79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
14 лютого 2012 р. № 2а-13264/11/1370
11 год. 50 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Качур Р.П.,
за участю секретаря судового засідання - Подібки М. З.
представника позивача Галонського В. М., представника відповідача Антонюка І. Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДП «Новокаса»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення, -
18 листопада 2011 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ДП «Новокаса»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення № 0001892321 від 09.11.2011 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення прийняте з порушенням норм законодавства, оскільки відповідачем в порушення п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України самостійно визначено грошові зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2008 року, тобто зі спливом строків давності. Відтак позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення -рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задоволити в повному обсязі.
Позиція відповідача викладена в запереченні проти позову (вх. № 57378 від 08.12.2011 року), де вказано, що між позивачем та контрагентом ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»01.08.2008 року укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, вартість якого за умовами договору становить 644598 грн. з ПДВ. Згідно листа ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»№ 9800 від 14.10.2011 року загальна вартість нерухомого майна становить 1453960 грн., відтак договірна ціна не відповідає рівню звичайних цін. Відповідач вважає, що податкове повідомлення рішення прийнято у відповідності до вимог податкового законодавства та просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДП «Новокаса»зареєстровано 25.06.2001 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців № 596650. Позивача взято на облік в органах ДПС 03.07.2001 року за № 9259, що підтверджено копією довідки ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 12073 від 24.07.2007 року.
В період з 04.10.2011 року по 10.10.2011 року Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ДП «Новокаса», про що складено Акт № 3907/23-209/31527168 від 17.10.2011 року про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 4.1 статті 4 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами і доповненнями) внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 134893,67 грн., у тому числі серпень 2008 р. -111468,67 грн., вересень 2008 р. -6129,00 грн., жовтень 2008 р. -4145,00 грн., листопад 2008 р. -6400,00 грн., грудень 2008 р. -6751,00 грн.
09.11.2011 року відповідачем на підставі акта перевірки № 3907/23-209/31527168 від 17.10.2011 року прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р»№ 0001892321, яким встановлено порушення ТзОВ «ДП «Новокаса»п. п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»та збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 168617,09 грн., у тому числі за основним платежем 134893,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 33723,42 грн.
Позивач з прийнятим податковим повідомленням -рішенням не погодився, оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку. За наслідками адміністративного оскарження оскаржуване податкове повідомлення -рішення залишено без змін, а скаргу позивача -без задоволення.
Приймаючи рішення суд виходив з наступного.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
Згідно з п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно з п. 1.18. ст. 1 цього ж Закону звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно з п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
Згідно з п. п. 1.20.1. п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.
Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.
Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.
Згідно з п. п. 1.20.2. п. 1.20. ст. 1 цього ж Закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
Згідно з п. п. 1.20.8. п. 1.20. ст. 1 цього ж Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим же Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
Згідно з п. п. 1.20.10. п. 1.20 ст. 1 цього ж Закону донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.
Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.
Судом встановлено, що позивачем та ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 01.08.2008 року. Згідно п. 1.3 вказаного Договору за даними Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», згідно з витягом № 19752033 з реєстру прав власності на нерухоме майно від 01.08.2008 року, вартість майна, що відчужується становить 1453960 грн. Згідно п. 2.1 вказаного Договору за взаємною згодою сторін вартість майна складає 644598 грн. з ПДВ.
Суд не бере до уваги покликання відповідача на лист ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»№ 9800 від 14.10.2011 року про вартість відчуженого майна, оскільки для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Доказів дослідження інформації стосовно договорів з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах відповідачем не надано. Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Враховуючи вказану норму, сторони були вправі встановити ціну договору з урахуванням обставин, що діяли на момент укладення договору.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що відповідачем здійснено донарахування грошового зобов'язання з ПДВ за серпень 2008 року 09.11.2011 року. Податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2008 року подана позивачем до податкового органу 22.09.2008 року.
Згідно п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Враховуючи, що з дня граничного строку подання податкової декларації до дня визначення суми грошових зобов'язань податковим органом минуло 1143 дні (з 22.09.2008 року по 09.11.2011 року), Суд дійшов висновку про те, що пропущення строку давності відповідачем, що э самостійною підставою для визнання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення протиправним.
Обставини, викладені в Акті перевірки № 3907/23-209/31527168 від 17.10.2011 року стосовно порушення позивачем п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідачем належними та допустимими доказами підтверджені не були.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.
Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова року є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено порушення відповідачем п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України та відсутність порушень позивачем вимог п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».
Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0001892321 від 09.11.2011 року.
3. Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДП «Новокаса»(ЄДРПОУ 31527168, м. Львів, вул. Коперніка, 33, кв. 8) судові витрати у розмірі 1686 (одна тисяча шістсот вісімдесят шість) грн. 55 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 20 лютого 2012 року.
Суддя Качур Р.П.