Справа №2-6475/11
27 грудня 2011 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Оксюти Т.Г.
при секретарі Прохоровій К.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -
Позивач звернувся з позовом до відповідача та просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти в сумі 104000,00 грн., що згідно офіційного курсу НБУ становить 13000 доларів США.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що він зі своєю матір'ю ОСОБА_3 проживали у АДРЕСА_1
В червні 1993 року вказана квартира була ними приватизована в рівних долях, кожному по Ѕ частині квартири.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року мати позивача ОСОБА_3 померла.
Після смерті матері позивача ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, спадкоємцями якої по закону були позивач та його брат ОСОБА_4, які успадкували по ј частині вказаної квартири.
Зазначив, що у нього з братом була домовленість про те, що ОСОБА_4 дарить йому свою ј частину квартири, а він сплачує вартість цієї частини квартири в сумі 13000 доларів США.
Оформленням всіх необхідних документів в нотаріальній конторі займалась донька брата позивача ОСОБА_2.
На прохання відповідача ОСОБА_2, 28.03.2008 року остання одержала від позивача вартість ј частини квартири - 13000 доларів США, про що склала розписку.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер брат позивача ОСОБА_4.
Відповідач ОСОБА_2 не виконала домовленості щодо оформлення ј частини квартири АДРЕСА_1 на ім'я позивача.
Неодноразові звернення позивача до ОСОБА_2 щодо повернення грошових коштів в сумі 13000 доларів США були залишені нею без уваги.
На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем не існувало ніяких домовленостей. ОСОБА_2 не брала на себе ніяких зобов'язань перед позивачем.
Щодо розписки про відмову від отримання спадщини зазначила, що ця розписка була дана відповідачем її покійному батьку - ОСОБА_4.
Позивач, не має жодного відношення до домовленості між відповідачем та її померлим батьком. Батько відповідача на той момент вже був хворий на рак передміхурової залози ІІІ ступеню. Метою домовленості відповідача та ОСОБА_4, було те що, у випадку смерті батька ОСОБА_2 відмовляється від спадщини на ј квартири за адресою: АДРЕСА_1 на користь своєї матері ОСОБА_5. При цьому батько передав відповідачу грошові кошти в сумі -13000 доларів США і просив її не претендувати на частку у спадщині.
Відповідач ОСОБА_2 виконала взяте на себе зобов'язання і відмовилась від своєї частки у спадщині після померлого батька на користь своєї матері ОСОБА_5.
Доказом цього є заява про відмову від 15.08.2011 року.
На підставі вищевикладеного просила у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло виданого Авіаційним науково-технічним комплексом «Антонов» 25.06.1993 року квартира АДРЕСА_1 належала в рівних частинах позивачу ОСОБА_1 та його матері ОСОБА_3.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого Відділом реєстрації смерті у м. Києві, мати позивача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді Ѕ частини квартири АДРЕСА_1.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом виданого державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори 03.11.2003 року спадкоємцями майна померлої ОСОБА_3, є в рівних долях кожний: діти -ОСОБА_4 та позивач ОСОБА_1.
Таким чином, після прийняття спадщину позивачу належить ѕ частини АДРЕСА_1.
Як пояснила в судовому засіданні позивач, у нього з братом була домовленість про те, що ОСОБА_4 дарить йому свою ј частину квартири, а він сплачує вартість цієї частини квартири в сумі 13000 доларів США.
Оформленням всіх необхідних документів в нотаріальній конторі займалась донька брата позивача ОСОБА_2.
На прохання відповідача ОСОБА_2, 28.03.2008 року остання одержала від позивача вартість ј частини квартири - 13000 доларів США, про що склала розписку.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер брат позивача ОСОБА_4.
Відповідач ОСОБА_2 не виконала домовленості щодо оформлення ј частини квартири АДРЕСА_1 на ім'я позивача.
На неодноразові звернення позивача до ОСОБА_2 щодо повернення грошових коштів в сумі 13000 доларів США були залишені нею без уваги.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти в сумі 104000,00 грн., що згідно офіційного курсу НБУ становить 13000 доларів США, на що слід зазначити наступне.
Як на підтвердження своїх позовних вимог позивач надав розписку (а.с. 8).
У відповідності до ст. 218 ЦК України, щодо правових наслідків недодержання вимоги щодо письмової форми правочину, визначено, що заперечення однієї із сторін факту вчинення правочину або оспорювання його окремих частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В судовому засіданні встановлено, що батько відповідача ОСОБА_4 на момент складання розписки був хворий, діагноз рак передміхурової залози ІІІ ступеню.
Вказане підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого.
Як пояснила в судовому засіданні представник відповідача, метою домовленості відповідача зі своїм батьком ОСОБА_4, було те що, у випадку смерті останнього, ОСОБА_2 відмовляється від спадщини на ј квартири за адресою: АДРЕСА_1 на користь своєї матері ОСОБА_5.
При цьому ОСОБА_4 передав відповідачу грошові кошти в сумі 13000 доларів США, які вона просила його дати для відкриття магазину жіночого одягу. І попередив, що в сім'ї є ще одна донька, а в неї двоє неповнолітніх дітей і він, як батько повинен і їй допомогти, тому і просив відповідача не претендувати на частку у спадщині.
Вказані посилання представника відповідача знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, з огляду на наступне.
Згідно ст.ст. 1273, 1275 ЦК України, спадкоємець в праві відмовитися від прийняття спадщини. З відмовою від спадщини з спадкоємця знімаються всі обов'язки, які на нього покладені разом з отриманням спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 відмовилась від своєї частки у спадщині після померлого батька ОСОБА_4 на користь своєї матері ОСОБА_5.
Вказане підтверджується заявою про відмову від своєї частки у спадщині від 15.09.2011 року.
Позивач також посилався на те, що він був присутнім при підписанні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розписки від 28.03.2008 року, проте, суд також не приймає вказані посилання до уваги, оскільки в розписці про це не зазначено і підпису позивача про те що він був присутній та передавав кошти немає.
Навпаки, із представленої позивачем розписки вбачається, що в ній відсутня вказівка про свідків та місце її складання.
Розписка містить лише підпис відповідача та її батька, що свідчить про те, що ОСОБА_2 отримала, а її батько ОСОБА_4 передав їй дані кошти.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Таким чином, зі змісту розписки вбачається, що вона була складена відповідачем ОСОБА_2 про відмову від отримання спадщини та була дана нею своєму померлому батьку ОСОБА_4.
Позивач, не має жодного відношення до домовленості між відповідачем ОСОБА_2 та її померлим батьком ОСОБА_4.
Крім того, як на ще одну підставу своїх позовних вимог позивач посилався на ст. ст. 22, 400, 1166 ЦК України, які регулюють відшкодування шкоди та завданих збитків.
Проте, для настання відповідальності за спричинену шкоду необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.
Позивачем не зазначено жодної з вище перелічених підстав.
Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.
Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказів того, що саме позивач передавав свої кошти відповідачу та остання зобов'язувалась повернути їх, або вчинити будь-які інші дії на користь позивача, сторонами надано не було.
Із представленої позивачем розписки вбачається, що в ній відсутня вказівка про свідків та місця складання розписки, відсутня адреса квартири про яку йдеться.
Розписка від 23.03.2008 року не дає змоги встановити, що саме від позивача ОСОБА_2 отримала грошові кошти в сумі 13000 доларів США, а тому зазначена розписка не може бути визнана допустимим доказом, який підтверджує позовні вимоги.
В судовому засіданні позивачем не доведено, що між ним та відповідачем виникли будь-які зобов'язання позики, відсутній письмово укладений договір, зі змісту наданої позивачем розписки не вбачаються будь-які зобов'язання позивача перед відповідачем.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач не довів ті обставини, на які посилався як на підставу своїх позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 509, 638, 1046, 1049, ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 223, 224 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня постановлення рішення.
Суддя