Справа №2-1202/12
22 лютого 2012 року Солом”янський районний суд м. Києва
у складі : головуючого - судді Оксюти Т.Г.
при секретарі: Прохоровій К.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за попереднім договором про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу нерухомості, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача і просив стягнути з ОСОБА_2 неустойку (штраф) у розмірі гарантійної суми, передбаченої п.12 попереднього договору про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу квартири від 30.08.2011 року у розмірі 16000,00 грн., що є еквівалентом 2000 доларів США та судові витрати.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 30.08.2011 року між ним та відповідачем був укладений попередній договір про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язався у майбутньому у строк не пізніше 23.09.2011 року продати позивачу, а останній зобов'язався купити у нього ізольовану квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 31,06 кв. м.
На підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі-продажу позивач передав відповідачу суму у розмірі 16000,00 грн., що є еквівалентом 2000 доларів США.
Зазначена сума була грошовим внеском у рахунок наступного договору купівлі-продажу.
Згідно п. 12 укладеного попереднього договору сторони домовилися про те, що у разі, якщо продавець буде відмовлятися (ухилятися) від укладання договору купівлі-продажу у визначений у п.1 договору термін на вищезазначених умовах, він зобов'язується повернути покупцеві отриману від нього гарантійну суму, а також сплатити штраф у розмірі гарантійної суми, тобто 16000,00 грн., переданої за попереднім договором.
Зазначив, що починаючи з 21.09.2011 року ОСОБА_2 ухиляється від укладання договору купівлі -продажу ізольованої квартири, а 23.09.2011 року на угоду не з'явився, в телефонному режимі зв'язку з ним та його представниками не було.
У зв'язку з викладеними обставинами, позивач 22.09.2011 року та 23.09.2011 року звернувся до відповідача в письмовому вигляді з листами повідомленнями із вимогами про надання повного пакету документів та укладення основного договору, попередивши в листах його про штрафні санкції за невиконання попереднього договору.
Проте, вказані листи були залишені відповідачем без уваги.
Зазначив, що після підписання попереднього договору ОСОБА_2 вищевказані грошові кошти передав ОСОБА_4 на збереження, і між ними було підписано свідоцтво про отримання документів на зберігання 30.08.2011 року.
Пізніше ОСОБА_4 повернув позивачу гарантійну суму в розмірі 16000,00 грн., проте неустойка (штраф), по попередньому договору в розмірі 16000,00 грн. позивачу виплачена не була.
На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач та його представник у судове засідання 22.02.2012 року не з'явились, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомили.
В ході розгляду справи представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що згідно п. 17 попереднього договору від 30.08.2011 року сторони звільняються від будь-якої відповідальності, якщо невиконання ними прийнятих на себе зобов'язань буде пов'язане з обставинами, що не залежать від їхньої волі, або бажання й, що перебувають поза сферою контролю зобов'язаної сторони (постановами уряду, заборонами й мараторіями місцевих органів влади й т.д.), але при цьому, сторони повинні прийняти всі міри до взаємного запобігання майнових і фінансових втрат.
У серпні 2011 року Прокуратурою Деснянського району м. Києва було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1.
На момент укладання попереднього договору, відповідачу про вказаний арешт було невідомо.
Вказаний арешт було накладено на підставі звернення ОСОБА_5
Вважає, що арешт квартири, є підставою для звільнення ОСОБА_2 від відповідальності встановленої п. 12 попереднього договору від 30.08.2011 року, оскільки на момент укладання договору відповідач не знав про існування заборони на вказану квартиру.
На підставі вищевикладеного просив у задоволенні позову відмовити.
Суд, вислухавши пояснення позивача, врахувавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов»язуються протягом повного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленими сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладання договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо, жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладання.
Судом встановлено, що 30.08.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений попередній договір, відповідно до умов якого сторони зобов'язались у встановлений строк укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна, що являє собою ізольовану квартиру, загальною площею 31,06 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Вказана квартира перебуває у власності ОСОБА_2, що підтверджується договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 07.12.2009 року.
Сторони зобов'язались до 23.09.2011 року включно підписати й нотаріально посвідчити основний договір купівлі-продажу квартири (будинку).
Згідно п. 11 попереднього договору, сторони дійшли до згоди про наступне: підтверджуючи свої зобов'язання укласти основний договір купівлі-продажу квартири (будинку) відповідно до умов даного попереднього договору, і з метою забезпечення його укладення, у момент підписання даного попереднього договору, ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв гарантійну суму, що становить 16000,00 грн.
Зазначена сума за згодою покупця переведена продавцем в інший вид матеріальних активів: 2000 доларів США 00 центів, з метою запобігання знецінювання в результаті інфляційних процесів.
Встановлено, що ОСОБА_1 передав відповідачу гроші, про що свідчить укладення попереднього договору та п. 11 даного договору.
Проте, відповідач ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання по вищевказаному договору не виконав, внаслідок чого, в строк до 23.09.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було укладено основного договору купівлі -продажу квартири.
Неодноразові звернення позивача від 22.09.2011 року та від 23.09.2011 року до відповідача з вимогами про надання повного пакету документів та укладання основного договору, були залишені ОСОБА_2 без уваги.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_2 неустойку (штраф) у розмірі гарантійної суми, передбаченої п.12 попереднього договору про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу квартири від 30.08.2011 року у розмірі 16000,00 грн., що є еквівалентом 2000 доларів США.
Представник відповідача заперечуючи проти вимог позивача посилався на те, що згідно п. 17 попереднього договору від 30.08.2011 року сторони звільняються від будь-якої відповідальності, якщо невиконання ними прийнятих на себе зобов'язань буде пов'язане з обставинами, що не залежать від їхньої волі, або бажання й, що перебувають поза сферою контролю зобов'язаної сторони (постановами уряду, заборонами й мараторіями місцевих органів влади й т.д.), але при цьому, сторони повинні прийняти всі міри до взаємного запобігання майнових і фінансових втрат.
Арешт квартири, накладений у серпні 2011 Прокуратурою Деснянського району м. Києва є підставою для звільнення відповідача від будь-якої відповідальності за попереднім договором від 30.08.2011 року, оскільки ОСОБА_2, на момент укладання попереднього договору, про вказаний арешт не було відомо.
Проте, суд не погоджується з таким твердженням представника відповідача з огляду на наступне.
Згідно до ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з сіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи те, що 30.08.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено попередній договір, суд приходить до висновку, що вони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобов'язання щодо виконання даного договору.
Таким чином, твердження представника відповідача є неогрунтованими, оскільки в даному випадку п. 17 попереднього договору від 30.08.2011 року не звільняє ОСОБА_2 від сплати неустойки (штрафу), у зв'язку з не укладанням основного договору купівлі-продажу.
Згідно п. 12 попереднього договору від 30.08.2011 року у випадку не укладання основного договору купівлі-продажу квартири (будинку) у встановлений термін відповідно до умов даного попереднього договору з причин, що залежать від ОСОБА_2, останній зобов'язується повернути гарантійну суму, а також сплатити ОСОБА_1 неустойку (штраф) у розмірі гарантійної суми.
Встановлено, що після підписання попереднього ОСОБА_3 вищевказані грошові кошти передав ОСОБА_4 на збереження, і між ними було підписано свідоцтво про отримання документів на зберігання від 30.08.2011 року.
Пізніше ОСОБА_4 повернув позивачу гарантійну суму в розмірі 16000,00 грн., проти чого не заперечував і сам позивач у судовому засіданні, проте неустойка (штраф), по попередньому договору в розмірі 16000,00 грн. позивачу виплачені не були.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на його користь неустойки (штрафу) у розмірі гарантійної суми, передбаченої п.12 попереднього договору про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу квартири від 30.08.2011 року у розмірі 16000,00 грн., що є еквівалентом 2000 доларів США.
Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору 160,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн.
Керуючись ст. ст. 526, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 27, 28, 29, 30, 57-58, 60, 169, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за попереднім договором про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу нерухомості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 неустойку (штраф) у розмірі гарантійної суми, передбаченої п.12 попереднього договору про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу квартири від 30.08.2011 року у розмірі 16000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 суму судового збору 160,00 грн. та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня ухвалення рішення.
Суддя