"26" грудня 2011 р.Справа № 9/58/5022-1363/2011(7/17/5022-215/2011)
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л.
Розглянув справу
за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль, 46000
до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 46000
про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання в сумі 5657,20 грн.
За участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_3, довіреність № 1799/18 від 09.08.11 р.
відповідача: ОСОБА_4, довіреність №641 від 18.04.2011р.
Суть справи: Позивач -комунальне підприємство теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль (далі по тексту -позивач або КП "Тернопільміськтеплокомуненерго") звернулося до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (далі по тексту -відповідач або СПД ОСОБА_2.) про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання в сумі 5 657,20 грн.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 27.04.2011 р. у справі № 7/17/5022-215/2011 задоволено позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж “Тернопільміськтеплокомуненерго”, з СПД-ФО ОСОБА_2 стягнуто на користь позивача 5 657, 20 грн. боргу, 102 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. - витрат по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 року рішення господарського суду Тернопільської області від 27.04.2011 р. у справі № 7/17/5022-215/2011 залишено без змін, апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, м. Тернопіль -без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду СПД ОСОБА_2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.09.2011 року касаційну скаргу СПД ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення господарського суду Тернопільської області від 27.04.2011 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 року у справі № 7/17/5022-215/2011 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.
Із змісту ч. 1 ст. 20 ГПК України суддя, який брав участь в розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю.
Розпорядженням голови господарського суду Тернопільської області від 10.10.2011 р. справу № 7/17/5022-215/2011 передано на новий розгляд судді Гевку В.Л.
Ухвалою господарського суду від 10.10.2011 р. справу прийнято до свого провадження та її розгляд призначено на 25.10.2011 р. Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 08.11.2011р. та на 26.12.2011р. а також, оголошувались перерви в засіданні до 21.11.2011р., до 06.12.2011р. та до 12.12.2011р. та у судовому засіданні 26.12.2011р. до 12 год. 30 хв.
Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги з врахуванням поданих уточнень позовних вимог від 07.11.2011р. № 2687/18 (вх.№17514 від 08.11.2011р.) підтримав повною мірою. Суд, розглянувши зазначену заяву про уточнення позову прийняв її як таку, що подана у відповідності до статті 22 ГПК України та перейшов до розгляду справи по суті із позовними вимогами позивача про стягнення на користь комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 заборгованість за послуги з теплопостачання в сумі 5657 грн. 20 коп., з яких: 733,97 грн. - заборгованість, яка виникла в період з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р. на підставі договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 935 від 01.10.2005 р., укладеному між КП «ТМТКЕ»та СПД-ФО ОСОБА_2; 4923,23 грн. - заборгованість, яка виникла в період з 01.01.2009р. по 30.04.2010р., на підставі ст. 11, п. 4 ст. 319, ст.ст. 322, 636 Цивільного кодексу України та п. 10 договору купівлі-продажу приміщення від 09.08.2004 р., на підставі якого ОСОБА_2 набув права власності на приміщення за адресою: АДРЕСА_2.
Одночасно, в поданому суду запереченні на заяву відповідача про припинення провадження у справі (вх. №18833(н) від 12.12.2011р.) зазначає, що в період з 01.01.2009р. по 30.04.2010р., попри відсутність письмового договору, правовідносини між КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" та СПД ОСОБА_2 по теплопостачанню приміщення за адресою: м.Тернопіль, АДРЕСА_2, фактично продовжували існувати, так як, відповідач користувався приміщенням як власник згідно п.10 Договору купівлі-продажу приміщення. А тому, на думку позивача, відповідач отримував теплову енергію для опалення приміщення та зобов'язаний за неї оплачувати.
Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленої до стягнення суми боргу заперечує, посилаючись на підстави викладені в поданих суду запереченнях на уточнення до позовної заяви вх.№18612(н) від 05.12.2011р. Одночасно, підтримав подану заяву про припинення провадження у справі (вх.№18651(н) від 06.12.2011р.) в частині стягнення з СПД ОСОБА_2 суми в розмірі 4923,23 грн., яка виникла в період з 01.01.2009р. по 30.04.2010р., після припинення дії Договору № 935 про постачання теплової енергії в гарячій воді, укладеного між ним як суб'єктом підприємницької діяльності та позивачем.
Також, долучив до матеріалів справи копії реєстраційних посвідчень про право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2.
Розглянувши матеріали справи, подані сторонами докази, оцінивши доводи позивача та заперечення на них відповідача, суд прийшов до висновку, що позовна вимога підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
З матеріалів справи вбачається, що між Тернопільським комунальним підприємством "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільскої міської ради (енергопостачальна організація) та СПД ОСОБА_2 (споживач) 01.10.2005 р. було укладено Договір № 935 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі по тексту -Договір), відповідно до якого енергопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач оплачує одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни передбачені договором (п. 1 Договору). Адресою об'єкта згідно додатку1 до договору № 935 є Будинок АДРЕСА_2.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що Будинок АДРЕСА_2 введений в експлуатацію з централізованим опаленням, яке виконане за схемою, що збалансована в цілому будинку.
П.п. 3.2.24 Договору передбачено, що споживач зобов'язується не проводити без погодження з енергопостачальною організацією реконструкцію систем опалення.
Згідно ч.ч. 6, 9 п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 р., споживач теплової енергії зобов'язаний погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії та не допускати переобладнання системи теплопостачання, яке призводить до порушення теплового балансу будинку, будівлі (споруди).
Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1270 від 09.07.2008 р., на виконання вищезазначених правил розроблено та затверджено Технічний регламент видачі технічних умов на від'єднання нежитлового приміщення, розташованого в нежитловому будинку від мереж централізованого опалення, що видаються через Єдиний дозвільний офіс Тернопільської міської ради та яке здійснюється в порядку передбаченими технічними умовами, підготовку яких здійснює КП "Тернопільміськтеплокомуненерго".
Відповідно до умов укладеного між сторонами Договору, розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, про зміну яких повідомляється споживача в засобах масової інформації; розрахунковим періодом є календарний місяць; споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця. Для споживачів, що не мають приладів обліку кількості фактично спожитої електроенергії, визначаються згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря і теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Абонентна плата за опалення нараховується як за наявності, так і за відсутності теплолічильника щомісяця від 1 жовтня до 30 квітня включно (незалежно від дати підключення (відключення) споживача до (від) системи опалення) за тарифом встановленим в гривнях за 100 Ккал/год. приєднаного теплового навантаження (п.п. 4.2.3, 6.1, 6.2, 6.3, 6.4, 6.5 Договору).
Як стверджує позивач на виконання умов Договору він поставив відповідачу за період з 01.10.2008р. по 30.04.2010р. теплову енергію в гарячій воді на суму 5657,20 грн., а відповідач не розрахувався за її споживання, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за Договором.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 905 ЦК України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Згідно п. 10.4. Договору визначено умову про те, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач повідомляв позивача про припинення договору та відмову від пролонгації на наступний 2009 рік, що підтверджується листом відповідача № 27 від 20.11.2008 р., який був отриманий позивачем.
Враховуючи зазначене, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до висновку про припинення з 2009р. дії Договору від 01.10.2005 р. № 935.
Аналогічна правова позиція відображена і Вищим господарським судом України у постанові від 13.09.2011р. № 7/17/5022-215/2011.
Зокрема, у постанові ВГСУ від 13.09.2011р. № 7/17/5022-215/2011 Вищий господарський суд України зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач повідомляв позивача про припинення договору та відмову від пролонгації на наступний 2009 рік, що підтверджується листом відповідача № 27 від 20.11.2008 р., який був ним отриманий. Однак, вказані обставини, попередніми судами не були враховані, як і визначена договором умова про те, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.4.).
Враховуючи, що позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості на підставі договору від 01.10.2005 р. № 935 за період з 01.10.2008 р. по 30.04.2010 р., суди не звернули увагу на припинення дії договору з 2009 року та не дослідили питання можливості нарахування позивачем заборгованості саме на підставі дії договору від 01.10.2005р. № 935.
З огляду на зазначене, ВГСУ констатував, що судами помилково було застосовано до даних правовідносин ст. ст. 651, 652 ЦК України, які визначають підстави зміни або розірвання договорів в той час, коли договір припинив свою дію. За таких обставин, в порушення вимог матеріального та процесуального права (ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України), приймаючи рішення та постанову суди не забезпечили всебічний та повний розгляд обставин справи, не дослідили та не надали юридичну оцінку всім обставинам справи, що призвело до передчасних і необґрунтованих висновків.
Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.1117 ГПК України), ВГСУ прийшов до висновку, що рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.
При цьому ВГСУ зазначив у постанові, що під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір. Суду першої інстанції при прийнятті рішення також слід врахувати розрахунок суми позову, який визначений за період з жовтня 2008 року, в межах дії договору № 935 від 01.10.2005 р. - по квітень 2010 р., коли договір уже не діяв.
Згідно статті 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
При цьому, при новому розгляді справи позивачем подано суду уточнення до позовної заяви від 07.11.2011р. № 2687/18 (вх. № 17514 від 08.11.2011р.), відповідно до якого позивач просить суд стягнути на користь Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 заборгованість за послуги з теплопостачання в сумі 5657 грн. 20 коп., з яких:
-733,97 грн. - заборгованість, яка виникла в період з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р., на підставі договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 935 від 01.10.2005 р., укладеному між КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" та СПД ОСОБА_2;
- 4923,23 грн. - заборгованість, яка виникла в період з 01.01.2009р. по 30.04.2010р., на підставі ст. 11, п. 4 ст. 319, ст.ст. 322, 636 Цивільного кодексу України та п. 10 договору купівлі-продажу приміщення від 09.08.2004 р., на підставі якого ОСОБА_2 набув права власності на приміщення за адресою: АДРЕСА_2.
Обґрунтовуючи своє уточнення позивач посилається на те, що згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають не лише з договору, а й безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник має не тільки права, а й обов'язки. Зокрема, п. 4 ст. 319 ЦК України встановлено, що «власність зобов'язує», а ст. 322 ЦК України передбачено тягар утримання майна, а саме: «власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом».
Таким чином, позивач вважає, що з набуттям права власності на приміщення в будинку на АДРЕСА_2, крім прав володіти, користуватися та розпоряджатися ним, у СПД-ФО ОСОБА_2 виникли і певні обов'язки щодо утримання цього приміщення. Будинок АДРЕСА_2 введений в експлуатацію з централізованим опаленням, яке виконане за схемою, що збалансована в цілому по будинку. І приміщення, належне ОСОБА_2 на праві власності, також опалюється від централізованої системи опалення.
Отже, ставши власником приміщення, під'єднаного до централізованого опалення, ОСОБА_2 одночасно набув прав та обов'язків споживача теплової енергії і, виходячи із зазначених вище норм ЦК України, зобов'язаний сплачувати за спожиту теплову енергію.
Крім того, позивач вважає, що обов'язок ОСОБА_2 нести витрати по утриманню приміщення обумовлений і договором купівлі-продажу приміщення від 09.08.2004 р., на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на приміщення за адресою: АДРЕСА_2. Копія даного договору знаходиться в матеріалах справи. Згідно п. 10 даного Договору ОСОБА_2 зобов'язувався, відповідно до своєї частки площі будівлі, брати участь у сплаті всякого роду платежів, а також нести відповідальність перед третіми особами по зобов'язаннях, пов'язаних з утриманням та ремонтами.
Таким чином, на підставі зазначеного договору у ОСОБА_2 виникли зобов'язання перед третіми особами, в тому числі і перед КП «Тернопільміськтеплокомуненерго», оскільки, саме це підприємство здійснює теплопостачання будинку на АДРЕСА_2, в якому розташоване належне ОСОБА_2 приміщення.
Розглянувши зазначене уточнення позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
Як встановлено судом 09.08.2004р. між ОСОБА_5 як "Продавцем" та ОСОБА_6 і ОСОБА_2 як "Покупцями" укладено Договір купівлі продажу приміщення, який посвідчений нотаріально приватним нотаріусом ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 5626 (належним чином завірена копія знаходиться у матеріалах справи) (далі по тексту -Договір купівлі -продажу приміщення).
Згідно п. 1 Договору купівлі - продажу приміщення "Продавець" передала у власність, а "Покупці" прийняли у власність, в рівних частках кожний, за обумовлену грошову суму належне продавцю приміщення загальною площею 42,90 (сорок дві і дев'ять сотих) кВ. м., зазначене в плані під літ. А, що знаходиться на АДРЕСА_2
Також, як вбачається із реєстраційних посвідчень, виданих Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації від 20.09.2004 року, власниками приміщення по АДРЕСА_3 42,9 кв.м. являються на праві приватної власності на підставі договору купівлі - продажу приміщення від 09.08.2004р. фізичні особи ОСОБА_2 Ѕ - частини приміщення та ОСОБА_6 - Ѕ - частини приміщення.
При цьому у вирішенні питань, пов'язаних з прийняттям позовних заяв, господарським судам слід розрізняти поняття підвідомчості і підсудності справ. Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду (статті 13, 15 і 16 ГПК).
З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер (П. 1,2 Постанови пленуму ВГСУ від 24.10.2011 N 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам").
За змістом положень ст.ст. 1,2 ГПК України, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Також статтею 21 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
В свою чергу, з огляду на приписи частини другої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають корпоративні спори, які підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Проте, суд має за необхідне зазначити, що вказаний випадок позовного провадження є виключенням із загального правила встановленого ГПК України щодо підвідомчості справ за яким господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності.
При цьому судом у справі встановлено факт припинення з 2009 року дії Договору від 01.10.2005 р. № 935, який укладений позивачем з відповідачем як суб'єктом підприємницької діяльності. Аналогічна правова позиція відображена і ВГСУ у постанові від 13.09.2011р. № 7/17/5022-215/2011.
Також, судом встановлено той факт, що зазначене вище приміщення по АДРЕСА_3 42,9 кв.м. належить на праві приватної власності фізичним особам ОСОБА_2 Ѕ - частини приміщення та ОСОБА_6 - Ѕ - частини приміщення.
Згідно із статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.
Відповідно до статті 320 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що заборгованість, яка виникла в період з 01.01.2009р. по 30.04.2010р., на підставі п. 10 Договору купівлі-продажу приміщення від 09.08.2004 р. повинна бути заявлена позивачем до стягнення з фізичних осіб, які є власниками вказаного приміщення. Отже, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за надані послуги за період з 01.01.2009р. по 30.04.2010р. заявлено позивачем до відповідача -фізичної особи з порушенням правил підвідомчості справ.
Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 80 господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Враховуючи зазначене приписи ст.1,2, 12 ГПК України, які визначають категорію справ, що підвідомчі господарським судам, суд вважає, що в даному випадку спір про стягнення 4923,23 грн. - заборгованості, яка виникла в період з 01.01.2009р. по 30.04.2010р., на підставі ст. 11, ст. 319, ст. 322, Цивільного кодексу України та п. 10 Договору купівлі-продажу приміщення від 09.08.2004 р. на підставі якого ОСОБА_2 набув права власності на приміщення за адресою: АДРЕСА_2, не підвідомчий господарському суду і справа в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 Статті 80 ГПК України.
Разом з цим, на думку суду, поданими позивачем доказами та матеріалами справи доведено факт існування заборгованості у розмірі 733,97 грн., яка виникла в період з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р., на підставі Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 935 від 01.10.2005 р., укладеному між Позивачем КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" та СПД ОСОБА_2, а тому позов цій частині підлягає до задоволення судом.
Одночасно, розглянувши заперечення позивача про те, що зазначеним приміщенням відповідач продовжує користуватись як суб'єкт підприємницької діяльності фізична-особа підприємець, суд розглядає його критично та відхиляє з огляду на те, що позивачем не надано належних доказів в підтвердження зазначеного.
Зокрема, у запереченні на заяву про припинення провадження у справі від 12.12.2011р. позивач посилається на ті факти, що Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 935 від 01.10.2005р., акт про запуск системи опалення в роботу в опалювальний період 2008/2009 р.р. лист від 10.11.2008р. підписані і скріплені печатками суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2.
Проте, суд має за необхідне відмітити, що судом у справі встановлено факт припинення з 2009 року дії Договору від 01.10.2005 р. № 935, який укладений позивачем з відповідачем як суб'єктом підприємницької діяльності. Аналогічна правова позиція відображена і ВГСУ у постанові від 13.09.2011р. № 7/17/5022-215/2011.
Щодо підписання та завірення печаткою СПД акту про запуск системи опалення в роботу в опалювальний період 2008/2009 р.р. укладеного 20.11.2008р., то як вбачається із копії акту та оглянутого в судовому засіданні його оригіналу, акт містить відмітку СПД ОСОБА_2 "Від опалення відмовився ОСОБА_2" і саме вказана відмітка завірена печаткою СПД ОСОБА_2 При цьому у розділі "Підписи сторін" міститься підпис виключно представника позивача. Також, слід відмітити, що акт про запуск системи опалення в роботу в опалювальний період 2009/2010р.р. укладений 16.12.2009р. взагалі не підписаний з боку СПД ОСОБА_2
Одночасно, суд має за необхідне відмітити, що лист від 10.11.2008р., на який посилається у заперечені позивач, і який завірено печаткою СПД ОСОБА_2 також стосувався пропозиції відповідача про розірвання Договору від 01.10.2005 р. № 935. При цьому вказаний лист передував листу відповідача від 20.11.2008р. вих. № 27, яким відповідачем припинено (не пролонговано) дію Договору від 01.10.2005р. № 935 на 2009р.
Враховуючи зазначене, оцінивши вказані документи, суд вважає, що вони не є належними доказами, які підвереджують той факт, що відповідач у 2009-2010р.р. продовжував використовувати приміщення за адресою: АДРЕСА_2 саме як суб'єкт підприємницької діяльності. Вказаний факт, також, заперечується і представником відповідача. При цьому інших доказів суду з боку позивача не надано, а судом самостійно не здобуто.
При цьому статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Крім того, суд має за необхідне зазначити, що саме позивач КП «Тернопільміськтеплокомуенерго»в заяві про уточнення до позовної заяви від 07.11.2011р. № 2687/18, просив суд стягнути з ОСОБА_2 суму заборгованості у розмірі 4923,33грн. на підставі статей 319,322,636 ЦК України. При цьому обґрунтовуючи підставу своїх позовних вимог позивач посилається саме на ту обставину, що ОСОБА_2 є власником даного приміщення як фізична особа на підставі Договору купівлі -продажу приміщення від 09.08.2004р.
Враховуючи вище зазначене у сукупності, оцінивши подані сторонами докази та інші матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, зокрема, з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідент. код НОМЕР_1) в користь Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільскої міської ради, вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль (ідент. код 14034534) підлягає до стягнення -733 (сімсот тридцять три) грн. 97 коп. -заборгованості за послуги з теплопостачання. В частині стягнення 4923 грн. 23 коп. заборгованості, суд припиняє провадження у справі.
Відповідно до частин 1, 5 ст. 49 ГПК України (в редакції чинній до 01.11.2011р. і станом на час подання позову) державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Врахровуючи часткове задоволення позову, на відповідача покладається 13 (тринадцять) грн. 23 коп. державне мита та 30 (тридцять) грн. 62 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та вказані суми підлягають стягненню з відповідача в користь позивача.
В свою чергу із змісту статті 8 Декрету КМУ України "Про державне мито" (в редакції чинній до 01.11.2011р. і станом на час подання позову) сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, а також у випадку припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в господарському суді.
Враховуючи зазначене, державне мито в розмірі 88 грн. 77 коп. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету на підставі п. 3 ч. 1 ст. 8 Декрету КМУ України "Про державне мито".
Керуючись ст.ст. 43, 49, 80, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідент. код НОМЕР_1) в користь Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільскої міської ради, вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль (ідент. код 14034534) -733 (сімсот тридцять три) грн. 97 коп. -заборгованості за послуги з теплопостачання, 13 (тринадцять) грн. 23 коп. державного мита та 30 (тридцять) грн. 62 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.В частині стягнення 4923 грн.23 коп. заборгованості, припинити провадження у справі.
4.Повернути позивачу Комунальному підприємству теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільскої міської ради, вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль (ідент. код 14034534) з Державного бюджету 88 (вісімдесят вісім) грн. 77 коп. сплаченого державного мита.
Наказ та довідку видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя В.Л. Гевко
Повний текст рішення складено та підписано 03.01.2012р.