Справа № 2а/1570/9857/2011
14 лютого 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стефанова С.О.,
за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Фібра»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.05.2011 року № 0000222301, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Фібра»(надалі по тексту -Позивач, або ТОВ «Грін Фібра») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області (надалі по тексту Відповідач або ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.05.2011 року № 0000222301. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області за результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Грін Фібра»нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ та сформувалась у наступних періодах: 12.2008р., 02.2009р., 03.2009р., 04.2009р., 05.2009р., 06.2009р., 07.2009р., 08.2009р., 09.2009р., 10.2009р., 11.2009р., 12.2009р. та на підставі акту перевірки від 25.03.2011 р. № 557/23/34320219 винесено податкове повідомлення-рішення від 05.05.2011 року № 0000222301, відповідно до якого позивачу у зв'язку з порушенням п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (надалі по тексту - Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року у розмірі 375 760 грн. Зокрема в акті перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що не встановлено надмірної сплати податку постачальниками товарів, у зв'язку з чим сума бюджетного відшкодування у розмірі 375 760 грн. не підлягає бюджетному відшкодуванню. Позивач вважає, що такий висновок не ґрунтується на законі, оскільки він суперечить п. 1.3, 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 та ст. 10 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку Позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржуване рішення є законним.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивачем 19.08.2010 року подано до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року, розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010р., розрахунок суми бюджетного відшкодування (а.с. 37-41), згідно яких позивачем відповідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року задекларовано бюджетне відшкодування з ПДВ на рахунок у банку платника в сумі 411 635,00 грн.
Відповідно до положень п.п.7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Судом встановлено, що на підставі направлення від 29.10.2010р. № 463/23 посадовими особами ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області згідно з п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990р. № 509-ХІІ «Про державну податкову службу»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), п.п. 7.7.5 п. 7.5. ст. 7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року та відповідно до наказу ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 28.10.2010р. № 328, проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Грін Фібра»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 411 635 грн. за липень 2010 року на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ та сформувалась у наступних періодах: 12.2008р., 02.2009р., 03.2009р., 04.2009р., 05.2009р., 06.2009р., 07.2009р., 08.2009р., 09.2009р., 10.2009р., 11.2009р., 12.2009р.
За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 23.11.2010 року № 2532/23/34320219 (а.с. 9-32), відповідно до якого відповідачем встановлено, що в порушення п. 1.8 ст. 1 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2010 року на суму 35 875 грн., у зв'язку з проведенням зустрічних перевірок щодо основних постачальників по ланцюгу постачання до виробника та іншими запитами, що були направлені в ході даної перевірки (а.с. 207-220).
У судовому засіданні встановлено, що податкове повідомлення-рішення за вказаним актом перевірки ДПІ у Комінтернівському районі не приймалось, що підтвердив у судовому засіданні представник відповідача.
Таким чином, згідно з актом перевірки від 23.11.2010 року № 2532/23/34320219 Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області була підтверджена заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року у розмірі 375 760,00 грн.
Разом з тим, 25.03.2011 року на підставі наказу в.о. начальника ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 25.03.2011р. № 200 посадовими особами ДПІ у Комінтернівському районі м. Одеси згідно з п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-ІУ проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Грін Фібра»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 375 760 грн. за липень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ та сформувалась у наступних періодах: 12.2008р., 02.2009р., 03.2009р., 04.2009р., 05.2009р., 06.2009р., 07.2009р., 08.2009р., 09.2009р., 10.2009р., 11.2009р., 12.2009р.
За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 25.03.2011 року № 557/23/34320219 (а.с. 7-8), відповідно до якого відповідачем встановлено, що в порушення п. 1.8 ст. 1 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2010 року на суму 375 760 грн., яка підлягає включенню до залишку від'ємного значення наступного звітного періоду.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.05.2011 року № 0000222301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 375 760,00 грн. (а.с. 44).
Як вбачається з акту перевірки від 25.03.2011 року № 557/23/34320219, відповідачем було встановлено, що в порушення п. 1.8 ст. 1 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997р. позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2010 року на суму 375 760 грн. Даний висновок податкового органу обґрунтований в акті перевірки тим, що не встановлено надмірної сплати податку постачальниками товарів, у зв'язку з чим сума бюджетного відшкодування у розмірі 375 760 грн. не підлягає відшкодуванню (а.с. 8).
Суд з даним висновком відповідача не погоджується, виходячи з наступного.
Для надання правової оцінки щодо заявлення платником податку на додану вартість до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість необхідно застосовувати положення Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року (чинного на час формування податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування), якими регламентується порядок визначення податкового кредиту та порядок визначення сума податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню з бюджету.
Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований пп. 7.2.6 п. 7.2, п. 7.4, п. 7.5, п.7.7 ст. 7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.
Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, встановлено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону № 168-97/ВР від 03.04.1997 року якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту.
ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України не було доведено порушення позивачем вищезазначеного порядку визначення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню.
Судом встановлено, що сума заявлена позивачем до бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року у розмірі 375 760 грн. заявлена з дотриманням вищенаведених вимог Закону № 168-97/ВР від 03.04.1997 року та, зокрема, вказана сума була сплачена в ціні отриманих товарів (послуг) та віднесена на підставі належним чином оформленим податкових накладних до складу податкового кредиту, що представником відповідача у судовому засіданні не заперечувалось.
Таким чином, актом перевірки та судом не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.
Висновок ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області про неможливість відшкодування заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми у розмірі 375 760 грн. по мотивам того, що не встановлено надмірної сплати податку постачальниками товарів, не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам податкового законодавства, оскільки Закон № 168-97/ВР від 03.04.1997 року не встановлює обов'язку позивача при визначенні податкового кредиту здійснювати надмірну сплату ПДВ до бюджету. Позивач як покупець товарів (робіт, послуг) при придбанні товару зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету, і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Саме це є умовою при визначенні відшкодування покупця відповідно до підпункту «а»пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону.
В судовому засіданні встановлено, що договори, на підставі яких позивачу контрагентами були виписані податкові накладні, не були визнані недійсними у встановленому чинним законодавством порядку, кошти за договорами разом з податком на додану вартість позивачем було перераховано, що не спростовувалось представником відповідача.
Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку), на якого і покладено законодавцем обов'язок, що безпосередньо витікає з визначення терміну «платник податку»наведеному в п. 1.3 ст. 1 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року.
Пункт 1.8 статті 1 Закону № 168-97/ВР від 03.04.1997 року не містить будь-яких вказівок на те, що для отримання права на відшкодування платник податку, має довести фактичне надходження сум ПДВ до бюджету для включення їх до складу податкового кредиту. Не містить таких вимог і п.7.7 ст.7 цього Закону, який є імперативним для визначення суми податку, який підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню із бюджету.
Законом України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року не встановлена обумовленість між підтвердженням сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) та віднесенням позивачем до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг). Закон № 168-97/ВР від 03.04.1997 року не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальником або контрагентами постачальника своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податку на додану вартість до державного бюджету.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не випливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон № 168-97/ВР від 03.04.1997 року (у редакції чинній на час суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку.
Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робіт, послуг).
Суд вважає, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками, з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань, може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.
ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ні в акті перевірки та ні в судовому засіданні, в особі свого представника, не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій.
Крім того в акті перевірки від 25.03.2011 року № 557/23/34320219 (а.с. 7-8), зазначено лише те, що не встановлено надмірної сплати податку постачальниками товарів, разом з тим не вказано, ким саме не встановлено надмірної сплати податку постачальниками товарів, якими саме постачальниками товару, за який період, у якому розмірі.
До того, ж податковий орган не надав будь-яких доказів, які б свідчили про порушення контрагентами позивача податкового законодавства щодо формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та сплати такого податку.
Також на пропозицію суду надати вищевказані докази, представник відповідача зазначив, що ніяких додаткових доказів, крім наявних в матеріалах справи, а саме матеріалів зустрічних перевірок, які, на думку суду, не стосуються даної перевірки, оскільки були використані податковим органом при проведені попередньої перевірки та складенні акту від 23.11.2010 року № 2532/23/34320219, яким, зокрема, була підтверджена заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року у розмірі 375 760,00 грн., він надати не може, у зв'язку з їх відсутністю.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Судом встановлено, що позивач в момент сплати постачальнику, вартості придбаного товару (послуг), сплатив ПДВ у ціні товару, що не спростовувалось представником відповідача у судовому засіданні та що підтверджено податковим органом у акті перевірки від 23.11.2010 року № 2532/23/34320219.
З аналізу норм п.п. 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1, 7.7.1 ст. 7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку із зайвою сплатою (нарахуванням) податку і не залежна від сплати даного податку до бюджету постачальником.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність порушень з боку позивача податкового законодавства з питань регулювання податку на додану вартість, у зв'язку з чим, відповідно зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 375 760 грн. податковим повідомленням-рішенням від 05.05.2011 року № 0000222301 здійснено податковим органом неправомірно.
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно зі ст. 105 КАС України позивач має право, зокрема, вимагати скасування або визнання не чинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
На підставі викладеного та враховуючи, те що ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області за наслідками перевірки позивача та в ході розгляду справи не було доведено неправомірність заявлення позивачем до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 375 760 грн., суд дійшов висновку, що податкове повідомлення -рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 05.05.2011 року № 0000222301 суперечить вимогам чинного законодавства, відповідно є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно зі ст. 105 КАС України позивач має право, зокрема, вимагати скасування або визнання не чинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Суд вважає за необхідне на підставі положень ч.2, 3 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.
Таким чином, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Фібра»правомірні, обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Фібра»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.05.2011 року № 0000222301, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області від 05.05.2011 року № 0000222301.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 16 лютого 2012 року.
Суддя С.О. Cтефанов