79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
25 січня 2012 р. № 2а-7492/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Лунь З.І.
за участю
секретаря судового засідання Івашків В.І.,
представників сторін:
від позивача: Зінкевич О.М., Куць В.І.,
від відповідача: Ортинська Н.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляція»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 16.11.2010 року №0002762321/0 та №0002772321/0.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляція»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 16.11.2010 року №0002762321/0 та №0002772321/0.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з мотивів, викладених у позовній заяві. Зазначила, що реальність господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляція»(ТзОВ «Львівська ізоляція) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Содес» (ТзОВ «Содес») підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, податковими накладними, виписками з банківського рахунку, а також вантажно-митними деклараціями, міжнародними товарно-транспортними документами та заявками на перевезення вантажу. Окрім того, вважає, що підприємство є добросовісним платником податків, що також підтверджує розрахунковими документами. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з мотивів, викладених у письмовому запереченні проти позову. Зазначила, що ТзОВ «Содес»неспроможне було здійснювати господарські операції з позивачем у зв'язку з відсутністю ТзОВ «Содес»за місцезнаходженням, непідтвердженням стосунків директора з підприємством; розглядом адміністративної справи №2а-4837/09/0470 Дніпропетровським окружним адміністративним судом. Вважає, що позивач здійснював господарські операції не з ТзОВ «Содес», а іншим, невідомим податковій інспекції контрагентом. Просить у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
При прийнятті постанови суд застосовує нормативно-правові акти, чинні на момент існування правових відносин між сторонами.
Працівниками ДПІ у Сихівському р-ні м. Львова було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Львівська ізоляція», за результатами якої складено Акт від 05.11.2010р. № 2742/23-209/22360905 про результати виїзної позапланової перевірки результати ТзОВ «Львівська ізоляція», код ЄДРПОУ 35498068 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаєморозрахунків з ТзОВ «Содес», код ЄДРПОУ 35498068 за період 01.01.2008-31.12.2008 (далі -Акт перевірки).
На підставі Акта перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 16.11.2011 року №0002762321/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток усього в сумі 36753,95 грн. (платіж в розмірі 24502,65 грн. та штрафні санкції в розмірі 12251,3 грн.) та №0002772321/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість усього в сумі 29403,0 грн. (платіж в розмірі 19602,0 грн. та штрафні санкції в розмірі 9801,0 грн.)
З висновків Акта перевірки вбачається, що внаслідок порушення позивачем п. 5.1. ст. 5, підпункту 5.2.1. п. 5.2., підпункту 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, підпункту 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994р. в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями (далі -Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), а також підпунктів 7.4.1. та 7.4.5. п. 7.4, підпункту 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі -Закону України «Про податок на додану вартість») ТзОВ «Львівська ізоляція» за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. занижено податок на прибуток за 2008 рік в сумі 24502,65 грн., а також занижено податок на додану вартість за листопад 2008 р. в сумі 19602,12 грн.
Судом встановлено, що ТзОВ «Львівська ізоляція»з ТзОВ «Содес»укладено договір №51-09-08 від 23.09.2008 року про поставку стальних труб прямо і спіральношовних бувших у використанні, неторцованих, очищених від ізоляції довжиною 9-11 м, діаметром 1020х10 мм, в кількості 12 тонн по ціні 4500,0 грн. за одну тонну з ПДВ на загальну суму 54000,00 грн. на умовах FCA м. Дніпропетровськ з передоплатою; та договір №58-10-08 від 24.10.2008 року про поставку стальних труб прямо і спіральношовних бувших у використанні, неторцованих, очищених від ізоляції довжиною 9-11 м, діаметром 530х6 (1) мм, в кількості 50 тонн по ціні 1985,0 грн. за одну тонну з ПДВ на загальну суму 99250,00 грн. на умовах FCA м. Дніпропетровськ з передоплатою.
Стосовно товару за договором №58-10-08 від 24.10.2008 року представник позивача пояснила, що його маса залежить також від товщини стінки труби, яка, залежно від ступеня очистки від ізоляції, може становити від 5 до 7 мм, про що вказано у самому договорі (530х6 (1) мм).
Судом встановлено, що згідно з виписками з банківського рахунку позивача оплата за товар, відповідно до зазначених вище договорів відбулася 24.09.2008р.; 30.09.2008р.; 22.10.2008р. та 10.11.2008р.
Факт здійснення поставок підтверджується накладними № 292 від 25.09.2008р.; № 22/10 від 29.10.2008р. та 22/10 від 05.11.2008р.
Придбаний ТзОВ «Львівська ізоляція»товар використовувався позивачем для експортування в Республіку Польща. Факт їхнього подальшого використання у власній господарській діяльності, а саме, здійснення експорту, підтверджується вантажно-митними деклараціями: № 209000006/8/017948 від 29.09.2008р.; № 209000006/8/022669 від 03.11.2008р. та № 209000006/8/023281 від 07.11.2008р.
У відповідності до підпункту 7.2.3. п. 7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» постачальником надано ТзОВ «Львівська ізоляція» складені у згідно з підпунктом 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»оригінали податкових накладних: № 378 від 25.09.2008р.; № 190 від 22.10.2008р. та № 191 від 05.11.2008р.
Судом також встановлено, що транспортно-експедиційні послуги щодо перевезення товару, який поставлявся ТзОВ «Содес»надавалися ТзОВ «Марк Логістик» за маршрутом Кривий Ріг-Дембіца-Ольштин та Дніпропетровськ-Краківець-Плоцьк.
Зазначені послуги були надані на підставі заявок про надання транспортних послуг, що підтверджується Актами здачі прийняття робіт (надання послуг) від 24.09.2008р.; № ОУ-000037 від 04.11.2008р.; № ОУ-0000042 від 05.11.2008р.) та експортними ВМД (№ 017948 від 29.09.2008р.; № 022669 від 03.11.2008р. та № 023281 від 07.11.2008р.)., які долучені до матеріалів справи.
Факт перевезення товару, поставленого позивачеві ТзОВ «Содес»підтверджується також міжнародними товарно-транспортними накладними А№0111370, А№404322, А№404553, які долучені до матеріалів справи.
Підпунктами 2.3.2.-2.3.4. п. 2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327 (далі -Порядок), визначено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті. Виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового, валютного та іншого законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані перевіряючими, а також посадовими особами суб'єкта господарювання. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.
В порушення вказаних норм відповідачем не зазначено які саме первинні документи відсутні.
Представником відповідача в судовому засіданні зазначено, що позивач здійснював господарські операції не з ТзОВ «Содес», а іншим, невідомим податковій інспекції контрагентом. Суд вважає таке пояснення припущенням, таким що не підтверджене жодним доказом та не бере його до уваги.
Відповідно до п. 1.7. Порядку факти виявлених порушень податкового законодавства викладаються в акті чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Водночас, судом встановлено, що відповідачем висновок про те, що господарська операція між позивачем та ТзОВ «Содес»не відбулась, зроблено не на підставі первинних документів, наданих до перевірки позивачем згідно із Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість», а на підставі акта невиїзної документальної перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 1531/23-2/35498068 від 29.05.2009 р.
Відповідно до 2.2.15. п. 2.2. Порядку у разі, якщо при перевірці виявлено взаємовідносини із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні документи яких визнано судом недійсними, то вчиняється відповідний запис.
Водночас, як вбачається з Акта перевірки 30.03.2009р. ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за №2а-4837/09/0470.
Втім, зазначене спростовується долученими до справи доказами, згідно з якими 25.03.2011 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом прийнято ухвалу у справі №2а-4837/09/0470 про залишення без розгляду адміністративного позову ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська до ТзОВ «Содес»про визнання недійсним статуту, свідоцтва, припинення юридичної особи.
Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п.п. 2.4 п.2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року за №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені якого складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа». Так як первинні документи були складені відповідно до вимог чинного законодавства, вони мають юридичну силу і доказовість.
Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.
Відтак, суд дійшов висновку, що первинні документи позивача, на підставі яких включено до податкового кредиту сплачені суми податку на додану вартість та сформовано валові витрати мають юридичну силу, тому можуть підтверджувати правомірність дій позивача щодо включення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування валових витрат.
У відповідності з п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовими витратами визнаються витрати платника податку у грошовій формі, здійснювані як компенсація вартості товарів, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.3.9. п. 5. 3. ст. 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачено, що платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить товари на митну територію України.
Порядок формування права на податковий кредит визначений п.4 ст.7 цього ж Закону. Так, згідно з п.п.7.4.1, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Разом з тим пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Суд також бере до уваги, що згідно з Актом перевірки ТОВ «Содес»останню декларацію з податку на прибуток надано за звітний період 11 місяців 2008 р., останню декларацію з ПДВ надано за звітний період грудень 2008 р., свідоцтво платника ПДВ анульовано 14.08.2009 року. Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання. Враховуючи те, що остання поставка товару від ТОВ «Содес»була здійснена 05 листопада 2008 р., відтак, на момент вчинення усіх поставок ТОВ «Содес»перебувало на обліку платника податків в органах державної податкової служби, було платником податку на додану вартість і звітувалося податковому органу.
Враховуючи зазначене вище, позивачем надано достатньо доказів того, що господарські операції між ним та ТзОВ «Содес»реально відбувалися, відтак позивачем правомірно включено відповідні суми до складу валових витрат та податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання товарів у ТзОВ «Содес».
Щодо ознак нікчемності договорів між позивачем та ТзОВ «Содес»та відсутності ознак товарного характеру суд зазначає, що необхідною умовою визнання угоди нікчемною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків за даною угодою. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали чи повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладається, суперечність її інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
За наявними доказами вбачається, що взаємні зобов'язання сторонами виконані в повному об'ємі, та підтверджені документально відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд також зазначає, що відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Статтею 11 Закону України «Про систему оподаткування»передбачено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платники податків і зборів.
Стаття 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не пов'язує можливість включення до податкового кредиту належно підтверджених сум ПДВ із наявністю порушень податкового законодавства у третіх осіб.
Крім того, чинним законодавством України не передбачено обов'язку суб'єкта господарювання перевіряти фактичне місцезнаходження контрагента, наявність у нього посадових або уповноважених осіб за даним місцезнаходженням, а також перевіряти, чи видавався йому відповідними державними органами дозвіл на виготовлення печатки та штампа.
Таким чином, відповідачем неправомірно покладено відповідальність за ймовірні наслідки діяльності третіх осіб на ТзОВ «Львівська ізоляція».
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи зазначене вище, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляція»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 16.11.2010 року №0002762321/0 та №0002772321/0 є обґрунтованими та підставними та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати у вигляді 3 грн. 40 коп. судового збору присуджуються з Державного бюджету України на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 16.11.2010 року №0002762321/0 та №0002772321/0.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляція»(79035, м. Львів, вул. Липова Алея, 1/83 ідентифікаційний код 22360905) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова в повному обсязі складена 30.01.2012 року.
Суддя Лунь З.І.
З оригіналом згідно
Суддя Лунь З.І.