79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
09 лютого 2012 р. № 2а-13364/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сакалоша В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Іваськевича С.В.,
за відсутності представників сторін,
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції Запісоцької Н.Г. про визнання протиправними дій та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження -
ОСОБА_1 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання неправомірними дій Державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції Запісоцької Н.Г. по відкриттю виконавчого провадження з виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді № Ф-886 від 02.11.2011 року про стягнення заборгованості в сумі 854,46 грн., а також скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.10.2011 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державний виконавець не мав права відкривати виконавче провадження на підставі вимоги Управління Пенсійного фонду України в м.Червонограді, оскільки така вимога не є виконавчим документом та вона не відповідає положенням ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»(не зазначено вимоги, яка повинна бути у виконавчому документі). Крім того, позивач посилається на те, що вимога Управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді щодо сплати боргу є неузгодженої по ній не може проводиться будь-яке стягнення до закінчення процедури оскарження.
Ухвалою суду від 13.12.2011 року відкрито провадження у справі. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представників сторін та не повідомлення їх про причини неявки. В судовому засіданні 09.02.2012 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Позивач подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позиція відповідача викладена в письмовому запереченні позовних вимог № 3-147/12/1693 від 03.02.2012 року. Зокрема, відповідач зазначає, що вимога про сплату боргу Пенсійного фонду України відповідно до п. 8 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження»є виконавчим документом та підлягає виконання у порядку встановленому законом. У зв'язку з цим, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступних висновків.
На виконанні відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції перебуває вимога про сплату боргу № Ф-886, видана 02.11.2010 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Червонограді, з приводу стягнення 854,46 грн. недоїмки з ОСОБА_1.
Згідно постанови старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції Запісоцької Н.Г. ВП №29059239 від 04.10.2011 року відкрито виконавче провадження та зобов'язано боржника -ОСОБА_1 виконати вимогу про сплату боргу в повному обсязі до 11.10.2011 року.
Приймаючи рішення суд виходить з наступного.
Загальні умови та порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, встановлені Законом України «Про виконавче провадження»№606-XIV вiд 21.04.1999 року (із змінами та доповненнями).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно п.1 ч.1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Відповідно до п. 8 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження»одним із виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою є рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Як вбачається з ч. 4 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Враховуючи викладене, вимога про сплату боргу № Ф-886, видана 02.11.2010 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Червонограді, з приводу стягнення 854,46 грн. недоїмки з ОСОБА_1, є виконавчим документом.
Вимоги до виконавчого документа визначені ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
З урахуванням викладеного, суд не приймає до уваги твердження позивача не відповідає вищевказаним положенням, оскільки як вбачається зі змісту вказаного виконавчого документа у ньому зазначено відомості, які необхідні для його виконання.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач фактично не погоджується із самим виконавчим документом, при цьому, не надає суду доказів оскарження такого у порядку встановленому чинним законодавством.
Статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ч.1,2 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження»сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
Згідно із ч.1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є необґрунтованими і свідчать про намагання сторони у виконавчому провадженні (боржника) уникнути обов'язків, покладених на неї чинним законодавством.
Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, адміністративний суд перевіряє не лише вчинення дії чи бездіяльності на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й чи вчинені вони з використанням повноважень з тією метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, добросовісно, розсудливо і своєчасно.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, та те, що відповідачами здійснювалися дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є невмотивованими та не підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова виготовлена в повному обсязі 14 лютого 2012 року.
Суддя Сакалош В.М.