"26" грудня 2011 р.Справа № 9/72/5022-1581/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л.
Розглянув справу
за позовом Приватного підприємства "Д"Торговий дім Тернопіль", вул. Мечникова, 18/74, м. Київ, 01021 (поштова адреса: вул. Поліська, 14, м. Тернопіль, 46010)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна", вул. Бродівська, 44, м.Тернопіль, 46010
про cтягнення коштів отриманих від використання безпідставно набутого майна в розмірі 115 676 грн. 16 коп.
За участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1. - довіреність № 59 від 14.10.2011 р.
відповідача: ОСОБА_2. -довіреність №21 від 01.10.2011р.
Судом, в порядку ст. 81-1 ГПК України, фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.
Сторони в порядку ст.ст.64,77 ГПК України про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.
В судовому засіданні 26.12.2011р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення.
Суть справи: Позивач - Приватне підприємство "Д" Торговий дім Тернопіль", вул. Мечникова, 18/74, м. Київ (далі по тексту -позивач або ПП "Д" Торговий дім Тернопіль") звернулося до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна", вул. Бродівська, 44, м.Тернопіль (далі по тексту -відповідач або ТОВ "Аскор-Україна") про cтягнення коштів отриманих від використання безпідставно набутого майна в розмірі 115 676 грн. 16 коп.
Позовні вимоги підтверджуються належно завіреними копіями договору підряду №12-1 від 05.05.2002р.; акту приймання-передачі від 25.10.2006р.; інвентарної справи по комплексу торгових рядів -блокованих металічних павільйонів за адресою: м. Тернопіль, майдан Перемоги,4, договору оренди торгового місця від 29.07.2009р., іншими документами.
Ухвалою господарського суду від 07.11.2011р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 22.11.2011 р. на 14 год. 10 хв. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 06.12.2011р., а також, оголошувалась перерва до 19.12.2011р. на 12 год. 00 хв. та на 26.12.2011р. на 11 год. 10 хв.
Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання забезпечив. Позовні вимоги підтримав повною мірою з підстав викладених в позовній заяві від 31.10.2011р. № 115 (вх. №1912 від 03.11.2011р.).
Також, як вбачається із прохальної частини позовної заяви позивач з метою забезпечення позову просив суд накласти арешт на усе нерухоме майно в межах суми заявлених позовних вимог.
У відповідності до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь -якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 23.08.1994 р. № 02-5/611).
Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 р. у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.
Відтак, сторона повинна обґрунтувати підстави для вжиття запобіжних заходів шляхом подання відповідних доказів з урахуванням зазначених вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, яким суд, в свою чергу, у відповідності ст. 43 цього Кодексу повинен надати оцінку.
Проте, позивачем до позовної заяви не додано жодних обґрунтувань та доказів, які б свідчили про те, що відповідачем вчинялись чи вчиняються будь - які дії внаслідок яких майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
А відтак, суд прийшов до висновку, що вимогу позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на усе рухоме та нерухоме майно відповідача в межах суми заявлених позовних вимог слід відхилити, як передчасну та необґрунтовану.
Відповідач участь уповноваженого представника в судовому засіданні забезпечив, проти позовних вимог заперечив, зокрема зазначає, що Приватне підприємство "Д" Торговий дім Тернопіль" не являється стороною договору. При цьому позов обґрунтовано порушенням прав та законних інтересів ЗАТ "Агроркомбінат" проте позивачем у позовній заяві визначено ПП "Д" Торговий дім Тернопіль", який являється лиш довіреною особою за виданою довіреністю. А тому відповідач вважає, що в даному випадку ПП "Д" Торговий дім Тернопіль" є "неналежним" позивачем у справі, права та обов'язки якого не порушено з боку відповідача жодним чином.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, заперечення представника відповідача, оцінивши подані документи, суд дійшов висновку про те, що у позові слід відмовити, виходячи з такого.
За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи 02 травня 2002 року між приватним підприємством «Торговий дім Тернопіль», в особі директора Яремка Ореста Федоровича, що діє на підставі Статуту (надалі - Замовник), з одного боку та закритим акціонерним товариством «Агрокомбінат», м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, ідент. код. 31138298 (далі по тексту ЗАТ "Агрокомбінат" в особі голови правління Проценка Валерія Григоровича, що діє на підставі Статуту (надалі - Підрядник), з іншого боку укладено Договір підряду №12-1.
Згідно п. 1.1 Договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати певну роботу на власний ризик у відповідності до умов договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити її. Підрядник власними і залученими силами і засобами виконує будівельно-монтажні роботи по зведенню комплексу торгових рядів-блокованих металічних павільйонів за адресою: м. Тернопіль, майдан Перемоги, 4 (п.1.2 Договору).
У випадку односторонньої відмови замовника від оплати за виконані роботи за Підрядником зберігається право набуття права власності на зведене будівництво (п. 10.1 Договору).
Позивач у справі стверджує, що закрите акціонерне товариство «Агрокомбінат»свої зобов'язання по договору виконало у повному обсязі, про що свідчить акт приймання - передачі від 25.10.2006 року, підписаний сторонами договору.
Одночасно вважає, що саме закрите акціонерне товариство "Агрокомбінат" являється належним користувачем приміщення комунальної власності.
Крім того, згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.2009р. у справі № 3/17-180, залишеної без змін на підставі ухвали Вищого господарського суду України від 15.10.2010р. за Закритим акціонерним товариством "Агрокомбінат" визнано право власності на спірний об'єкт нерухомості: комплекс торгових рядів-блокованих металічних павільйонів за адресою: майдан Перемоги, 4 у м. Тернополі, площею 177, 2 м2.
В той же час, як стверджує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскор - Україна»без будь яких на те правових підстав укладало договори оренди торгових місць, що розташовані в комплексі торгових рядів - блоковані металічні павільйони площею 177,2м.кв за адресою: м. Тернопіль, майдан Перемоги, 4, та отримувало орендні платежі з орендарів на підставі цих договорів.
Як доказ таких дій відповідача зі сторони позивача суду подано один із договорів оренди торгового місця від 29 липня 2009 року укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Аскор - Україна»та суб'єктом підприємницької діяльності Іляш Володимиром Івановичем.
Відповідно до умов даного договору оренди торгового місця орендні платежі за використання торгового місця №58 складали 200,00 грн. в місяць з ПДВ. Як стверджує позивач, площа орендованого торгового місця становить 10,4 м. кв. Отже вартість 1 м.кв. орендованого приміщення становить 19,20грн. Загальна площа комплексу торгових рядів - блокованих металічних павільйонів за адресою: м. Тернопіль, майдан Перемоги, 4, згідно інвентарної справи складає 177, 2 кв. м., тоді в перерахунку на загальну площу приміщення відповідач отримував в місяць 3402,24грн. (19,20*177,2). Та як відомо, відповідач укладав аналогічні договора, ще з січня 2009 року, про що свідчить процесуальний документ - відзив ТОВ «Аскор-Україна»у справі №14/27-365, в якому відповідач визнає факт укладення таких договорів від 06 січня 2009 року (копія додається до матеріалів справи).
Таким чином, як зазначає позивач, починаючи з 06 січня 2009 року по 31 листопада 2011 року (34 місяці) відповідач отримав безпідставно набуті кошти в сумі 115 676,16грн. (3402,24*34).
Разом з цим, розглянувши позовні вимоги позивача та підстави, на які він посилається у позові, суд має за необхідне зазначити наступне.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Згідно з ч.2 ст.21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до ч. 1 статті 7 Закон України "Про судоустрій та статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи -підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист прав та інтересів цих осіб, які порушені або оспорюють ся іншими особами.
При цьому під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Під оспорюванням слід розуміти такий стан цивільного правовідношення, при якому між учасниками існує спір з приводу наявності чи відсутності суб'єктивного права у сторін, а також приналежності такого права певній особі. Оспорене право ще не порушене, але виникає невизначеність у праві, зумовлена поведінкою другої сторони стосовно уповноваженого.
Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права. А тому, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог (аналогічна правова позиція викладена ВГСУ у постанові від 17.11.2009р. № 15/49-09).
Між тим, з матеріалів справи та поданих позивачем доказів не вбачається наявності у позивача - ПП "Д" Торговий дім Тернопіль" суб'єктивного матеріального права, на захист якого поданий позов, а відтак відсутній і факт порушення його права.
Зокрема, із змісту позовної заяви та поданих до неї доказів позивач ПП "Д" Торговий дім Тернопіль" вказує та обґрунтовує порушення відповідачем прав та законних інтересів іншої особи -ЗАТ "Агрокомбінат".
В свою чергу із матеріалів справи вбачається, що ПП "Д" Торговий дім Тернопіль" є в силу виданої йому довіреності від 30.04.2011р. лише довіреною особою, яку ЗАТ "Агрокомбінат" уповноважило бути представником ЗАТ "Агрокомбінат" в усіх установах, підприємствах, організаціях, незалежно від форм власності і представляти інтереси ЗАТ "Агрокомбінат" в усіх судових установах з усіма правами і обов'язками сторони по справі (належним чином завірена копія довіреності знаходиться у матеріалах справи).
При цьому згідно ч. 3 статті 28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Відповідно до статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Отже, за правилом представництва особа -представник за довіреністю діє не у власних інтересах а у інтересах довірителя та від його імені. А тому позовна вимога позивача у даній справі - ПП "Д" Торговий дім Тернопіль" про стягнення в його користь з відповідача ТОВ "Аскор-Україна" суму коштів отриманих від використання безпідставно набутого майна, що належить на праві власності третій особі - ЗАТ "Агрокомбінат" у зв'язку з порушенням прав ЗАТ "Агрокомбінат" не може бути задоволена судом так як позивачем не доведено в даному випадку наявності у нього матеріального права на захист якого подано позов.
Слід також зазначити, що і у позовній заяві і у судових засіданнях представник позивача не заперечує, що у даному випадку він звертається за захистом порушених прав та законних інтересів не ПП "Д" Торговий дім Тернопіль" а саме ЗАТ "Агрокомбінат".
Зокрема, у позовній заяві позивач серед іншого стверджує, що з 08 липня 2009 року, коли Постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі №3/17-180, яка залишена без змін ухвалою Вищого господарського суду України від 15.10.2009 року, визнано за ЗАТ «Агрокомбінат»право власності на комплекс торгових рядів - блокованих металічних павільйонів за адресою: м. Тернопіль, майдан Перемоги, 4, ЗАТ «Агрокомбінат»стає власником цього об'єкту нерухомості.
Тому, починаючи з 08 липня 2009 року саме ЗАТ «Агрокомбінат»як власник майнового права, на комплекс торгових рядів - блокованих металічних павільйонів за адресою: м. Тернопіль, майдан Перемоги, 4, у відповідності до ст. 761 ЦК України має одноособове право передавати цей об'єкт у найм.
При цьому, ЗАТ «Агрокомбінат», жодним документом не уповноважував TOB «Аскор - Україна»вчиняти дії пов'язані зі здачею в оренду торгових місць в комплексі торгових рядів - блокованих металічних павільйонів за адресою: м. Тернопіль, майдан Перемоги, 4, а також не передавав та не відчужував ні майнові права, ні право власності по цьому об'єкту .
Тому, на думку позивача, відповідач був і є позбавлений правової підстави для укладення вищенаведених договорів на оренду торгових місць та інших договорів по комплексу торгових рядів - блокованих металічних павільйонів за адресою: м. Тернопіль, майдан Перемоги, 4, як орендодавець та як наслідок позбавлений правової підстави на отримання грошових коштів по договірних зобов'язаннях.
Підсумовуючи свій позов позивач зазначає, що таким чином починаючи з 06 січня 2009 року по 31 листопада 2011 року (34 місяці) відповідач отримав безпідставно набуті кошти в сумі 115676,16грн. (3402,24*34), тому саме суму грошових коштів у розмірі 115 676,16грн. TOB «Аскор-Україна»зобов'язано в порядку ст. 1214 ЦК України повернути ЗАТ «Агрокомбінат».
В свою чергу, пояснюючи чому позивачем у позовній заяві визначено не ЗАТ "Агрокомбінат" а саме ПП "Д" Торговий дім Тернопіль" представник останнього вказує на те, що згідно виданої позивачу ПП "Д" Торговий дім Тернопіль" довіреності зі сторони ЗАТ "Агрокомбінат" від 30.04.2011р. ПП "Д" Торговий дім Тернопіль" надано право в тому числі від імені ЗАТ "Агрокомбінат" на отримання присудженого майна або грошей.
Проте, суд має за необхідне зазначити, що за умовами представництва отримання майна за довірителя довіреною особою це отримання майна в користь довірителя і фактично отримання його уже після того як вказане майно буде стягнене (присуджене) судом в користь довірителя. Разом з цим, в даному випадку, згідно прохальної частини позову має місце позовна вимога позивача про стягнення коштів не в користь довірителя - ЗАТ "Агрокомбінат" а в користь довіреної особи - ПП "Д" Торговий дім Тернопіль". Тобто, не представництво за довіреністю, а участь у судовому процесі від власного імені і у власних інтересах довіреної особи в порушення правил представництва визначених чинним законодавством та умовами виданої Довіреності.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищезазначене, з огляду на наявні матеріали справи, на думку суду, позивач не довів належними та допустимими доказами своє право на звернення до суду з позовом до відповідача про cтягнення коштів отриманих від використання безпідставно набутого майна в розмірі 115 676 грн. 16 коп. А відтак, суд вважає, що позовні вимоги Позивача - Приватного підприємства "Д" Торговий дім Тернопіль", вул. Мечникова, 18/74, м. Київ про стягнення в його користь з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна", вул. Бродівська, 44, м.Тернопіль коштів отриманих від використання безпідставно набутого майна в розмірі 115 676 грн. 16 коп. до задоволення не підлягають. А тому у позові позивачу суд відмовляє повністю.
Враховуючи відмову у позові, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у відповідності до ст.49 ГПК України (в редакції, що діяла станом на момент подання позову 31.10.2011р. (згідно відмітки пошти на конверті) покладаються на позивача у справі.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.В позові відмовити.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя В.Л. Гевко
Повне рішення складено та підписано 03.01.2012р.