Справа №2-7021/11
(заочне)
12 грудня 2011 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді - Оксюти Т.Г.
при секретарі - Прохоровій К.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
У жовтні 2011 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП в порядку регресу в сумі 5941,00 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 03.10.2008 року о 07.40 год. на Гостомельському шосе в м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля «ВАЗ 21093», д.н. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Дачіа», д.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 09.10.2008 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі чотирьох неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що становить 68,00 грн.
Між ЗАТ «АСК «ІНГО Україна», правонаступником якого є ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»та ОСОБА_2 був укладений поліс №НТ 28299 страхування засобу наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків від 26.06.2008 року.
Внаслідок ДТП власнику автомобіля «Дачіа», д.н. НОМЕР_2 було завдано матеріальної шкоди, яка відповідно до звіту №1905 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 11.10.2008 року склала 7036,34 грн.
На умовах договору страхування страховик оплачує страхову вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, у зв'язку з чим ОСОБА_2 і було виплачено страхове відшкодування, з вирахуванням франшизи в сумі 970,00 грн. та витрат, що не відносяться до страхового випадку, на підставі рахунку-фактури №СЗа-002210 від 16.10.2008 року АТ «Інститут транспорту нафти»у розмірі 5941,00 грн.
Вважає, що відповідно до ст.ст. 993, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»відповідач зобов'язаний відшкодувати в порядку регресу матеріальну шкоду в сумі 5941,00 грн.
На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила справу розглядати без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак причини неявки суд не повідомив.
Суд, відповідно до ст.ст. 169, 224 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у його відсутність, оскільки неявка відповідача не перешкоджає постановленню заочного рішення, проти чого не заперечувала представник позивача.
Згідно ч. 2 ст. 197 ЦК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду. У разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Врахувавши заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, заподіяна неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання бійцівських порід тощо , що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” N 6 від 27.03.92р.:
«Володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т.п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них».
Згідно вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (абз. 4 п. 4 Постанови).
Судом встановлено, що 03.10.2008 року о 07.40 год. на Гостомельському шосе в м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля «ВАЗ 21093», д.н. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Дачіа», д.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 09.10.2008 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі чотирьох неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що становить 68,00 грн.
Згідно ч.4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії водія ОСОБА_1 вочевидь не відповідали вимогам ПДР України, а тому він, як особа, що керував автомобілем «ВАЗ 21093», д.н. НОМЕР_1, внаслідок чого ОСОБА_2 поніс значні матеріальні збитки, є єдиною винною особою дії якої призвели до ДТП.
Встановлено, що між ЗАТ «АСК «ІНГО Україна», правонаступником якого є ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»та ОСОБА_2 був укладений поліс №НТ 28299 страхування засобу наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків від 26.06.2008 року.
Внаслідок ДТП автомобілю «Дачіа», д.н. НОМЕР_2 було завдано механічних пошкоджень.
Згідно звіту №1905 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу складеного ТОВ «Естімейт»11.10.2008 року, матеріальний збиток, завданий власникові «Дачіа», д.н. НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП складає 7036,34 грн.
На умовах договору страхування страховик оплачує страхову вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, у зв'язку з чим ОСОБА_2 і було виплачено страхове відшкодування, з вирахуванням франшизи в сумі 970,00 грн. та витрат, що не відносяться до страхового випадку, на підставі рахунку-фактури №СЗа-002210 від 16.10.2008 року АТ «Інститут транспорту нафти»у розмірі 5941,00 грн.
Згідно п. 7.1.4 Правил страхування страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування страхувальнику у порядку та на умовах, що передбачені цими правилами та договором страхування.
Згідно п. 2.2.1 цих правил, страхування передбачає, що страховим випадком визнається пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частини (у т.ч. фар, дзеркал, стекол) внаслідок дорожньо -транспортної пригоди).
Згідно п.п. 9.1, 9.9.3, 9.22.2 цих правил, до складу страхового відшкодування (збитків, що компенсуються страхувальнику) входять витрати на приведення транспортного засобу у порядок та витрати на проведення експертної оцінки пошкоджень застрахованого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки відповідач не відшкодував шкоду в добровільному порядку та згідно з положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»позивач отримав право вимоги на таке відшкодування.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач довів ті обставини на які посилався як на підставу своїх позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти в розмірі понесених витрат в сумі 5941,00 грн.
Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору 59,41 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.
Керуючись ст.ст. 11, 1166, 1187, 1192, 1294 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 27-30, 60, 61, 88, 164, 197, 213-215, 218, 224 ЦПК України, суд, -
Позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», код ЄДРПОУ 16285602, місцезнаходження якого за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 33 суму збитків в порядку регресу 5941,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», код ЄДРПОУ 16285602, місцезнаходження якого за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 33 судові витрати, які складаються з суми судового збору 59,41 грн. та витрат на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя