26 січня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/10413/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Костенко Г.В.,
при секретарі - Пехоті М.О.,
за участю: позивача -ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача -Хужин К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Окремого Контрольно - Пропускного Пункту "Київ" про визнання дій неправомірними, -
08 грудня 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Окремого Контрольно - Пропускного Пункту "Київ" про визнання дій неправомірними, а саме визнати протиправною бездіяльність Окремого Контрольно - Пропускного Пункту "Київ" аеропорту "Бориспіль" щодо нерозгляду по суті викладених запитань у інформаційному запиті № Ф-70 від 19.09.2011 року та порушенні строку розгляду та зобов'язати Окремий Контрольно - Пропускний Пункт "Київ" аеропорту "Бориспіль" розглянути по суті інформаційний запит № Ф-70 від 19.09.2011 року та надати письмову відповідь у встановлені строки.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 19 вересня 2011 року він звернувся до Окремого Контрольно-Пропускного Пункту "Київ" з інформаційним запитом № Ф-70 про надання інформації. Відповідач на запит ОСОБА_1 надав відповідь листом за вих. № 41/Ф-70 від 14 жовтня 2011 року. На думку позивача, відповідь була надана відповідачем із порушенням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".
В судовому засіданні позивач та його представник уточнили позовні вимоги, зазначивши, що відповідно до Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядається і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Як зазначає, позивач його інформаційний запит не потребував додаткового вивчення, а тому повинен був вирішений невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня його отримання. 21.10.2011 року позивач отримав лист Окремого Контрольно-Пропускного Пункту "Київ" № 41/Ф-70, тобто, як вважає позивач, з порушенням строку для відповіді.
Позивач та представник позивача з урахуванням уточнення позовних вимог просять суд визнати протиправною бездіяльність Окремого Контрольно-Пропускного Пункту "Київ" щодо не розгляду по суті викладених запитань у інформаційному запиті від 19.09.2011 року № Ф-70 та порушенні строку розгляду, зобов'язати Окремий Контрольно-Пропускний Пункт "Київ" розглянути по суті інформаційний запит від 19.09.2011 року № Ф-70 та надати письмову обґрунтовану відповідь у встановлені строки.
Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечує, з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву та просить суд відмовити у задоволенні позову з безпідставністю заявлених позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що 19 вересня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Окремого Контрольно-Пропускного Пункту "Київ" з письмовим зверненням, що має назву "Інформаційний запит", у якому просив надати відповідь на питання: "Чи законно діяв старший інспектор ОКПП "Київ" ОСОБА_3, який не надав ОСОБА_1 інформацію щодо назви посади, ім'я, прізвища, ім'я по-батькові керівника прикордонної служби аеропорту "Бориспіль" на ім'я, якого ОСОБА_1 мав намір написати письмове звернення?", "Чи законно поступив старший інспектор ОКПП "Київ" ОСОБА_3, який відмовив в наданні декількох аркушів для письмового звернення ОСОБА_1 до керівництва прикордонної служби аеропорту "Бориспіль"?".
Листом Окремого Контрольно-Пропускного Пункту "Київ" Прикордонної служби України за підписом в.о. начальника ОКПП "Київ" за № 41/Ф-70 від 14 жовтня 2011 року ОСОБА_1 надано відповідь, яка отримана позивачем 21 жовтня 2011 року та додана ним до позову. Зазначеним листом позивачу повідомлено про те, ОКПП "Київ" є неприбутковою організацією, фінансування повсякденної діяльності здійснюється з державного бюджету і кошторисом видатків органу охорони державного кордону не передбачено видатків на закупівлю паперу для забезпечення осіб, які слідують через державний кордон України аркушами паперу, ст. 19 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" на Державну прикордонну службу не покладений такого обов'язку. Також, в даній відповіді зазначено, що згідно облікових даних серед особового складу ОКПП "Київ" військовослужбовець ОСОБА_3 не значиться.
Позивач не погодився з відповіддю відповідача на його звернення та звернувся до суду з даним позовом, оскільки розцінює своє звернення як інформаційний запит у розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог слід наголосити на наступному.
Згідно положень статті 1 та частини 2 статті 2 Закону України від 02.10.1992 р. № 2657-XII "Про інформацію" об'єктом інформаційних відносин є інформація, тобто будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Статтею 5 Закону України від 02.10.1992 р. № 2657-XII "Про інформацію" передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до статті 10 Закону України від 02.10.1992 р. № 2657-XII "Про інформацію" за змістом інформація поділяється на такі види: інформація про фізичну особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; інформація про стан довкілля (екологічна інформація); інформація про товар (роботу, послугу); науково-технічна інформація; податкова інформація; правова інформація; статистична інформація; соціологічна інформація; інші види інформації.
Відповідно до вимог ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України Крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову. Позивач має право відмовитися від адміністративного позову у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду. Позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
25 січня 2012 року позивач подав до суду заяву про зміну підстави адміністративного позову. Відповідно до вимог ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви , оскільки розгляд справи був вже розпочатий по суті, дана заява розцінена судом як заява про уточнення позовних вимог.
Як вбачається з даної заяви, позивач зазначає, що відповідно до Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядається і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Отже, інформаційний запит № Ф-70 від 19.09.2011 року, як вважає позивач, не потребував додаткового вивчення, а тому повинен був вирішений невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня його отримання. 21.10.2011 року позивач отримав лист Окремого Контрольно-Пропускного Пункту "Київ" № 41/Ф-70, тобто, тобто на думку позивача, з порушенням строку для відповіді відповідно до Закону України "Про звернення громадян".
Судом встановлено, що у письмовому зверненні ОСОБА_1 від 19 вересня 2011 року зазначено, що позивач звернувся до ОКПП "Київ" в порядку Закону України "Про інформацію".
Зі змісту письмового звернення ОСОБА_1 від 19 вересня 2011 року вбачається, що метою його подання є викриття недоліків у роботі працівників ОКПП "Київ" під час перетинанні кордону ОСОБА_1
Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Преамбулою Закону України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР від 2 жовтня 1996 року встановлено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР від 2 жовтня 1996 року (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих заяв і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно із положеннями статті 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Згідно частини 1 статті 14 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Частиною 3 статті 15 цього Закону встановлено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Частиною 1 статті 20 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що заяви (клопотання) громадян, розглядаються і вирішуються по суті у місячний термін з наданням заявнику письмової відповіді про результати розгляду звернення.
Згідно статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Як вбачається з матеріалів справи, 19 вересня 2011 року позивач звернувся до ОКПП "Київ" з письмовим запитом № Ф-70, 14 жовтня 2011 року звернення ОСОБА_1. було розглянуто та надана відповідь № 41/Ф-40, який була надіслана позивачу 18.10.2011 року, тобто у місячний термін передбачений Законом України "Про звернення громадян".
Отже, при наданні відповіді позивачу на його інформаційний запит (звернення (клопотання) посадовими особами ОКПП "Київ" були дотримані вимоги статей 15, 20 Закону України "Про звернення громадян".
Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому адміністративний позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до положень статті 94 КАС України, судові витрати не підлягають стягненню на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Окремого Контрольно - Пропускного Пункту "Київ" про визнання дій неправомірними - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 31січня 2012 року.
Суддя Г.В. Костенко