26 січня 2012 р. Справа № 2а/0470/13635/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКальника Віталія Валерійовича
при секретаріПетранцові О.Ю,
за участю:
представника позивача Буртової К.Д.
представника відповідача Циби А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "науково-виробниче об'єднання до Державної податкової інспекеції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000952302 від 27.05.11р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Трансавтоматика»26 жовтня 2011 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська, в якому просить: визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення -рішення №0000952302 від 27.05.11р.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого відповідачем податкового повідомлення -рішення від 27.05.11р. №0000952302.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідач надав до суду письмові заперечення. У судове засідання з'явився представник відповідача та в обґрунтування своєї позиції по справі зазначив, що податкове повідомлення - рішення повністю відповідає вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції. Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська додержано всіх вимог правових норм, які регулюють порядок його прийняття, рішення узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнято відповідно до обставин, що склалися, тому, підстави для скасування рішенння відсутні.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Трансавтоматика»28.12.1993р. зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 20257178, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість зареєстроване у ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, свідоцтво від 07.04.2008р., індивідуальний податковий номер -202571704655.
Встановлено, що співробітниками Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська в період з 05.05.2011 р. по 12.05.2011р. було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Трансавтоматика»(код ЄДРПОУ 20257178) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за січень 2011р. по взаємовідносинам з платником податків ПТВП «МПК-КОНТАКТ»(код ЄДРПОУ 30192548).
За результатами перевірки складено акт № 1010/232/20257178 від 13.05.2011р., відповідно до якого зроблені наступні висновки:
- відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 203, ч.ч.1,2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України правочини між TOB «НВО «Трансавтоматика»та ПТВП «МПК-Контакт», вчинені в січні 2011 року, мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону.
- в зв'язку із тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створє інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.
- вищезазначене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів. Тобто такі угоди носять фіктивний характер.
- п. 185.1 ст. 185; п. 188.1 ст. 188; п. 198.6 ст. 198; п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань у лютому 2011 року у сумі 127 260,80 грн.
На підставі акту ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000952302 від 27.05.2011р., згідно з яким підприємству нарахована сума податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 127 262 грн., з яких за основним платежем 127 261 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1 грн.
01.06.2011р. TOB «НВО «Трансавтоматика»до ДПА у Дніпропетровській області була подана первинна скарга на вказане податкове повідомлення-рішення.
Рішенням про розгляд первинної скарги № 21639/10/25-008 від 22.07.2011р. ДПА у Дніпропетровській області було відмовлено в задоволені первинної скарги TOB «НВО «Трансавтоматика»на податкове повідомлення-рішення № 0000952302 від 27.05.2011 р.
Позивачем подана повторна скарга на вказане повідомлення-рішення до ДПА України за номером № 395 від 01.08.11р.
17.10.2011 р. позивачем отримано рішення про результати розгляду повторної скарги ДПА України від 30.09.2011 р. за № 2719/6/10-2115, яким позивачу відмовлено в задоволені скарги.
Суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 13.05.11р., безпідставними, виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджено, що при перевірці Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Трансавтоматика»були використані документи, надані позивачем листом від 19.04.11р. № 172 на письмовий запит ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 12.04.22р. № 8307/10/23-225, а саме:
- господарські договори;
- податкові накладні на придбання та продаж товарів (робіт, послуг), реєстри отриманих та виданих податкових накладних;
- фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконаних робіт (видаткові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт);
- документи, що підтверджують наявність орендованих приміщень;
- відомості про директора та головного бухгалтера (копії паспорті ІПН), статут підприємства, відомості про державну реєстрацію, відомості про реєстрацію платника ПДВ, копія ліцензії на проведення відповідної діяльності;
- акт ДПІ Жовтневому районі м. Дніпропетровська «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПТВП «МПК-КОНТАКТ»(код ЄДРПОУ 30192548) з питання дотримання вимог податкового законодавства за січень 2011 року»від 05.04.11р. №1068/23/4/30192548.
Встановлено, що між TOB «НВО «Трансавтоматика»та ПТВП «МПК-Контакт»були укладені договори купівлі-продажу № Т-0029/10 від 02.11.2010 р. та № Т-0031/10 від 04.11.2010 р.
Відповідно до предмету зазначених договорів, ПТВП «МПК-Контакт»(Постачальник) зобов'язується поставити у власність TOB «НВО «Трансавтоматика»(Покупець) у визначений термін товар, відповідно до специфікацій (запчастини та комплектуючи).
За вищезазначеними договорами між TOB «НВО «Трансавтоматика»та ПТВП «МПК- Контакт»були здійснені наступні господарські операції.
За договором № Т-0031/10 від 04.11.2010 р. протягом листопада - грудня 2010р. TOB «НВО «Трансавтоматика»була здійснена передплата за товар згідно наступних платіжних доручень: № 492 від 11.11.10 р. на суму 405 000 грн., № 573 від 08.12.10 р. на суму 13 220 грн., №613 від 17.12.10 р. на суму 2 513 грн., № 619 від 21.12.10 р. на суму 6 383 грн. Всього передплати здійснено на суму 427 116 грн.
Протягом грудня 2010р. та січня 2011р. TOB «НВО «Трансавтоматика»отримано від ПТВП «МПК-Контакт»товар на підставі наступних видаткових накладних: №23121 від 23.12.10 р. на суму 21 141,60 грн. в т.ч. ПДВ 3 523,60 грн., № 24121 від 24.12.10 р. на суму 17 208 грн., в т.ч. ПДВ 2 868 грн., № 11011 від 11.01.11р. на суму 1 957,20 грн. в т.ч. ПДВ 326,20 грн. №28011 від 28.01.11 р. на суму 1 097 952 грн. в т.ч. ПДВ 182 992 грн. Всього на суму 1 138 258,80 грн.
Також, протягом січня TOB «НВО «Трансавтоматика»здійснена часткова оплата за поставлений товар у розмірі: п/д № 52 від 21.01.11 р. на суму 401 866 грн., п/д № 62 від 26.01.11 р. на суму 151 644 грн. Всього на суму 553 510 грн.
Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
В січні 2011р. TOB «НВО «Трансавтоматика»віднесла до складу податкового кредиту віднесені суми оплат (по першій події - списання коштів з банківського рахунку), що підтверджені податковими накладними:
- 401 866 грн., в т.ч. ПДВ 66 977,67 грн. - податкова накладна № 21011 від 21.01.2011р.;
- 151 644 грн., в т.ч. ПДВ 25 274 грн. - податкова накладна № 26011 від 26.01.2011р.;
- 57 632,80 грн. в т.ч. ПДВ 26 272,13 грн. - податкова накладна № 28011 від 28.01.2011р. (зазначена податкова накладна виписана на різницю між сумою оплат та поставок, а саме 157 632 = 1 138 258,80 - 427 116 - 553 510).
За договором № Т-0029/10 від 02.11.2010 р. в січні 2011р. ПТВП «МПК-Контакт»було поставлено, а TOB «НВО «Трансавтоматика»отримано товар на підставі видаткової накладної № 11012 від 11.01.2011р. на суму 52 422 грн. в т.ч. ПДВ 8 737 грн.
Податковий кредит підтверджується належним чином оформленою податковою накладною № 11012 від 11.01.2011р. на суму 52 422 грн. в т.ч. ПДВ 8 737 грн.
Податковий кредит у розмірі 127 260,80 грн. був задекларований підприємством згідно із розрахунком коригування сум ПДВ до податкової декларації у лютому 2011 року (№ 9000923405 від 15.05.2011 p.) у зв'язку із отриманням із запізненням наступних податкових накладних:
- податкова накладна № 11012 від 11.01.2011 року на суму 52 422 грн. в т.ч. ПДВ 8737 грн.;
- податкова накладна № 21011 від 21.01.2011 року 401 866 грн., в т.ч. ПДВ 66 977,67 грн.;
- податкова накладна № 26011 від 26.01.2011 року 151 644 грн., в т.ч. ПДВ 25 274 грн.;
- податкова накладна № 28011 від 28.01.2011 року на суму 157 632,80 грн. в т.ч. ПДВ 26 272,13 грн.
Отримання зазначених податкових накладних у лютому 2011р. підтверджує реєстр отриманих та виданих податкових накладних.
Відповідно до абз. а п. 198.1. ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно із п. 198.3. ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
TOB «НВО «Трансавтоматика»було сформовано податковий кредит на підставі вищезазначених норм Податкового кодексу, у зв'язку із придбанням товарів, які були використані у власній господарській діяльності, та були підтвердженні належним чином оформленими податковими накладними.
Слід зазначити, що в акті перевірки не зазначено, що підприємством були порушені ці норми та не наведено в чому саме полягало таке порушення.
Також, у зазначеному акті податковим органом зроблено висновок про те, що відповідно до ч.ч.1, 5 ст. 203, п.1,2 ст. 215, ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України, правочини між TOB «НВО «Трансавтоматика»та ПТВП «МПК-Контакт», вчинені в січні 2011 року, мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону.
Порядок дій органів ДПС при визнанні нікчемності правочинів регламентується та роз'яснюється наказами ДПА України від 22.02.2008 року № 106 «Про організацію роботи юридичних підрозділів в органах державної податкової служби»та наказом від 18.04.2008р. № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», Методичними рекомендаціями органів державної податкової служби по руйнуванню схем ухилення від оподаткування та формуванню доказової бази у справах про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами, доведеними до регіональних ДПА Листом від 03.02.2009 року № 2010/7/10-1017/256.
В свою чергу, з листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Про проблемні питання застосування законодавства у справах за участі органів державної податкової служби»та листа від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 вбачається, що:
- порушення податкової дисципліни контрагентом не є підставою для відмови у праві на податковий кредит;
- подальше припинення юридичної особи - контрагента або анулювання його статусу платника ПДВ не є підставою для визнання попередньо укладених угод з таким контрагентом неправомірними (нікчемними);
- покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених в ЄДРПОУ;
- відсутність платника ПДВ за місцезнаходженням не є підставою для невизнання податкового кредиту його контрагента.
Аналогічні за змістом положення відображені в листі ДПА України від 03.02.2009 року № 2012/7/10-1017 «Методичні рекомендації (орієнтовний алгоритм дій) органів ДПС по руйнуванню схем ухилення від оподаткування», яким зокрема, встановлені вимоги щодо формування належної доказової бази по руйнуванню схем ухилення від оподаткування, в якому йдеться мова про необхідність дослідження первинних документів бухгалтерського та податкового обліку на предмет порушення вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ЦК України, ГК України, фінансово-господарських документів, що підтверджують сплату коштів та інше, що в нашому випадку відсутнє.
Крім того, листом від 29.09.10р. ДПА України № 20289/7/16-1617, який був направлений податковим інспекціям для врахування в роботі, при формуванні та встановленні фактів «податкових ям», було зазначено, що метою застосування вищезазначених Методичних рекомендацій є формування належної доказової бази у справах про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними правочинами, як засіб протидії застосуванню схем ухилення від оподаткування недобросовісними платниками, а також необхідність дослідження документообігу (аналіз усіх документів, де відображаються господарські операції), форм здійснення розрахунків, товарного потоку (дослідження фактичного руху товарів від товаровиробника по ланцюгу постачання до кінцевого споживача) для виявлення ознак нікчемності правочину.
Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.
Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним, судом не вимагається (ст.215 ЦК України). Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст. 236 ЦК України). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст. 216 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 ЦК України (в редакції, яка діє з 01.01.2011р.) передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін -в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Отже, договори на виконання ремонтних робіт, договори поставки не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.
Акт перевірки від 13.05.2011р. не містить посилань на вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.
Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Суд встановив, що перевірка позивача проведена відповідачем за результатами даних комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПІ у АНД районі, документів, наданих позивачем, при цьому заходи щодо встановлення реальності та товарності операцій, що мали місце, ДПІ не вживались. Отже, висновки про нікчемність укладених відповідачем правочинів ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи, що вказували б на відсутність факту поставок товару.
Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що такі висновки податкового органу є необґрунтованими, недоведеними та не підтверджені необхідними документами, оскільки на підставі дослідження та аналізу лише наданих позивачем документів неможливо зробити висновок про нікчемність правочинів.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може бути визнаний таким лише в судовому порядку (п. 5). Таким чином, висновки податкового органу, зазначені в акті щодо нікчемності правочинів, укладених відповідачем з контрагентом, є недоведеними.
Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність, нереальність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.
Також, суд звертає увагу на той факт, що чинним законодавством не передбачено обов'язку покупця (замовника), а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем (виконавцем) в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це саме стосується і перевірки покупцем (замовником) намірів продавця (виконавця) щодо сплати ним державі податків.
Стосовно висновку перевіряючих про встановлення відсутності поставок товарів, що свідчить про укладення TOB «Трансавтоматика»безтоварних договорів, суд зазначає також наступне.
Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV, із змінами та доповненнями, зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи зі змісту пункту 2 статті 3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Акт перевірки не містить жодного посилання на встановлення перевіряючими порушень TOB «Трансавтоматика»вимог вищевказаних норм.
Отже, думка відповідача, викладена в акті перевірки, стосовно діяльності позивача без відповідних доказів про відсутність трудових ресурсів, основних фондів складських приміщень, транспортних засобів, майна, виробничих активів, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами - є тільки припущенням відповідача,
Під час розгляду справи було встановлено, що позивач здійснював фактичні господарські операції із своїми контрагентами, що підтверджується первинними документами, в тому числі податковими накладними, які були надані для перевірки ТОВ «НВО «Трансавтоматика».
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.
Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки від 13.05.2011р. про нікчемність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених позивачем договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечить інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання його таким або вироком суду про визнання вини позивача, що набрали законної сили.
При цьому, у ході судового розгляду справи судом встановлено, що податковий орган після проведення відповідної перевірки та маючи сумнів у реальності виконання сторонами договорів до органів податкової міліції з відповідними службовими документами не звертався, кримінальної справи щодо дій позивача не порушувалося.
Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судове рішення про визнання правочинів недійсними (нікчемними), відсутнє. Не надано суду також і вироку відносно як позивача, так і його контрагентів.
Крім того, відповідно до норм Податкового Кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому чилі на його контрагентів.
Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, позивачем правомірно було віднесено до податкового кредиту податкові накладні по взаємовідносинах з наведеним в акті контрагентом на основі наявних договорів, які не визнані недійсними (нікчемними) у встановленому законодавством порядку та на основі наявних первинних бухгалтерських документів, які відповідають вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, досліджені судом та наявні у справі.
Статтями 7,8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та Законів України. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Європейський суд у своєму рішенні від 22.01.2009р. у справі “Булвес АД проти Болгарії” зазначив, що національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується по низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпеченості його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини”є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09,01.2007р. у справі “Інтерсплав проти України).
Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У відповідності з п.1 ч.2 ст.162 КАС України суд в порядку адміністративного судочинства може визнати протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Таким чином, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000952302 від 27.05.11р., винесене Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська.
Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Трансавтоматика» судові витрати у розмірі 3.40 грн. (три грн. 40 коп.).
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 31.01.2012р.
Суддя
В.В. Кальник