07 грудня 2011 року Справа № 2а-0870/9317/11
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Максименко Л.Я.,
за участю секретаря судового засідання Приймака Є.О.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою: ОСОБА_1, с. Борисівка Приморського району Запорізької області
до:Прокуратури Приморського району Запорізької області,
м. Приморськ про:визнання рішення недійсним та зобов'язання вчинити дії,
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 10.08.1996
від відповідача: ОСОБА_2, посвідчення № 87 від 14.06.2011
ОСОБА_1 звернувся із адміністративним позовом до Прокуратури Приморського району Запорізької області, в якому позивач просив суд визнати рішення прокуратури Приморського району Запорізької області, викладене у листі від 19.05.2011 № 95/26-11 по його скарзі від 14.02.2011 недійсним та скасувати його; зобов'язати відповідача провести повторний розгляд скарги з конкретними поясненнями та висновками по факту фальсифікації службового документу (додатку до наказу № 18 від 14.05.2010) в УАПР Приморської РДА.
В судовому засіданні 07.12.2011 суд за власною ініціативою поставив на вирішення сторін питання щодо необхідності закриття провадження у справі.
Позивач та представник відповідача проти закриття провадження у справі заперечили.
Суд, вирішуючи питання щодо необхідності закриття провадження у справі виходить з наступного.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Водночас слід звернути увагу на те, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.
Як вбачається із прохальної частини заяви позивача від 14.02.2011 він просив прокуратуру провести власне розслідування по факту зловживання службовим становищем заступником управління АПР Радковою Т.В., призначити кримінальну експертизу по факту підробки службових документів та відмінити накази, які на думку заявника, протиправні.
У судовому засіданні позивач на запитання суду яка була його мета звернення до органів прокуратури із вказаною заявою вказав що це є призначення експертизи задля встановлення факту підробки службових документів.
Тобто, на думку суду, позивач у своїй заяві від 14.02.2011 повідомляв органи прокуратури про факти вчинених злочинів (зловживання службовим становищем, підробка службових документів) та вимагав проведення відповідного розслідування, в тому числі і шляхом призначення кримінальної експертизи.
Відповідно до ст. 2 Кримінально-процесуального кодексу України, завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
Отже, кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їхніх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Таким чином, спірні відносини, які виникають між заявниками та прокуратурою, слідчим, органом дізнання під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини, не є управлінськими, а повноваження цих органів та їхніх посадових осіб щодо порядку прийняття заяв і повідомлень про злочини та їх розгляду регламентовані Кримінально-процесуальним кодексом України.
За таких обставин, вимоги заявника про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів дізнання, слідства та прокуратури під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини повинні розглядатися у межах кримінального, а не адміністративного судочинства.
Тому, враховуючи приписи Кодексу адміністративного судочинства України, такі спори не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що справа не підвідомча адміністративному суду, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст.157, 160, 165 КАС України, суд, -
Провадження в адміністративній справі № 2а-0870/9317/11 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Приморського району Запорізької області про визнання рішення недійсним та зобов'язання вчинити дії, - закрити.
Роз'яснити позивачу, що вимоги про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів дізнання, слідства та прокуратури під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини повинні розглядатися у порядку кримінального судочинства.
Роз'яснити, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження у справі, не допускається.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали (якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то в 5-денний строк з дня отримання цією особою копії ухвали) апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя (підпис) Л.Я. Максименко