79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
14 лютого 2012 р. № 2а-12734/11/1370
15 год. 35 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Качур Р.П.,
за участю секретаря судового засідання - Подібки М. З.
представника позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкової вимоги, -
4 листопада 2011 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкової вимоги № 5105 від 15.09.2011 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана податкова вимога була виставлена безпідставно з тих мотивів, що позивач, як приватний нотаріус, а відтак і податковий агент, у 2010 році не утримав 13389,61 грн. податку на доходи фізичних осіб від виплаченого (нарахованого) доходу. Позивач посилається на те, що відповідно до поданої ним декларації про доходи за 2010 рік сума оподатковуваного доходу позивача становить лише 7988,36 грн., а відтак сума визначена відповідачем у вимозі не ґрунтується на даних декларації. Крім того, посилається на лист ДПА України від 11.05.2006 р. №2781/Ш/17-0415 на підтвердження того, що у випадку оплати послуг приватного нотаріуса іншими податковими агентами саме вони, а не приватний нотаріус, зобов'язані утримувати податок з доходів фізичних осіб з усієї виплачуваної суми. Відтак позивач вважає оскаржувану податкову вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задоволити в повному обсязі.
Відповідач не забезпечив явки повноважного представника в судове засідання, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджено розпискою представника відповідача; заперечення проти позову не подав.
Суд, враховуючи неявку відповідача без поважних причин, належним чином повідомленого про дату, час та місце проведення судового засідання, вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст. 71 КАС України.
Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
28.04.2011 року позивачем було подано до ДПІ у Шевченківському районі декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року або за інший період звітного року за 2010 рік, у якій позивачем задекларовано дохід, з якого необхідно сплатити прибутковий податок за 2010 рік в сумі 7988,36 грн.
ДПІ у Шевченківському районі м. Львова надіслано позивачу податкову вимогу № 5105 від 15 вересня 2011 року в якій визначено суму податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності за узгодженими грошовими зобов'язаннями у розмірі 13389,61 грн.
Згідно із п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом. Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим кодексом.
Належних доказів порушення позивачем зазначеної норми суду не надано. Відповідач не посилався на несплату відповідної суми узгодженого податкового зобов'язання, самостійно задекларованого позивачем у вказаній декларації, як і на помилковість даних, зазначених позивачем у вказаній декларації, доказів цього суду не надавалось. Зазначена позивачем у декларації сума узгоджується з податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ долучена до матеріалів справи).
Оскаржуваною податковою вимогою позивачу було визначено суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на доходи фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності 13389,61 грн. (основний платіж). Доказів чи пояснень щодо узгодження позивачем даної суми суду надано не було.
Судом встановлено, що акт податкової перевірки стосовно спірних правовідносин не складався, податкове повідомлення-рішення на вказану суму відповідачем не виносилось та позивачем, відповідно, не узгоджувалось. Не вбачається також узгодження позивачем зазначеної суми зі змісту поданої ним декларації. З урахуванням наведеного, не заслуговує на увагу посилання відповідача на п. 56.11. ст. 56 ПК України, згідно із яким не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної вимоги, вона винесена на підставі ст. ст. 20, 59, 60 Податкового кодексу України. Згідно із п. п. 59.1., 59.4. ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Жодних доказів наявності передбачених вказаними нормами підстав для надіслання позивачу оскаржуваної податкової вимоги суду не надано.
З пояснень представника позивача вбачається, що нарахування позивачу вказаної в оскаржуваній вимозі суми відбулось внаслідок неутримання позивачем як податковим агентом суми податку від виплаченого (нарахованого) доходу.
Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього закону.
Згідно з п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 цього ж Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього закону.
Згідно з п. п.16.3.5. п. 16.3. ст. 16 цього ж Закону відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.
Відповідно до листа ДПА України № 2781/Ш/17-0415 від 11.05.2006 року згідно із вказаним законом об'єктом оподаткування платника податку є загальний місячний та/або річний оподатковуваний дохід, у тому числі дохід, одержаний від здійснення незалежної професійної діяльності на території України (пп. "з" п. 1.3 ст. 1, статті 3 та 4 закону). Якщо послуги приватного нотаріуса оплачують податкові агенти, то вони зобов'язані утримати податок з доходів фізичних осіб з усієї виплачуваної суми. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету.
З копій журналу реєстрації нотаріальних дій вбачається, що за спірний період позивач вчиняв нотаріальні дії на користь як фізичних, так і юридичних осіб, останні з яких при сплаті коштів діяли як податкові агенти. Питання повноти та належності сплати такими юридичними особами -податковими агентами сум податку не належить до предмету цього спору та не впливає на юридичну оцінку відносин сторін, оскільки ст. 61 Конституції України проголошує індивідуальний характер юридичної відповідальності.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.
Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкова вимога № 5105 від 15.09.2011 року Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова року є протиправною і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність обов'язку позивача щодо сплати податку з доходів фізичних осіб, отриманих позивачем як приватним нотаріусом від юридичних осіб -податкових агентів.
Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 5105 від 15.09.2011 року.
3. Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 20 лютого 2012 року.
Суддя Качур Р.П.