"22" лютого 2012 р. Справа № 2/419-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоКравчука Г.А.,
суддів:Мачульського Г.М.,
Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
на постановувід 13.12.11 Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі№2/419-08
господарського судуДніпропетровської області
за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області
доВідкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
третя особаПридніпровська державна академія будівництва та архітектури
про виселення з незаконно займаного приміщення
за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
доРегіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області
третя особа Придніпровська державна академія будівництва та архітектури
проспонукання укласти договір
за участю представників сторін
від позивача:ОСОБА_1, дов.
від відповідача:ОСОБА_2, дов.
від третьої особи: у засідання не прибули
Рішенням від 02.03.10 господарського суду Дніпропетровської області відмовлено у задоволенні первісного позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про виселення з незаконно займаного приміщення та стягнення 3513645,75 грн. збитків у вигляді недоотриманої державним бюджетом орендної плати за користування державним майном, а також зустрічного позову Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Регіонального фонду державного майна України по Дніпропетровській області про спонукання укласти договір.
Постановою від 11.05.10 Дніпропетровського апеляційного господарського суду, яка залишена без змін постановою від 21.09.10 Вищого господарського суду України, змінено рішення від 02.03.10 господарського суду Дніпропетровської області щодо задоволення позовної вимоги про виселення Відкритого акціонерного товариство "Державний ощадний банк України" з приміщення, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Клари Цеткін, 9а, а в стягненні збитків та задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Відповідач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про відстрочку виконання рішення у справі.
Ухвалою від 11.11.11 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Подобєд І.М.) замінено відповідача Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" на його правонаступника -Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" та частково задоволено його заяву: відстрочено виконання рішення від 02.03.10 господарського суду Дніпропетровської області на строк до 11.02.12 з підстав наявності обставин, які роблять неможливим повне виконання відповідачем рішення та свідчать про можливість його добровільного виконання в найближчий час.
Постановою від 13.12.11 Дніпропетровський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Прокопенко А.Є. -головуючий, Дмитренко А.К., Крутовських В.І.) вказану ухвалу суду першої інстанції скасував, відмовивши в задоволенні заяви про надання відстрочки виконання рішення у справі.
При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції не взяв до уваги заперечення третьої особи про безпідставне зайняття спірного приміщення відповідачем з 01.06.05 у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди цього приміщення, а також врахував факт невиконання відповідачем рішення суду про виселення зі спірного приміщення з моменту винесення Дніпропетровським апеляційним господарським судом постанови від 11.05.10.
Ухвалою від 08.02.12 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.11 та залишення в силі ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.11.
Касаційна скарга мотивована посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції приписів ст. 121 ГПК України, наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, а також вжиття скаржником всіх можливих заходів до виконання рішення суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З аналізу ст. 121 ГПК України вбачається, що відстрочка виконання рішення застосовується лише у виняткових випадках і підставою для неї можуть бути конкретні обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.
Вирішуючи питання про застосування відстрочки господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан тощо. Тобто господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Звертаючись із заявою про відстрочення виконання рішення, відповідач зазначив, що відокремлений підрозділ банку повинен відповідати вимогам чинного законодавства, зокрема постанови Національного Банку України №493 від 29.12.07 "Про затвердження Положення про вимоги щодо технічного стану та організації охорони приміщень банків України", та мати відгороджувальні конструкції, сертифіковані відповідно до Закону України "Про підтвердження відповідності" та Закону України "Про акредитацію органів з оцінки", сховище з певним класом опору, систему охоронної сигналізації, систему пожежної сигналізації, ручну систему тривожної сигналізації, а також систему відеоспостереження, при цьому має бути дотримана передбачена Законом України "Про здійснення державних закупівель" процедура відкритих торгів, що ускладнює виконання судового рішення в справі.
Як встановлено судом першої інстанції, ПАТ "Державний ощадний банк України" у судовому засіданні доводив факт здійснення ним дій, спрямованих на виконання судового рішення, однак процедура виселення із займаного ним приміщення потребує певного часу та підлягає проведенню відповідно до вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель". Зокрема, заявник послався на обставину прийняття постановою Правління ПАТ "Державний ощадний банк України" від 17.10.11 №508 рішення про фінансування придбання приміщення під розміщення філії відповідача, яке має відбутися до кінця 2011 року.
Проте наявність встановлених чинним законодавством вимог щодо обладнання приміщення, яке може займати відповідач, не спростовує висновок суду апеляційної інстанції про те, що касатор не виконував рішення суду з моменту прийняття 11.05.10 постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду, тобто понад 1,5 роки. Більше того, будучи обізнаний про закінчення 01.06.05 строку дії договору оренди займаного ним приміщення, заявник по суті безпідставно знаходився у цьому приміщенні.
Фактично встановивши обставини вжиття ПАТ "Державний ощадний банк України" заходів по виконанню судового рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість добровільного виконання цього рішення до часу, на який його виконання відстрочено, оскільки вказані заходи касатор почав вчиняти не безпосередньо після набрання рішенням суду законної сили, а лише з моменту вирішення в судовому порядку питання про відстрочку виконання рішення.
Тобто суд першої інстанції залишив поза увагою факт тривалого невиконання судового рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим на всій території України.
З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.
При цьому касаційна інстанція враховує закріплений ст. 124 Конституції України та ст.ст. 45, 115 ГПК України принцип обов'язковості виконання судового рішення, а також закінчення на момент розгляду справи касаційної інстанції строку відстрочки, надання якої передбачалось скасованою постановою апеляційної інстанції ухвалою.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.11 у справі №2/419-08 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Г.Кравчук
Судді Г.Мачульський
А.Уліцький