23 січня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/8861/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гарника К.Ю.,
при секретарі - Онищенко С.В.,
за участю:
представника позивача - Жаріна М.А.,
представника відповідача - Серкова Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Крайт" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
26 жовтня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК Крайт" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ТВК Крайт") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Полтаві) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішеньвід 10 серпня 2011 року №0001882301 та № 0001892301 в частині основного платежу у розмірі 41966,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій - 10491,75 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що висновок перевіряючих про виявлені порушення законодавства вважає необґрунтованим та протиправним, оскільки правомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту даних сум підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Зазначав про помилковість висновків відповідача щодо контрагента позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавська лісоторгівельна база" (далі по тексту - ТОВ "Полтавська лісоторгівельна база"), у якого, ніби-то, були відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, що унеможливлює виконання зобов'язань з виконання робіт з демонтажу мостового крану. Відносно зафіксованих в акті перевірки порушень стосовно вартості послуг по обслуговуванню офісної техніки фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_3) позивач пояснив, що вказані правовідносини є правом позивача і жодних претензій сторони договору не мають.
Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити вимоги з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. У наданих до суду письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на порушення ТОВ "ТВК Крайт" вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження підприємством податку на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 1199398,00 грн та Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 42475,00 грн (т.2, а.с. 1-3).
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
Так, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК Крайт" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 19.02.1999, ідентифікаційний код 30336335, номер запису 1588120 0000 000706, свідоцтво серії АОО № 081662. Перебуває на обліку ДПІ в м. Полтаві як платник податків.
В період з 06.06.2011 по 05.07.2011 на підставі направлень від 06.06.2011 № 774, 775, 776, 792, 777, згідно наказу від 25.05.2011 № 2495 та наказу 06.06.201 № 2675, виданих відповідачем працівниками податкових органів проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ "ТВК Крайт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2011. За результатами перевірки складено акт від 26.07.2011 № 6091/23-2/3033633, яким зафіксовано, зокрема, порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 7.4.2 та підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 119398,00 грн, в т.ч. по періодам: за 1 квартал 2010 року - 94889,00 грн; за 2 квартал 2010 року - 17270,00 грн; за 3 квартал 2010 року - 7239,00 грн; та встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 122372,00 грн за 1 квартал 2011 року, а також підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 42475,00 грн, в тому числі по періодам: січень 2010 року - 41966,00 грн, лютий 2010 року - 153,00 грн, березень 2010 року - 8,00 грн, червень 2010 року - 16,00 грн, липень 2010 року - 52,00 грн, вересень 2010 року - 16,00 грн, жовтень 2010 року -3,00 грн, листопад 2010 року - 173,00 грн, січень 2011 року - 88,00 грн. (а.с. 85-137, з урахуванням додатків до акту - а.с.138-240, т.1).
На підставі вказаного акту винесено податкові повідомлення-рішення від 10.08.2011:
- №0001882301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 149247,50 грн, в тому числі 119398,00 грн - за основним платежем, 29849,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкція);
- № 0001892301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 53072,75 грн, в тому числі 42475,00 грн - за основним платежем, 10597,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 9-12, т.1).
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями в частині правовідносин зі спірними контрагентами, позивач оскаржив їх до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням суд виходив з наступного.
У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334/94-ВР, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
При цьому, згідно з пункту 1.32 статті 1 цього ж Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 того ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).
Згідно з вимогами статті 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Крім того, Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
В силу підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
При цьому, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З огляду на викладені положення Закону № 168/97-ВР, для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Крім того, виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.
Судом встановлено, що між позивачем (по тексту договорів - Замовник) та ФОП ОСОБА_3 (по тексту договорів - Виконавець) укладено договори на технічне обслуговування комп'ютерної і офісної техніки від 05.01.2010 № 93/10, від 01.02.2010 № 95/10, від 01.03.2010 № 97/10, від 01.04.2010 № 99/10, від 01.05.2010 № 101/10, від 01.06.2010 № 103/10, від 01.07.2010 № 105/10, від 02.08.2010 № 107/10, від 01.09.2010 № 109/10, від 01.10.2010 № 111/10, від 01.11.2010 № 113/10, від 01.12.2010 № 115/10, відповідно до умов яких Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню наступних робіт: технічне обслуговування комп'ютерної техніки; технічне обслуговування офісної техніки, а також технічне обслуговування комп'ютерної техніки здійснюється на виробничих площах Замовника. Після проведення робіт, передбачених предметом Договорів, складаються Акти виконаних робіт, у яких вказується перелік виконаних робіт. Вартість робіт з технічного обслуговування офісної і комп'ютерної техніки за місяць складає 30000,00 грн без ПДВ. Рахунки на оплату виставляються Виконавцем на основі Актів виконаних робіт. Договори набирають сили з моменту їх підписання. Обслуговування за даними Договорами починається з моменту підписання Договорів і діє до останнього дня кожного місяця (а.с. 41а, 43, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, т. 1).
На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано належним чином завірені копії Актів виконаних робіт від 30.01.2010, 28.02.2010, 31.03.2010, 30.04.2010, 31.05.2010, 30.06.2010, 31.07.2010, 31.08.2010, 30.09.2010, 30.10.2010, 30.11.2010, 31.12.2010(а.с.41, 42, 44, 46, 48, 50, 52, 54, 56, 58, 60, 62, т.1), якими визначено обсяг наданих послуг з технічного о обслуговування комп'ютерної і офісної техніки, а саме:
- зовнішня та внутрішня чистка корпусів системних блоків ПК від пилоутворення; -видалення окису та чистка контактних груп роз'ємів/штекерів/слотів ПК та мережевого обладнання;
- змазка/чистка вентиляторів охолодження ПК;
- візуальний огляд материнських плат на предмет здуття електролітичних конденсаторів;
- антистатична обробка пластикових та металевих корпусів комп'ютерної і офісної техніки;
- зовнішня чистка корпусів офісної техніки від бруду та пилоутворення;
- видалення окису з контактних груп роз'ємів/штекерів офісної техніки.
Також, визначено перелік обслуговуваної техніки, що становить в середньому більше 130 найменувань.
В якості докази оплати послуг, наданих ФОП ОСОБА_3, позивачем долучено до матеріалів справи платіжні доручення з відмітками банківської установи від 28.01.2010 № 261, від 09.03.2010 № 657, від 07.04.2010 № 999 від 06.05.2010 № 1334, від 10.06.2010 № 1723, від 12.07.2010 № 2198, від 10.08.2010 № 2663, від 09.09.2010 № 3112, від 07.10.2010 № 3574, від 10.11.2010 № 4090, від 06.01.2011 № 13, від 24.01.2011 № 190 (а.с. 17-24, 28-31, т.1).
Відповідно до акту перевірки, вартість послуг по обслуговуванню офісної техніки не відповідає рівню звичайних цін, оскільки такі роботи можуть бути виконані працівником прийнятим в штат підприємства з посадовим окладом від 3000,00 до 5000,00 грн. При цьому витрати підприємства загалом не перевищать 7000,00 грн (з урахуванням внесків до фондів, що нараховуються на підприємця, виплатою коштів при відпустці). В зв'язку з цим, укладання вищевказаних Договорів не направлені на збільшення подальших економічних вигод від понесених витрат при перерахуванні коштів і підлягають виключенню зі складу валових витрат на підставі підпунктів 7.4.2 та 7.4.3 Закону.
Щодо даного висновку перевіряючих, суд зазначає наступне.
Аналіз норми підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 334/94-ВР дає підстави вважати, що доход отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг), повинен бути не меншим за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), які діяли на дату такого продажу, у тому випадку, коли договір купівлі продажу укладається між платником податку і пов'язаною особою.
Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 зазначеного Закону передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна -це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності -однорідних) товарів (робіт, послуг).
Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.
Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.
Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.
Згідно з підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.
Підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР передбачено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
Згідно з пунктом 13 Указу Президента України від 23 липня 1998 року № 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).
Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.
При визначенні звичайної ціни на об'єкт нерухомості слід враховувати такі умови, як його місце розташування, фізичний стан, а також те, чи здійснювалось поліпшення такого об'єкта. Звичайна ціна об'єкта нерухомості не може бути визначена без належної оцінки зазначених економічних факторів.
З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Таким чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.
З матеріалів справи та пояснень представника відповідача вбачається, що жодного системного аналізу ринку даної категорії послуг податковими органами не здійснювалось, жодних висновків, складених уповноваженими на те державними установами не досліджувалось. Стосовно висновку перевіряючих про можливість введення відповідної штатної одиниці, суд звертає увагу, що позивач будучи суб'єктом господарської діяльності, не зобов'язаний виконувати настанови посадових осіб податкового органу щодо способів та методів ведення власної діяльності.
Суд не погоджується з твердженням ДПІ в м. Полтаві про відсутність необхідності укладення спірних договорів у зв'язку з наявністю правовідносин позивача з іншими контрагентами по технічному обслуговуванню оргтехніки, оскільки послуги, що надавались позивачу ПВКП "КопіТех", ФОП ОСОБА_4, ПП "Комп'ютерний дім "Персонал", ПП "Полтехсервіс-плюс", НВ ТОВ "Промелектроніка" пов'язані з безпосереднім ремонтом та заміною використовуваних елементів комп'ютерної техніки, а не з поточним контролем та оглядом, що здійснювався ФОП ОСОБА_3
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність віднесення до валових витрат сум податкового зобов'язання, визначених правовідносинами із зазначеним спірним контрагентом.
Надаючи оцінку правовідносинам позивача та ТОВ «Полтавська лісоторгівельна база», суд виходив з наступного.
Між ТОВ "ТВК Крайт" (по тексту договору -Замовник) та ТОВ «Полтавська лісоторгівельна база»(по тексту договору -Виконавець) укладено договір від 11.01.2010, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується виконати демонтаж мостового крана (Кран мостовой зл. крюковой г.п. 10 тн) по вулиці М.Бірюзова,51 в м. Полтава, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи з демонтажу і своєчасно оплатити їх на умовах цього Договору. Замовник зобов'язується: при необхідності надати Виконавцю за його вимогою всю наявну у Замовника технічну документацію ( схеми, інструкції, паспорта та ін.) для виконання робіт, а також підготовлені матеріальні об'єкти по місцю їх знаходження, які необхідні для результативного проведення робіт; забезпечити допуск робітників Виконавця на територію Замовника, а також забезпечити присутність на час демонтажних робіт свого представника під час проведення демонтажу; на період виконання демонтажних робіт Замовник забезпечує на будівельному майданчику подачу електроенергії; забезпечити Виконавця матеріальними ресурсами за актом приймання-передачі; оплатити вартість робіт згідно пункту 4.2 цього договору; після фактичного виконання робіт по даному договору прийняти у Виконавця результати робіт відповідним актом приймання-передачі по два примірники-оригінали, по одному для кожної із сторін; своєчасно оплатити роботу по даному Договору.
Виконавець зобов'язується: якісно виконати всі демонтажні роботи у відповідності з технічною документацією і діючими нормами, технічними умовами та у строк визначений умовами договору; забезпечити в ході демонтажних робіт на майданчику, де проводяться роботи необхідні заходи з техніки безпеки, недопущення заподіяння шкоди третім особам; термін демонтажу мостового крану складає 30 робочих днів з моменту підписання даного Договору. Загальна вартість комплексу робіт по демонтажу мостового крану складає всього 251800,00 грн. Оплата по даному Договору проводиться Замовником шляхом перерахунку коштів на розрахунковій рахунок Виконавця на протязі 60-ти робочих днів з моменту підписання акта приймання-передачі виконаних робіт (а.с. 69-70, т.1).
Право на здійснення вказаної будівельної діяльності контрагентом підтверджується ліцензією Полтавської обласної державної адміністрації серії АВ № 047127 та сторонами не оспорюється (а.с. 64- 67, т.1). Суд звертає увагу на те, що однією з умов отримання такої ліцензії є наявність у ліцензіата власних чи орендованих виробничих потужностей та відповідних фахівців.
Проведення демонтажних робіт пов'язано з неможливістю подальшого використання крану мостового електричного крюкового заводський № 37529 реєстраційний № 8005034 1976 року випуску, що підтверджується висновком технічного обстеження від 11.01.2010 № 1 та відповідними додатками (а.с. 80-105, т. 2).
На підтвердження виконання даного договору позивачем надано акт здачі-приймання робіт № 0481 від 25.01.2010 (а.с. 68, т.1) та платіжні доручення з відмітками банківської установи від 22.03.2010 № 833, від 24.03.2010 № 875, від 25.03.2010 № 880 як доказ повної оплати послуг по здійсненню демонтажу мостового крану (а.с. 25-27, т. 1).
Також, до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії розрахунку договірної ціни, локального кошторису № 2-1-1, підсумкова відомість, а також наказів від 11.01.2010 № 8 та від 14.01.2010 № 10 «Про ліквідацію основних засобів зв'язку за недоцільністю їх подальшого використання, акт списання основних засобів від 29.01.2010 № 1, протоколу засідання комісії про огляд крану електрокрюкового г.п. 10 тн зав. № 37529 від 14.01.2010 (а.с.71-77, т.1, а.с. 56-59)
На підтвердження подальшого використання металобрухту, отриманого внаслідок демонтажу крану представником позивача на вимогу суду надано, зокрема, бухгалтерську довідку від 29.01.2010, накладної від 29.01.2010 № 11 на переведення металобрухту на склад № 1, порівнювальні відомості товарно-матеріальних цінностей, що знаходились на складі № 1 протягом періоду, що перевірявся (а.с. 54-55, 60-72, т.2).
В ході проведення перевірки відповідачем встановлено неможливість виконання вказаних робіт, оскільки кількість працюючих -1 особа, а основні засоби на підприємстві станом на 01.01.2010 року становлять 1500, грн. Дане обґрунтування суд вважає безпідставним, оскільки підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугувала лише податкова звітність спірного контрагента.
Суд вважає, що подана до податкового органу податкова звітність не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку. Крім того, податковий розрахунок комунального податку, на підставі якого зроблено висновок про працюючих на підприємстві осіб, містить відомості про кількісний склад працівників підприємства, проте, у даному звіті не відображаються відомості про працівників, що можуть працювати на підприємстві, зокрема, за сумісництвом.
Крім того, контрагент не позбавлений права залучати до виконання вказаних робіт інші суб'єктів господарювання в якості субпідрядників.
Суд також наголошує, що у відповідача відсутні зауваження до податкових накладних, правильності їх складання, тому відповідність їх змісту вимогам діючого законодавства не оспорюється.
Отже, суд приходить до висновку, що податковим органом безпідставно зроблено висновок про наявність порушень позивачем норм податкового законодавства та відповідно необґрунтовано збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 149247,50 грн, в тому числі 119398,00 грн - за основним платежем, 29849,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкція), а також збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 53072,75 грн, в тому числі 42475,00 грн - за основним платежем, 10597,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Таким чином, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав передбачені законом умови для набуття права на відповідне формування валових витрат, податкового кредиту та визначення сум податків, а також має належне документальне підтвердження.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, а тому суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Крайт" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 серпня 2011 року №0001882301 та № 0001892301 в частині основного платежу у розмірі 41966,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 10491,75 грн.
Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Крайт" витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 гривень 40 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову в повному обсязі виготовлено 30 січня 2012 року.
Суддя К.Ю. Гарник