"16" лютого 2012 р. Справа № 2/119
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Могила С.К. (головуючого),
Борденюк Є.М.,
. Вовка І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Вугілля України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2011 року у справі № 2/119 за позовом публічного акціонерного товариства "Західенерго" до державного підприємства "Вугілля України" про стягнення збитків,
У липні 2011 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення збитків у сумі 151 194,24 грн., пов'язаних з оплатою залізничного перевезення продукції, завданих поставкою неякісного вугілля в порушення зобов'язання за договором поставки від 01.02.2010 року № 02-10/1-ЕН, яке полягало в перевищенні встановлених цим договором показників виходу летких речовин і вологи у поставленому вугіллі, у зв'язку з чим він відмовився від прийняття спірного вугілля та повернув його постачальнику.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.09.2011 року (суддя Домнічева І.О.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача збитків у сумі 151 194,24 грн. і судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2011 року (судді Алданова С.О., Дикунська С.Я., Сітайло Л.Г.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та в позові відмовити.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, що 01.02.2010 року між ВАТ "Західенерго" (покупець) та ДП "Вугілля України" (постачальник) було укладено договір поставки вугілля № 02-10/1-ЕН, відповідно до умов якого постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісним характеристиками, приведеними у цьому договорі, а покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що партія вугілля відвантажується після відбору об'єднаної проби (згідно з ДСТУ 496-2002), що засвідчується відповідним актом (згідно п. 6.4 ДСТУ 4083-2002). За результатами лабораторних випробувань об'єднаної проби оформляється посвідчення про якість вугілля в партії. Постачальник зобов'язаний здійснювати завантаження вугілля однорідної якості по всіх вагонах партії та по всій глибині вагону.
Згідно п.п. 3.1.1., 4.1. Договору, постачальник зобов'язаний поставити покупцеві на умовах цього договору вугілля в асортименті, по реквізитах та з якісними характеристиками, погодженими сторонами.
Пунктом 7.1 договору встановлена базова якість вугілля та граничні показники за марками та фракціями, зокрема по зольності та вологості.
Результати приймання спірного вугілля оформлені актами приймання вугілля за якістю № 6534, № 6535 від 04.10.2010 р., які складені та підписані уповноваженими працівниками Бурштинської ТЕС та представником громадськості.
Пунктом 3.4.5 договору передбачено, що покупець має право відмовитись від приймання та оплати вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим договором.
Факсограмами від 04.10.2010 року № 916, від 04.10.2010 року № 917, від 04.10.2010 року № 06/2720 постачальник та вантажовідправник повідомлялися про те, що у зв'язку з поставкою вугілля неналежної якості позивач відмовляється прийняти спірне вугілля та просить розпорядитись ним або надати згоду на його повернення вантажовідправнику.
04.10.2010 року спірне вугілля було повернуто вантажовідправнику в залізних вагонах без вивантаження-навантаження, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу №№ 36674444; 36484649.
Пунктом 8.4 договору встановлено, що у випадку відмови від прийняття вугілля якісні показники якого не відповідають умовам договору, постачальник несе відповідальність перед покупцем у вигляді відшкодування його витрат, пов'язаних з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме -вартості залізничного тарифу, оплати за користування вагонами, їх подачу -прибирання, маневрові роботи.
Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія від 10.11.2010 року № 119-172 з вимогою відшкодувати збитки, завдані поставкою неякісного вугілля.
Предметом даного судового розгляду є вимоги покупця до постачальника про відшкодування збитків, пов'язаних з оплатою залізничного перевезення, завданих поставкою неякісного вугілля в порушення зобов'язання за договором поставки, від прийняття якого покупець відмовився та повернув його вантажовідправнику.
Висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову та стягнення з відповідача збитків обґрунтовано наявністю правових підстав та умов для покладення на постачальника обов'язку відшкодувати завдані збитки поставкою неякісної продукції, оскільки така неякісність продукції підтверджується актами приймання вугілля за якістю, підписаними обома сторонами та висновками лабораторних досліджень, складеними позивачем.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Частинами 1 та 4 ст. 268 ГК України встановлено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.
За вимогами ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:
1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару.
Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.
Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.
Частиною 1 ст. 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Судами попередніх інстанцій у прийнятих ними рішеннях зазначено про поставку відповідачем вугілля неналежної якості, а саме, з перевищенням гранично допустимого показника вологи (не більше 14 %).
Проте, як вбачається з наявних в матеріалах справи акту приймання вугілля за якістю від 04.10.2010 року № 6534 показник вологи не перевищує гранично допустимого рівня та становить 13,8 %.
Крім того, висновок суду першої інстанції про підписання актів приймання вугілля за якістю від 04.10.2010 року № 6534 та № 6535 уповноваженими працівниками Бурштинської ТЕС та представником відповідача не відповідає матеріалам справи, оскільки зазначені акти не містять підпису представника ДП "Вугілля України".
Відповідно до п. 5.13 договору поставки вугілля Постачальник і покупець мають право залучати до визначення кількісних та якісних показників вугілля, яке надходить на ТЕС, незалежного експерта. Строки залучення, обсяги, партії, Вантажовідправники/Вугледобувні підприємства, особа незалежного експерта та ін. погоджуються сторонами письмово. Погоджений незалежний експерт самостійно проводить дії по встановленню кількісних та якісних показників вугілля та результати його експертизи приймаються до розрахунку беззаперечно обома сторонами.
Водночас, дійшовши висновку про задоволення позову про стягнення збитків, суди попередніх інстанцій не з'ясували умов договору щодо порядку приймання вугілля за кількістю та якістю, не звернули увагу, що п. 5.13 цього договору передбачено можливість залучення сторонами для визначення кількісних та якісних показників вугілля незалежного експерта, а не представника громадськості, як зазначено в актах приймання вугілля за якістю від 04.10.2010 року.
Отже, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов про стягнення збитків, завданих поставкою неякісного вугілля, припустилися порушення норм процесуального права та не дослідили умов договору щодо порядку приймання вугілля за кількістю та якістю і не з'ясували в чому саме полягає неякісність поставленого товару, та чим така неякісність мала бути підтверджена, і в підтвердження такої неякісності товару поклали докази, складені позивачем в односторонньому порядку, за участю представника громадськості.
До того ж, в порушення вимог ст. 43 ГПК України судами обох інстанцій не було з'ясовано долі повернутого замовником обсягу вугілля у зв'язку з його неякісністю та не наведено цим обставинам правової оцінки.
Таким чином, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене та вирішити спір з дотриманням вимог закону.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу державного підприємства "Вугілля України" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2011 року та рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2011 року скасувати, і справу № 2/119 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий суддя С.Могил
Судді Є.Борденюк
І.Вовк