30 листопада 2011 року Справа № 2а-0870/10707/11
за позовною заявою ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Веселівському районі Запорізької області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0007111701 від 13.07.2011, -
У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.
при секретарі судового засідання Петрусь Д.К.
за участі представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2 (довіреність №1852 від 28.11.2011 )
від відповідача - не прибув
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0007111701 від 13.07.2011, винесене Державною податковою інспекцією у Веселівському районі Запорізької області (далі - відповідач, ДПІ у Веселівському районі, відповідач), яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 17610,31 грн.
Ухвалою суду від 18.11.2011 відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-0870/10707/11 та призначено до судового розгляду на 30.11.2011.
Представник позивача підтримав позовні вимоги та з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що при отримання ОСОБА_1 як подарунку від ОСОБА_3 земельної ділянки розміром 0,2600 га, житлового будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1, та земельної ділянки розміром 0,2500 у ОСОБА_1, не виникає зобов'язання зі сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, оскільки згідно п.п. 14.1. ст. 14, п.п. 14.2. а. 14, п.п. 13.2.1. п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ОСОБА_3 має статус резидента, та позивачка є членом сім'ї першого ступеня споріднення відносно ОСОБА_3.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, місце та час судового засідання, до суду не прибув, про причини неявки суд не повідомив.
У засіданні 30.11.2011, судом, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
На виконання приписів ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, зважаючи на наступне:
Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вирішує справи на підстав Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно - правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємств чи організації - позивача у справі.
Як свідчать матеріали справи, 24 червня 2011р. Державною податковою інспекцією у Веселівському районі Запорізької області був складений акт №221/17-120/НОМЕР_2 "Про результати невиїзної документальної перевірки декларації про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року громадянкою ОСОБА_1" (далі - Акт перевірки).
В ході перевірки, податковою встановлено, що ОСОБА_1 надала до Веселівської ДПІ декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року вх.. №10 від 28.04.2011р., згідно до якої ОСОБА_1 отримала від громадянки Російської федерації ОСОБА_3 дарунки,а саме: згідно договору дарування від 21.12.2010р., зареєстрованого в реєстрі за № 1829 приватним нотаріусом Веселівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5. земельної ділянки розміром 0,2600 га оцінену у 3202,37 грн.; згідно договору дарування від 21.12.2010р., зареєстрованого в реєстрі за № 1827 приватним нотаріусом Веселівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5, житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 оцінений у 81161,00 грн.; згідно договору дарування від 21.12.2010р., зареєстрованого в реєстрі за № 1828 приватним нотаріусом Веселівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5, земельної ділянки розміром 0,2500 га оцінену у 33038,72 грн. Загальна вартість дарунку складає 117402,09 грн.
Згідно розрахунку суми податку на доходи фізичних осіб, громадянка ОСОБА_1 податкове зобов'язання зі сплати до бюджету не визначила (в розділі IV рядку 4 проставлено прочерк).
Тож перевіряючі дійшли висновку, що, в порушення приписів Закону України № 889-ІУ від 22.05.2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб», який діяв на момент оформлення договорів дарування, пункту 14.1 статті 14 «кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини», підпункту 13.2.3 пункту 13.2 статті 13 «при отримані спадщини будь-яким спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента - за ставкою податку, визначеною пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, до будь якого об'єкта спадщини», пункту 7.1 статті 7 «ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування», підпункт 174.2.2 пункту 174.2 статті 174 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755- VI « за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, для будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента», пункту 167.1 статті 167 «ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування», ОСОБА_1 занижено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 17610,31 грн.
За матеріалами перевірки ДПІ у Веселівському районі винесено податкове повідомлення-рішення від 13 липня 2011 року № 0007111701, яким збільшено суму грошового зобов'язання ОСОБА_1 за платежем: податок на доходи фізичних осіб від отриманого платником доходу внаслідок прийняття ним у спадщину майна, коштів, майнових чи немайнових прав, та було донараховано суму грошового зобов'язання у розмірі 17610,31грн.
За результатами розгляду спору, суд вважає висновки перевіряючих такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне:
Згідно з пунктом 6 підрозділу 1 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України «Оподаткування доходів платника податку, нарахованих за наслідками податкових періодів до 1 січня 2011 року, здійснюється за ставками та згідно з нормами, що діяли до 1 січня 2011 року, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).»
Згідно п.п. 14.1. ст. 14 Закону України № 889-ІУ від 22.05.2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб» «кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини.»
Згідно п. 14.2. ст. 14 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» «не підлягають оподаткуванню доходи як кошти або майно (майнові чи немайнові права), подаровані одним членом подружжя іншому, у межах їх частини спільної часткової чи спільної сумісної власності, а також батьками дітям, у тому числі зачатим за життя та народженим після, і дітьми батькам, у межах їх частини спільної часткової власності згідно із законом.»
Згідно п.п. 13.2.1. п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» при отриманні спадщини спадкоємцями, що є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення об'єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою податку до будь-якого об'єкта спадщини.
Згідно абз. 2 п.п. 1.20.4 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» «Членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.»
Як встановлено судом, ОСОБА_1, є донькою ОСОБА_3, що підтверджується Свідоцтвом про народження громадянки ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3, в с. Менчикури, Веселівського району, Запорізької області, Україна (НОМЕР_3), про що в книзі реєстрації актів про народження 14.04.1979 зроблено запис за №5.
07 лютого 1998 року ОСОБА_1 одружилася з громадянином ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено відповідний запис та взяла прізвище ОСОБА_7.
Таким чином, згідно п.14..2 ст. 14 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» доходи отримані позивачкою внаслідок прийняття у власність, як подарунку, земельних ділянок та будинку, оподатковуються за нульовою ставкою.
Висновки перевірки ґрунтуються також на тому, що, на думку податкової, ОСОБА_3 як дарувальниця за вказаними вище договорами є нерезидентом.
Однак даний висновок спростовується наступним:
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянкою Російської Федерації (паспорт НОМЕР_4) і прибула на територію України 02.06.2010 року, що підтверджується імміграційною карткою. 02 червня 2010 року їй було видано ВПРФО ГУМВС України в Запорізькій області Посвідку на постійне проживання НОМЕР_5, та згідно з штампом Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України запорізької області, місце проживання зареєстроване АДРЕСА_2 25.06.2010р.
Визначення статусу резиденту, та ознаки наявність яких підтверджує наявність у фізичної особи статусу резиденту міститься у п.п. 1.20.1. п.1.20. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Так, згідно п.п. 1.20.1. п.1.20. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» « Фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.»
Поняття «місце проживання» у Законі України «Про податок з доходів фізичних осіб» не міститься, однак, згідно п.п. 1.21. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» «Інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, що не суперечать таким законам та цьому Закону у частині визначення термінів.»
Так, згідно Цивільного кодексу України (ст. 29) визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, також згідно абз.5 ст. З Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року N 1382-ІУ дія якого, згідно ст. 1 вказаного закону, поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, «місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік,"». При цьому згідно зі ст. З цього Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» відомості про місце проживання мають бути внесені до паспортного документа із зазначенням адреси житла та внесення цих даних до реєстраційного обліку, що здійснюється відповідним органом, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації, іноземець та особа без громадянства додатково подають посвідку на постійне або тимчасове проживання (Лист ДПА України від 08.05.2009 р. № 2020/А/17-0714, № 9544/7/17-0717).
Згідно з Посвідкою на постійне проживання НОМЕР_5 від 02 червня 2010 року місце проживання ОСОБА_3 зареєстроване АДРЕСА_2.
Таким чином згідно чинного законодавства України ОСОБА_3 має статус резидента згідно абз.2 п.п. 1.20.1. п.1.20. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оскільки має місце проживання в Україні та має центр життєвих інтересів в Україні у зв'язку з проживанням дітей на території України, наявністю в Україні нерухомості, земельних ділянок що належали ОСОБА_3 на праві власності.
Згідно абз. 3. п.п. 1.20.1. п.1.20. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» «У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.»
Наявність даної ознаки має бути документально підтверджена відмітками прикордонної служби про в'їзд (виїзд) в Україну та/або зазначеними у візовій етикетці датами, якими обмежується дозвіл на перебування на території України.
Відповідно до підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним.
Фізична особа ОСОБА_3 з дня приїзду на територію України - 02 червня 2010 року - згідно з відміткою про дату прибуття у Імміграційній картці, у звітному (податковому) періоду що дорівнює календарному року, тобто до 31 грудня 2010 року, перебувала на території України 212 календарних днів, що є більше ніж визначені абз. 3. п.п. 1.20.1. п.1.20. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» 183 дні.
Навіть якщо врахувати припущення ДПА України стосовно того, що документальним підтвердженням проживання (перебування на території України понад 183 дні протягом календарного року) є реєстрація місця проживання ОСОБА_3 25.06.2010 року Шевченківським РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, то та з дати реєстрації місця проживання (25.0б.2010р) фізична особа ОСОБА_3 перебувала на території України 189 календарних днів протягом календарного року, тобто звітного (податкового) період.
Таким чином згідно абз. 3 п.п. 1.20.1. п.1.20. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та згідно підпункту 14.1.213. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України фізична особа ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що вона перебувала в Україні на протязі 2010 податкового року більше ніж 183 дні є резидентом.
Виходячи з наведеного вище, та того, що при отримання ОСОБА_1 як подарунку від ОСОБА_3 земельної ділянки розміром 0,2600 га, житлового будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1, та земельної ділянки розміром 0,2500 у ОСОБА_1, не виникає зобов'язання зі сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, оскільки згідно п.п. 14.1. ст. 14, п.п. 14.2. а. 14, п.п. 13.2.1. п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ОСОБА_3 має статус резидента, та позивачка є членом сім'ї першого ступеня споріднення відносно ОСОБА_3.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, відповідачем не доведено правомірність прийняття спірного рішення, внаслідок чого суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 94, 158, 162, 163, 167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0007111701 від 13.07.2011, винесене Державною податковою інспекцією у Веселівському районі Запорізької області, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 17610,31 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_2) судові витрати у розмірі 28,23 грн. (двадцять вісім гривень 23 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 05.12.2011.
Суддя (підпис) О.М. Нечипуренко