Справа № 2а/1570/4801/2011
26 січня 2012 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючої судді Потоцької Н.В.
судді Єфіменко К.С.
судді Цховребової М. Г.
при секретарі Паровенко І.П.
за участю сторін:
представника позивача (за довіреністю) Єгорова О.О.
представника відповідача(за довіреністю) Азарніної А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Одеський припортовий завод»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання недійсним податкового -повідомлення рішення від 20.05.2011 року № 0000421630, -
Відкрите акціонерне товариство «Одеський припортовий завод»звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, в якому просить визнати не чинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.05.2011 року №0000421630 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 407 583 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 28.04.2011 року спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одесі провела позапланову виїзну перевірку ВАТ «Одеський припортовий завод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 рік, з 01.11.2010 року по 30.11.2010 рік
За результатами перевірки складено Акти від 28.04.2011 №184/16-3/00206539/31 «Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ «Одеський припортовий завод», код 00206539, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 рік, з 01.11.2010 року по 30.11.2010 рік». В ході перевірок встановлено, що в порушення п.п.7.2.6. п.7.2, п.п. 7.4.1 п.п 7.4.4, п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, зі змінами та доповненнями ВАТ «Одеський припортовий завод»завищило від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у грудні 2010 року у сумі 296 110 грн. та завищило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у сумі 407 583 грн.
На підставі встановлених порушень СДПІ поро боті з ВПП у м. Одеси було винесено податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2011 року № 0000421630, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявлено на рахунок платника у банку) з податку на додану вартість у розмірі 2552997,00 грн. та №0000342301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 407 583 грн.
З висновками викладеними в Акті від 28.04.2011 №184/16-3/00206539/31 позивач не згодний та вважає їх такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України в частині нарахування, сплати та відшкодування з бюджету надлишок сплаченого податку на додану вартість, а податкові повідомлення-рішення від 20 травня 2011 року №0000421630, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі: 407 583 грн., такими, що складені безпідставно.
Представники позивача в судовому засіданні позов просив задовольнити повністю з підстав викладених у адміністративному позові та наданих в судовому засіданні поясненнях.
Представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, в письмових запереченнях посилався на те, що фахівцями СДПІ по роботі з ВППу м. Одесі 28.04.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «ОПЗ»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 рік, з 01.11.2010 року по 30.11.2010 рік.
Під час перевірки проведено аналіз інформаційних баз по підприємствам, які були контрагентами позивача, а саме: ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55»,ТОВ «СІМ ЛТД», НВЦ ТОВ «Сігма»та ТОВ «Ксімекс електро»та встановлено, що договори які укладалися між ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55», ТОВ «СІМ ЛТД»з позивачем містять ознаки нікчемності. За результатами аналізу відповідно до автоматизованої інформаційної системи «АІС РПП»та АІС «Бест Звіт»не встановлено наявність у ТОВ «Ксімекс-електро»власних складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності.
Отже, СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі вважає, що у зв'язку з порушенням п.п.7.2.6. п.7.2, п.п. 7.4.1 п.п 7.4.4, п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, зі змінами та доповненнями ВАТ «Одеський припортовий завод»завищило від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у грудні 2010 року у сумі 296 110 грн. та завищило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у сумі 407 583 грн., у зв'язку з чим, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2011 року №0000421630 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступне.
Фахівцями СДПІ по роботі з ВПП ум. Одесі було проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Одеський припортовий завод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 рік, з 01.11.2010 року по 30.11.2010 рік за результатами якої складено Акт від 28.04.2011 №184/16-3/00206539/31 «Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ «Одеський припортовий завод», код 00206539, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 рік, з 01.11.2010 року по 30.11.2010 рік».
На підставі висновків зазначених в акті перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2011 року № 0000421630, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 407 583грн. за грудень 2010 року.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, фактичною підставою для винесення податкових повідомлень - рішень слугували відображені в актах висновки відповідача про порушення ВАТ «Одеський припортовий завод»п.п.7.2.6. п.7.2, п.п. 7.4.1 п.п 7.4.4, п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, а саме підприємство завищило від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у грудні 2010 року у сумі 296 110 грн. та завищило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у сумі 407 583 грн.
Перевіряючи вказані висновки відповідача та прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.
Спірні правовідносини між сторонами врегульовані нормами, чинного на час виникнення спірних правовідносин, Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями).
За визначенням пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону №168, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена Згідно з цим Законом.
Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону №168, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
На підставі п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.
Керуючись п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону №168, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону №168 протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідно з вимогами пп.7.7.7 б) п.7.7 ст.7 Закону №168 якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.
В ході судового розгляду встановлено, що на підставі пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.8 п.78.1 ст. 78, п.82.2 ст. 82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року за №2756-VI, наказу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одеса від 17.03.2011 року №156 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ВАТ «Одеський припортовий завод», наказу 06.04.2011 року «Про продовження терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки ВАТ «Одеський припортовий завод»та направлень від 17.03.2011 року за №56/16-3 та від 06.04.2011 року № 80/16-3, проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Одеський припортовий завод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 рік, з 01.11.2010 року по 30.11.2010 р.
При проведенні перевірки перевіряючими СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі приймалися до уваги акти інших податкових органів по контрагентам позивача. Відповідно до акту ДПІ у м. Южному Одеської області від 20.04.2011 року №6876/7/23-3411 «Про результати виїзної перевірки ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року. встановлено нікчемність договорів, укладених між ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55»з ТОВ «Профстрой плюс ЛТД», ТОВ «ТД Интермаркет ЛТД», оскільки вони не були спрямовані на настання правових наслідків. У зв'язку з чим, первинні документи , які отримані від ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55»складені з порушенням закону, видані податкові накладні не мають юридичної сили, тобто витрати на придбання товарів (робіт, послуг) отриманих від ТОВ «Профстрой плюс ЛТД», ТОВ ТД Интермаркет ЛТД»не можуть бути віднесені ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55»до складу валових витрат та податкового кредиту за перевіряємий період. У зв'язку вищевикладеним податковий орган вважає, що укладені між ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55»та ТОВ «ОПЗ»угоди є нікчемними, тому у ВАТ «ОПЗ»відсутні підстави для формування податкового кредиту
З урахуванням викладеного відповідач прийшов до висновку про порушення ВАТ «Одеський припортовий завод»7.4.1 п.п 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначивши, що неправомірно відніс до складу податкового кредиту у листопаді 2010 року суму ПДВ 272 578 грн по безпідставно виписаним податковими накладним від ТОВ«БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55»з сумою ПДВ 171 951, 36 грн.
Висновки акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі відповідачем були зроблені також на підставі акту перевірки ДПІ у м. Южному від 20.04.2011 року №6876/7/23-3411 «Про результати позапланової перевірки ТОВ «Сім ЛТД»з питань податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.01.2011 рік, відповідно встановлено порушення податкового та цивільного законодавства контрагента позивача ТОВ «Сім ЛТД, які виникли у зв'язку з встановленням нікчемності договорів укладених між ТОВ «Сім ЛТД»з ПП «Бізнесконтракт», ПП«Бізнес транс», ТОВ «Альянс регіон». Тому всі первинні документи, оскільки вони не були спрямовані на настання правових наслідків. Тому всі первинні документи, які отримані ТОВ «Сім ЛТД» складені з порушенням закону, видані податкові накладні не мають юридичної сили, тобто витрати на придбання товарів (робіт, послуг) отриманих від ПП «Бізнесконтракт», ПП«Бізнес транс», ТОВ «Альянс регіон» не можуть бути віднесені ТОВ «Сім ЛТД»до складу валових витрат та податкового кредиту за перевіряємий період. У зв'язку чим, податковий орган вважає, що укладені між ТОВ «Сім ЛТД» та ТОВ «ОПЗ»угоди є нікчемними, тому у ВАТ «ОПЗ»відсутні підстави для формування податкового кредиту.
Відповідно відповідач прийшов до висновку про порушення ВАТ «Одеський припортовий завод»пп.7.2.6, п.7.2, пп.7.4.1, п.п 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», безпідставно збільшивши податковий кредит у листопаді 2010 року на суму ПДВ в розмірі 100 627 грн.
Перевіркою встановлено, що контрагент ТОВ «Ксімекс електро»є, відповідно до пп. 1.4.3 наказу Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 року №266 з урахуванням змін, внесених наказами ДПАУ від 08.12.2008 року №765 та від 30.12.2009 року №742, вигодотранспортуючим суб'єктом (транзитер) - суб'єкт господарювання, що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючим суб'єктом та вигодонабувачем, у якого відповідно до податкової звітності податкові зобов'язання на рівні податкового кредиту за всіма операціями чи по окремих операціях або різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом незначна (+0,5%), економічна вигода від діяльності, що ними здійснюється, чи від окремих операцій, що здійснюється - відсутня.
За період грудень 2010 TOB «Ксімекс-електро», задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 356002,7грн. та податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 351850,7грн., подана декларація з податку на додану вартість від 19.01.2011 року № 9006297121.
Відповідно до автоматизованої інформаційної системи податкового органу АІС «Журнал звірки податкових зобов'язань в розрізі контрагентів»наводиться Звітна форма "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України за період». За даними податкової звітності основні засоби 1 групи у ТОВ «Ксімекс-електро»відсутні, а саме: власні складські, торгівельні, виробничі та інших приміщення, які суб'єкт господарювання використовує при здійсненні фінансово-господарської діяльності
Враховуючи вищевикладене відповідач вважає, що угоди укладені ТОВ «Ксімекс-електро» з контрагентами за період грудень 2010 року мають ознаки нікчемності.
Перевіркою встановлено, що ТОВ «ОПЗ»здійснювало фінансово-господарські операції з НВЦ ТОВ «Сігма»в грудні 2010 року. Відповідачем було отримано акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 08.04.2011 року №610/23-1 «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки НВЦ ТОВ «Сігма»з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2010 року.
Згідно з даними податкової звітності (форма 1-ДФ), наданої підприємством до ДПІ у Приморському районі м. Одеси, загальна чисельність працюючих у НВЦ TOB «Сігма»за IV квартал 2010 року основних працівників 58 особа, за сумісництвом - 46 осіб. За результатами аналізу наявних в інспекції інформаційних баз (АРМ «TAX», АРМ «Звіт», АІС «OP», АІС «РПП»та «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»у НВЦ TOB «Сігма»власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово - господарської діяльності - відсутні.
За період грудень 2010 НВЦ TOB «Сігма»задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 1305442 грн. за № 9006250556 від 19.01.2011.
За даними податкової звітності основні засоби 1 групи у НВЦ TOB «Сігма»відсутні.
В період грудень 2010 року TOB «Сігма»задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість 1299152 грн., згідно поданій декларації за № 9006250556 від 19.01.2011
У зв'язку з чим, відповідач вважає, що укладені угоди між НВЦ ТОВ «Сігма»та ТОВ «ОПЗ» за період грудень 2010 року є нікчемними.
З урахуванням викладеного відповідач прийшов до висновку про порушення ВАТ «Одеський припортовий завод» п.п.7.2.6. п.7.2, п.п. 7.4.1 п.п 7.4.4, п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, зі змінами та доповненнями ВАТ «Одеський припортовий завод»завищило від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у грудні 2010 року у сумі 296 110 грн. та завищило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у сумі 407 583 грн.
На підставі встановлених порушень СДПІ поро боті з ВПП у м. Одеси було винесено податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2011 року № 0000421630 яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявлено на рахунок платника у банку) з податку на додану вартість у розмірі 2552997,00 грн. та №0000342301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 407 583 грн.
Суд не погоджується з висновками відповідача відображеними в акті перевірки від 28.04.2011 №184/16-3/00206539/31, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.
Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять а в судовому засіданні представник відповідача не надав суду належних у розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказів, які б свідчили про те, що на час здійснення правовідносин між позивачем та контрагентами мали місце обставини які б свідчили про «ризиковий стан»цих контрагентів.
Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.
Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем та його контрагентами господарських операцій, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій які визначаються контрагента у «ризиковому стані».
Всупереч зазначеним висновкам відповідача, позивач надав первинні документи, які в повному обсязі відображають та підтверджують правомірність отримання бюджетного відшкодування ВАТ «Одеський припортовий завод».
В межах зазначеного правочину, між позивачем та контрагентами були здійсненні господарські операції, що підтверджується належними копіями первинних документів.
Також, наяівними в матеріалах справи письмовими доказами повністю підтвердженно здійснення позивачем господарської операції в листопаді - грудні 2010 року між ВАТ «ОПЗ»та TOB «Буд Гарант Інвест-55», а саме: первинні документів та перелік господарських операцій, які здійснені у відповідності до умов договорів: № 2 від 18.01.2010р.; № 3 від 18.01.2010р.; № 4 від 25.01.2010р.; № 99 від 05.04.2010р.; № К-2 від 16.04.2010р.; № 1 від 19.04.2010р.; № К-1 від 19.04.2010р.; № 14 від 30.07.2010р.
Протягом листопада - грудня 2010 року TOB «Буд Гарант Інвест-55», виконав на ВАТ «ОПЗ»монтажні роботи, технічне обслуговування та ремонт промислових холодильних та вентиляційних установок, підйомного, такелажного обладнання, нагрівальних котлів, інших машин загального призначення та здійснив інженерні послуги на загальну суму 2 014 242,70 грн., у тому числі ПДВ - 335 707,13 грн. Вищеназвані договори на виконання ремонтних робіт укладені ВАТ «ОПЗ»з TOB «Буд Гарант Інвест-55»в період січень - липень 2010 року, як з переможцем процедури відкритих конкурсних торгів.
Крім того в судовому засіданні представник позивача зазначив, що ТОВ «Буд Гарант Інвест-55»оскаржив до Одеського окружного адміністративного суду податкове повідомлення -рішення ДПІ у м. Южному винесене на підставі акту, який приймався до уваги фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі при складанні акту перевірки позивча.
В судовому засіданні представник СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі не заперечував проти факту здійснення зазначеної господарської операції та зазначив, що при здійсненні перевірки позивача не приймалися до уваги перинні документи по господарській операції з ТОВ «Буд Гарант Інвест-55»
Щодо здійснення господарської операції з TOB «Сім ЛТД»в листопаді - грудні 2010 року в матеріалах справи наявні копії всіх первинних документів та перелік господарських операцій, які здійснені у відповідності до умов договору № 7/10 від 17.11.2010р.
Протягом листопада - грудня 2010 року TOB «Сім ЛТД»виконав на ВАТ «ОПЗ»капітальний ремонт антикорозійних покриттів металоконструкцій і обладнання та здійснив мілкий ремонт меблів. Загальний обсяг виконаних підрядних робіт склав 1 266 067,41 грн., у тому числі ПДВ - 211 011,24 грн.
Відповідно до пункту 7.4.1. Закону «Про ПДВ»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної І контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.7.4.4. Закону України «Про ПДВ»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
З вказаних норм вбачається, що порушенням цих норм є господарська операція за якою платником податку відносить до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які сплачені в зв'язку з придбанням матеріальних активів які не призначені для використання в господарській діяльності.
Крім того, податковий орган не вказав які саме господарські операції здійснило ВАТ «ОПЗ»у листопаді по придбанню матеріальних активів які не призначені для використання в господарській діяльності, а висновки акту було зроблено про нікчемність правочинів укладених ВАТ «ОПЗ»з його контрагентами, а саме: TOB «Буд Гарант Інвест-55»та TOB «Сім ЛТД», у листопаді - грудні 2010р. та безпідставно виписали ВАТ «ОПЗ»податкові накладні на загальну суму 163 755,77 грн. та 110 384,69 грн, на підставі актів перевірки контрагентів позивача з іншими підприємствами.
Згідно з ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочини є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується сторонами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є «додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не втановлена. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин чоже бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 228 ЦК України:
- правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним,
- правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
- у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
Отже, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача з ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55»,ТОВ «СІМ ЛТД», НВЦ ТОВ «Сігма»та ТОВ «Ксімекс електро" взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Отже, підстав вважати платника, вчинившим нікчемний правочин не має, оскільки на момент укладення угоди його контрагенти були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому законом порядку, а отже факт порушення контрагентами може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.
Представник позивача наголошував на тому, що відповідно до наданих первинних документів, у період взаємовідносин з ТОВ «БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55»,ТОВ «СІМ ЛТД», НВЦ ТОВ «Сігма»та ТОВ «Ксімекс електро", вони були належним чином зареєстровані та мали свідоцтво платника ПДВ.
Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес проти Болгарії»(заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею.
Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.
З приписів ст.228 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.
Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.
При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.
Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(зі змінами та доповненнями), встановлено, що: бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична і другі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Відповідно п.19 ст.2, ст.9 Бюджетного кодексу України, бюджетному відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, що випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України.
Враховуючи наведене, платник, який прийняв рішення щодо повернення сум ПДВ з бюджету, повинен мати підстави, які нерозривно пов'язані між собою для отримання заявленої суми, а саме:
- правильно розрахований залишок від'ємного значення, на який впливає достовірність нарахованого податкового кредиту по здійснених з контрагентами операціях /дана підстава напряму залежить щодо достовірності задекларованих податкових зобов'язань контрагентів/;
- у разі, якщо залишок від'ємного значення розрахований вірно, він повинен бути обов'язково сплаченим та заявляється до відшкодування з бюджету, шляхом надання до органу ДПС декларації з ПДВ, разом з заявою про повернення платнику заявленої суми бюджетного відшкодування, у терміни та у розмірах, визначеним нормами даного Закону/;
- платник, який розраховує на бюджетне відшкодування, повинен вести розрахунки з постачальниками за поставлені товари (послуги) грошовими коштами;
- встановлення факту надмірної сплати податку (тобто, постачальники - платники податку/особи (юридичні, фізичні) - основні платники ПДВ /такі особи, згідно норм Закону повинні відповідають «своєю коректністю»даному поняттю/ зобов'язані здійснювати утримання і внесення до бюджету відповідних сум податку, що сплачується покупцем). Як правило, дохід Державного бюджету України формується за рахунок податків, сплачених підприємствами - виробниками (імпортерами).
На підставі наведеного, платник, який самостійно прийняв рішення щодо подачі заявки на повернення сум ПДВ з бюджету, розраховує на надмірну ним сплату податку, чим бере на себе зобов'язання щодо підтвердження та документальної доказовості наявних підстав, для отримання ним заявленої суми. Якщо, здебільш, дохід Державного бюджету України формується за рахунок податків, сплачених підприємствами-виробниками /імпортерами/, то, відповідно, підтвердження факту надмірної сплати податку, на повернення якого розраховує особа, яка заявляє на відшкодування з Державного бюджету, сплаченого ним постачальникам ПДВ, - можливо шляхом документального підтвердження проведених ним грошових розрахунків за товари (послуги) з постачальниками - виробниками /імпортерами/ (в тому числі, по ланцюгу постачання товарів (послуг) до виробника (імпортера) ця умова потрібна у разі, якщо первинний постачальник не є виробником (імпортером) товарів (послуг), тоді п.1.8 ст.1 Закону, відпрацьовується на предмет походження товару (послуг).
У разі, якщо згідно Закону, податковим органом за результатами перевірки, виявлено невідповідність хоча б однієї з підстав для отримання заявленої платником суми ПДВ до відшкодування з бюджету, то такий податковий орган, для упередження факту безпідставного відшкодування платнику заявленого ПДВ, повинен прийняти відповідні заходи згідно п.п. 7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону №168.
Представником відповідача, не надано доказів в підтвердження недотримання ВАТ «Одеський припортовий завод»та його контрагентами підстав необхідних для отримання заявленої суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість висновків акту перевірки, прийнятих податкових повідомлень-рішень.
Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Виходячи з вищевикладеного, висновки актів перевірки щодо порушення ВАТ «Одеський припортовий завод»п.п.7.2.6. п.7.2, п.п. 7.4.1 п.п 7.4.4, п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є не обґрунтованими та такими, що не відповідають встановленим обставинам справи, а винесені на підставі вищезазначеного акту перевірки податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167 КАС України колегія суддів, -
Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання недійсним податкового -повідомлення рішення від 20.05.2011 року № 0000421630 задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 20.05.2011 року №0000421630.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, або в порядку ч.2 ст. 186 КАС України.
Головуючий суддя /підпис/ Потоцька Н.В.
Судді Єфіменко К.С.
Цховребової М. Г.
Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання недійсним податкового -повідомлення рішення від 20.05.2011 року № 0000421630 задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 20.05.2011 року №0000421630.
02 лютого 2012 року.