"03" січня 2012 р.Справа № 9/68/5022-1541/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л.
Розглянув справу
за позовом Приватного малого підприємства "ВАМС", вул. Грушевського, 2, м. Тернопіль, 46000
до відповідача Відділу культури і туризму Борщівської райдержадміністрації Тернопільської області, вул. Грушевського, 2-а, м. Борщів, Тернопільської області, 48700
про стягнення 16 177 грн. 50 коп. - пені; 31 707 грн. 95 коп. - індексу інфляції; 8 620 грн. 81 коп. -3% річних.
За участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1. - довіреність від 02.01.2011 р.
відповідача: Журавінська О.М. -наказ №660 від 01.12.2011р.
Представникам позивача та відповідача роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.
У судовому засіданні 03.01.2012р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення.
Суть справи: Позивач -Приватне мале підприємство "ВАМС", вул. Грушевського, 2, м. Тернопіль звернулося з позовом до відповідача - Відділу культури і туризму Борщівської райдержадміністрації Тернопільської області, вул. Грушевського, 2-а, м. Борщів, Тернопільської області про стягнення 16 177 грн. 50 коп. - пені; 31 707 грн. 95 коп. - індексу інфляції; 8 620 грн. 81 коп. -3% річних.
Ухвалою господарського суду від 03.11.2011 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд вперше призначено на 22.11.2011 р. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 20.12.2011р. у зв'язку із витребуванням додаткових доказів. Також, у зв'язку з неподанням сторонами витребуваних судом документів, в судовому засіданні оголошувались перерви до 06.12.2011р., 27.12.2011р. та до 03.01.2012 р.
21.12.2011р. позивачем згідно клопотання (вх.№19242 (н) від 21.12.2011р.) долучено до матеріалів справи розрахунок пені відповідно до ст.231 ГК України за період з 01 травня 2011р. по 31 жовтня 2011р., відповідно до якого сума пені за вказаний період становить 14161грн. 49коп.
Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримує повною мірою. В обґрунтування заявленого позову посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №2 від 01 серпня 2008р. (укладеного між сторонами у справі) в частині своєчасного проведення розрахунку за фактично виконані роботи, внаслідок чого у Відділу культури і туризму Борщівської райдержадміністрації виникла заборгованість перед позивачем в сумі 182 229 грн. 60 коп., в підтвердження чого долучено копії рішення господарського суду Тернопільської області від 17 травня 2010 р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2010 р. у справі №8/11-170, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача нараховану пеню, інфляційні втрати та 3% річних.
Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позовних вимог заперечує згідно відзиву на позовну заяву від 21.11.2011р. та безпосередньо в судовому засіданні. Так, зокрема у відзиві на позов, стверджує, що для стягнення сум в порядку ст.625 Цивільного кодексу України необхідним є наявність самого боргу на момент звернення з позовом, а тому, оскільки Відділом проведено повний розрахунок за виконані роботи ще 09.06.2011р., вважає, що у позивача немає правових підстав для заявлення вимог про стягнення індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. Також звертає увагу суду на те, що постанову Львівського апеляційного господарського суду, якою залишено без змін рішення господарського суду Тернопільської області від 17 травня 2010 року у справі №8/11-170, прийнято 30 серпня 2010р., у зв'язку з чим вважає необґрунтованим нарахування позивачем трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період з 01.11.2009р. по 09.06.2011р.
Щодо вимоги про стягнення пені, то звертає увагу суду на те, що відповідно до ст.551 ЦК України розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Сторони у п.5.4 Договору №2 від 01 серпня 2008 р. визначили розмір пені, що стягується у випадку затримки Замовником оплати робіт на термін більш ніж на 5 банківських днів - 0,5% від суми затриманих платежів, але не більше 0,5% від несплаченої суми, тобто загальна сума пені згідно з даним Договором не може бути більшою ніж 911 грн. 50 коп. (0,5% від суми 182 229 грн. 60 коп.). Несвоєчасне виконання зобов'язань по Договору було допущено не з вини Відділу, а у зв'язку із вимогами Контрольно-ревізійного відділу в Борщівському районі, згідно яких проведення оплати виконаних робіт, що не передбачені кошторисом до договору, є незаконним.
Крім того, відповідач просить суд врахувати, що позов про стягнення основного боргу з Відділу пред'явлено Підприємством 02 лютого 2010 року, чим перервано строк позовної давності, перебіг якого розпочався 01 листопада 2009р., тому нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання необхідно було припинити відповідно до положень частини 6 ст.232 Господарського кодексу України через шість місяців, тобто 03 серпня 2010р. Виходячи з цього, вважає, що річний строк позовної давності для стягнення неустойки у вигляді пені, передбачений пунктом 1 частини 2 ст.258 Цивільного кодексу України, в даному випадку, закінчився 03 серпня 2011р. Відділ просить суд застосувати зазначений строк позовної давності до його відносин з позивачем в частині стягнення пені.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст.2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до ст.16 ЦК України та п.2 ст.20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Позивач - Приватне мале підприємство "ВАМС", вул. Грушевського, 2, м. Тернопіль, є юридичною особою (ідентифікаційний код 14051225), що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.11.2011р. серії АЖ №015064 та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №193007, а отже наділений правом на звернення до господарського суду за захистом своїх прав.
За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Як встановлено судом, 01 серпня 2008 року між Відділом культури і туризму Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області з однієї сторони, як Замовником, та Приватним малим підприємством "ВАМС", як Генпідрядником, з другої сторони, було укладено Договір №2 (надалі Договір), за умовами якого (п. 1.1) Замовник доручає виконати та оплатити, а Генпідрядник бере на себе зобов'язання виконати власними силами та засобами реконструкцію районного будинку культури та районної бібліотеки (зал для глядачів).
Умовами укладеного договору сторони погодили ціну, порядок оплати та строки виконання робіт.
Так, у розділі 2 Договору Сторони визначили: що вартість робіт становить 625 339 грн.
Оплата виконаних Генпідрядником робіт здійснюється Замовником щомісячно, безготівковими платежами на розрахунковий рахунок, на підставі і у відповідності з актами приймання фактично виконаних робіт по формі КБ-3, КБ-2в.
Генпідрядник здає виконані роботи Замовнику і складає акти приймання виконаних робіт.
Замовник приймає виконані роботи і оформляє акти приймання виконаних робіт протягом 3-х календарних днів, з дня їх проявлення.
Оплата Генпідряднику виконаних ним робіт здійснюється Замовником протягом 3-х робочих днів з моменту підписання актів здачі -приймання фактично виконаних робіт.
Оформлені акти приймання виконаних робіт являються основним документом для проведення розрахунків за виконані роботи. Односторонні виправлення в оформлених актах приймання виконаних робіт не допускаються, не мають чинності.
Динамічна ціна робіт може переглядатися сторонами при наступних умовах:
- зміна обсягу і складу робіт;
- зупинка робіт рішенням Замовника у зв'язку з нездоланними обставинами;
- зміна за рішенням чи з вини Замовника термінів виконання робіт;
- прийняття нових законодавчих і нормативних актів , що впливають на вартість робіт;
- істотна відмінність фактичних умов виробництва від проектних, передбачити які при узгодженні ціни Генпідрядник не міг.
Перегляд ціни оформляється сторонами шляхом укладення додаткових угод.
Розділом 4 Договору визначено, що замовник зобов'язаний до початку робіт перерахувати Підряднику аванс для придбання матеріалів в розмірі 30% від вартості договірної ціни, що становить 187 602 грн.; здійснити в повному обсязі фінансування усіх етапів робіт по Об'єкту.
10.10.2009 р. Додатком №1 до договору сторони змінили п.3.1. Договору №2 від 01.08.2008р. та виклали його в наступній редакції:" Початок виконання робіт оформляється сторонами відповідним двостороннім договором. Початок робіт з січня 2010 року по грудень 2011р.".
Відповідно до п.5.4 розділу 5 Договору, у випадку затримки Замовником оплати робіт на термін, більш ніж на 5 банківських днів, з нього стягується пеня на користь Підрядника в розмірі 0,5% від суми затриманих платежів за кожен день затримки, але не більше 0,5% від несплаченої суми.
Актом звірки розрахунків між Приватним малим підприємством "ВАМС" і Відділом культури і туризму Борщівської райдержадміністрації Тернопільської області сторони підтвердили, що ПМП "ВАМС" виконало реконструкцію районного будинку культури та районної бібліотеки (зал для глядачів) згідно Акту виконаних робіт №2 від 28 жовтня 2009 року та наявність заборгованості Відділу культури і туризму Борщівської райдержадміністрації перед ПМП "ВАМС", станом на 01 листопада 2009 року, в сумі 182229грн. 60 коп.
Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідачем було здійснено погашення суми основного боргу (згідно акту виконаних робіт №2 від 28 жовтня 2009 року) в повному обсязі шляхом сплати: згідно платіжних доручень №771 від 19 травня 2011р. - 50000 грн., №790 від 23 травня 2011р. -50000 грн., №921 від 08 червня 2011р. -82229,60грн.
В зв'язку з несвоєчасним проведенням відповідачем розрахунку за фактично виконані роботи по договору №2 від 01.08.2008 року, ПМП "ВАМС" просить суд стягнути з відповідача 16 177 грн. 50 коп. - пені за період з 01.11.2009р. по 09.06.2011р.; 31 707 грн. 95 коп. - індексу інфляції та 8 620 грн. 81 коп. - 3% річних за період з 01.11.2009р. по 09.06.2011р.
Розглянувши обґрунтування позовних вимог позивача та подані ним докази у сукупності із запереченнями відповідача та поданими ним доказами, суд вважає, що позов, з підстав наведених позивачем у позові, підлягає до часткового задоволення.
Зокрема, суд має за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 17 травня 2010р. у справі №8/11-170 задоволено позовні вимоги первісного позивача Приватного малого підприємства "ВАМС", м. Тернопіль, щодо стягнення з Відділу культури і туризму Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області, м. Борщів, заборгованості за фактично виконані роботи згідно договору №2 від 01.08.2008р. та Акту №2 від 28.10.2009р. на суму 182 229грн. 60 коп. як обґрунтовані та документально підтверджені.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2010 р. рішення господарського суду Тернопільської області від 17.05.2010 року у справі №8/11-170 залишено без змін, а апеляційну скаргу Відділу культури і туризму Борщівської районної державної адміністрації, м. Борщів Тернопільської області -без задоволення.
Відповідно до ст.105 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2010 р. у справі №8/11-170 у касаційному порядку не оскаржувалась, а отже набрала законної сили.
У відповідності до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Вищезазначеними рішеннями господарського суду Тернопільської області від 17 травня 2010р. у справі №8/11-170 встановлено, що 28.10.2009 р. представниками Замовника та Генпідрядника без будь-яких заперечень та зауважень підписано та скріплено відповідними печатками акт виконаних робіт по реконструкції районного будинку культури та районної бібліотеки (зал для глядачів) №2 (типова форма №КБ-2в) на суму 182 229,60 грн. та довідку про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2009 року (типова форма №КБ-3) на суму 182 223,00 грн.
При цьому у рішенні судом зазначено, що наявний в матеріалах справи Акт звірки розрахунків між ПМП "ВАМС" і Відділом культури і туризму Борщівської РДА, підписаний без зауважень та скріплений печатками юридичних осіб свідчить про те, що станом на 01.11.2009р. Відділ культури і туризму Борщівської районної державної адміністрації заборгувало ПМП "ВАМС" за виконані роботи по реконструкції районного будинку культури і районної бібліотеки (зал для глядачів) згідно акту виконаних робіт № 2 від 28.10.2009р. 182 229,60 грн.
Також, і у Постанові ЛАГС від 30.08.2010р. № 8/11-170 судом констатовано, що факт виконання позивачем робіт, вказаних в актах приймання виконаних підрядних робіт № 1 та № 2 на загальну суму 626 279,60 грн., часткову оплату цих робіт в сумі 444 050,00 грн. відповідач не заперечує. Окрім того, між сторонами підписано акт звірки розрахунків, який засвідчує той факт, що станом на 01.11.2009 року Відділ культури і туризму Борщівської районної державної адміністрації заборгував ПМП “ВАМС”за виконані роботи по реконструкції районного будинку культури і районної бібліотеки (зал для глядачів) згідно акта виконаних робіт № 2 від 28.10.2009 року 182 229,60 грн. (а. с. 85, Т. І). Вказана сума заборгованості в жовтні 2009 року занесена відповідачем на розрахунки з позивачем.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного Суду України від 15.11.2010р. №4/720).
Позивачем належними доказами підтверджено допущене відповідачем прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги щодо стягнення 31 707 грн. 95 коп. - індексу інфляції та 8 620 грн. 81 коп. - 3% річних, нарахованих за період з 01.11.2009р. по 09.06.2011р., правомірними.
Заперечення відповідача стосовно того, що для стягнення сум в порядку ст.625 Цивільного кодексу України необхідним є наявність самого боргу на момент звернення з позовом, судом до уваги не приймаються, оскільки ст. 625 ЦК України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Аналогічної правової позиції притримується і Верховний Суд України, зокрема, таку викладено у постановах ВСУ від 14.11.2011р. у справі №12/207, від 12.09.2011р. у справі № 6/433-42/183).
При цьому відповідно до статті 11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України; невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Щодо нарахованої позивачем пені, то судом встановлено наступне.
Згідно із ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.
Так, сторонами при укладенні договору погоджено, що у випадку затримки Замовником оплати робіт на термін, більш ніж на 5 банківських днів, з нього стягується пеня на користь Підрядника в розмірі 0,5% від суми затриманих платежів за кожен день затримки, але не більше 0,5% від несплаченої суми (п.5.4 Договору №2 від 01.08.2008р.).
Відповідач, заперечуючи проти стягнення пені за вищезазначеним договором, у відзиві на позовну заяву №343/02-02 від 21.11.2011р., посилається на те, що: загальна сума пені згідно з умовами Договору №2 від 01.08.2008р. не може бути більшою ніж 911 грн. 15 коп. (0,5% від суми 182 229 грн. 60 коп.); несвоєчасне виконання зобов'язань по Договору було допущено не з вини Відділу, а у зв'язку із вимогами Контрольно-ревізійного відділу в Борщівському районі, згідно яких проведення оплати виконаних робіт, що не передбачені кошторисом до договору, є незаконним; також просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності стосовно стягнення пені в сумі 16177 грн. 50 коп. та відмовити Приватному малому підприємству "ВАМС" у позові до Відділу культури Борщівської райдержадміністрації.
В силу ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 229 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.
Як передбачено ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, норми якого є спеціальними до даних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Як слідує із матеріалів справи, а саме п.2.5 Договору №2 від 01.08.2008р., а також встановлено рішенням господарського суду Тернопільської області від 17.05.2010р. та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2010р. у справі №8/11-170, обов'язок по оплаті вартості виконаних генпідрядником (позивачем) робіт у розмірі 182 229,60грн. виник у Відповідача з 01.11.2009р., а тому відповідно нарахування штрафних санкцій згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України припиняється через 6 місяців -01.05.2010р.
Разом з цим, як вбачається із розрахунку пені, поданого Позивачем до позовної заяви пеня обрахована на суму заборгованості 182 229,60 грн. у розмірі 16 177 грн. 50 коп. за період з 01.11.2009р. по 09.06.2011р., що не відповідає в цій частині ст. 232 ГК України.
Одночасно розглянувши клопотання від 20.12.2011р. вх. № 19242(н) від 21.12.2011р. та доданий до нього новий обрахунок пені, суд має за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається із розрахунку пені Позивач змінив як розмір обрахованої пені порівняно з розрахунком доданим до позовної заяви, так і період за який пеня ним обрахована.
Зокрема, нарахував пеню в сумі 14 161,49 грн. 50 коп. При цьому розрахунок проведено від суми заборгованості 182 229 грн. 60 коп. за період з 01.05.2011р. по 21.10.2011р., що суперечить ч.6 ст.232 ГК України з врахуванням того, що борг на який нараховано пеню виник з 01.11.2009р.
Крім того, станом на 01.05.2011р., дати з якої Позивач обраховує пеню, сума заборгованості Відповідача перед Позивачем була меншою від суми 182 229,60 коп. на яку Позивачем нарахована пеня. Зокрема, Відповідачем здійснено платежі в погашення суми боргу від 20.05.2011р. на суму 50.000грн., 24.05.2011р. -50.000грн., 09.06.2011р. на суму 82 229,60грн. При здійсненні обрахунку пені Позивачем не враховано того факту, що 09.06.2011р. Відповідачем повністю погашено заборгованість перед Позивачем. Зазначене підтверджується поданими сторонами доказами і не заперечується представниками сторін у справі. Отже, після зазначеного періоду у Позивача перед Відповідачем відсутня прострочена заборгованість за основним боргом згідно Договору, на який Позивачем нарахована пеня.
При цьому згідно ч. 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги дату виникнення основного зобов'язання, строки та розміри погашення основної заборгованості Відповідачем за Договором, суд вважає нарахування пені Позивачем за період з 01.05.2011р. по 31.10.2011р. таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та умовам Договору.
Крім того, суд враховує те, що відповідно до статті 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
В свою чергу, згідно ч. 1 статті 258 Цивільного кодексу України визначається, зокрема, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, відповідно до ч.2 статті 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Разом з цим, згідно ч. 1 статті 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
При цьому за умовами Договору №2 від 01.08.2008р. сторони не погоджували збільшення строку позовної давності в даному випадку.
А тому з врахуванням дати виникнення заборгованості у Відповідача перед Позивачем а саме 01.11.2009р., правила нарахування штрафних санкцій згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України та дати звернення Позивачем до суду з позовом 31.10.2011р. вх. № 18719н, суд приходить до висновку, що Позивач звернувся у суд з пропуском річного строку позовної давності встановленого ч. 2 ст. 258 ЦК України для стягнення пені.
Відповідно до ч. 3 та ч. 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач заявив про застосування позовної давності у відзиві на позов №343/02-02 від 21.11.2011р. (вх. №18099 від 22.11.2011р.).
Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги дату виникнення основного зобов'язання, період нарахування пені, час звернення до суду позивачем за стягнення пені, а також заяву позивача про застосування строку позовної давності, в задоволенні позову в частині стягнення пені, суд відмовляє як обраховану з порушенням чинного законодавства та заявлену з пропуском строку позовної давності.
Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищезазначене в сукупності, суд вважає документально підтвердженими позивачем та такими, що підлягають до задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача - Відділу культури і туризму Борщівської райдержадміністрації Тернопільської області, вул. Грушевського, 2-а, м. Борщів, Тернопільської області на користь позивача - Приватного малого підприємства "ВАМС", вул. Грушевського, 2, м. Тернопіль: 31 707 грн. 95 коп. - індексу інфляції та 8 620 грн. 81 коп. - 3% річних. В частині стягнення 16177 грн. 50 коп. пені, суд в позові відмовляє.
Відповідно до частин 1, 5 ст. 49 ГПК України (в редакції чинній до 01.11.2011р. станом на час подання позову 31.10.2011р.) державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 32-33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відділу культури і туризму Борщівської райдержадміністрації Тернопільської області, вул. Грушевського, 2-а, м. Борщів, Тернопільської області (ідент. код 02230425) в користь Приватного малого підприємства "ВАМС", вул. Грушевського, 2, м.Тернопіль (ідент. код 14051225) -31707 (тридцять одну тисячу сімсот сім) грн. 95 коп. -індексу інфляції, 8620 (вісім тисяч шістсот двадцять) грн. 81 коп. - 3% річних, 403 (чотириста три) грн. 29 коп. - державного мита та 168 (сто шістдесят вісім) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 16 177 грн. 50 коп. пені, у позові відмовити.
Наказ та довідку видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя В.Л. Гевко
Повне рішення складено та підписано 10.01.2012р.