"21" лютого 2012 р. Справа № 26/5009/4456/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -Панової І.Ю.,
суддів -Білошкап О.В.,
Хандуріна М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Приватного підприємства "Терек Плюс" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2011р. по справі №26/5009/4456/11 за заявою Приватного підприємства "Терек Плюс" про визнання банкрутом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4,-
Постановою господарського суду Запорізької області від 05.09.2011р. Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 В визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого -Чабана Я. І., зобов'язано ліквідатора прийняти заходи щодо виявлення кредиторів банкрута та здійснити ліквідаційну процедуру відповідно.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2011р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" задоволено. Постанову господарського суду Запорізької області від 05.09.2011 року скасовано. Провадження по справі припинено.
Приватне підприємство "Терек Плюс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2011р. по справі №26/5009/4456/11 скасувати та залишити в силі постанову господарського суду Запорізької області від 05.09.2011р., посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.
Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.08.2011р. порушено провадження по справі про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на підставі ст. 47 - 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за заявою ПП "Терек Плюс".
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою звернення заявника до суду є заборгованість фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 перед ПП "Терек Плюс" в загальній сумі 303 236,00грн., яку кредитор підтверджує рішенням господарського суду Запорізької області від 24.06.2010р. по справі №18/146/10, згідно якого з боржника на користь кредитора стягнуто 303 236,00грн. та на виконання якого судом видано наказ від 19.07.2010р.
Наказ суду від 19.07.2010р. пред'явлено до виконання до ДВС Василівського районного управління юстиції.
Державною виконавчою службою Василівського районного управління юстиції 06.08.2010р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 19.07.2010р.
Станом на 05.08.2011р. наказ не виконаний та не повернутий.
Постановою господарського суду Запорізької області від 05.09.2011р. Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру з тих підстав, що боржник має значну заборгованість перед кредитором, загальна суму якої складає 303 236грн., яку він неспроможний самостійно сплатити.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та припиняючи провадження по справі, суд апеляційної інстанції послався на те, що суд першої інстанції при визнанні боржника банкрутом не навів жодних належно обґрунтованих висновків щодо підтвердження неплатоспроможності боржника. Оскільки до заяви кредитора про порушення справи про банкрутство необхідні докази додані не були та не були вони надані суду в подальшому, здійснене провадження по справі не можна вважати законним з моменту його порушення.
Згідно частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до вимог статті 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.
Відповідно до вимог статті 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.
За заявою громадянина -підприємця господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення громадянином-підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладання мирової угоди.
Якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Згідно з ч.7 ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" постанова господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом та виконавчий лист про звернення стягнення на майно громадянина-підприємця направляються судовому виконавцю для здійснення реалізації майна банкрута. Продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом. У разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити: найменування арбітражного суду, до якого подається заява; найменування (прізвище, ім'я та по батькові) боржника, його поштову адресу; найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кредитором є юридична особа, якщо кредитор - фізична особа, в заяві зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, а також місце його проживання; номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів (обов'язкових платежів); виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання; перелік документів, що додаються до заяви.
Згідно ч.7, 8 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява кредитора повинна містити крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, такі відомості: розмір вимог кредитора до боржника з зазначенням розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті; виклад обставин, що підтверджують наявність зобов'язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання; докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму в триста мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; докази обґрунтованості вимог кредитора; інші обставини, на яких ґрунтується заява кредитора.
До заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.
Таким чином, при здійсненні провадження у справі про банкрутство громадянина -підприємця відповідно ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" всі зазначені умови формально оцінюються судом при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, остаточна ж оцінка наявності ознак неплатоспроможності такого боржника здійснюється судом при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом.
Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.
Частиною третьою статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Отже, суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Згідно статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідація -припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, до заяви про порушення провадження по справі про банкрутство кредитор додав договір безвідсоткової позики від 12.03.2007р., укладений між ОСОБА_6 (позикодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4(позичальник); розписку ОСОБА_4; договір уступки вимоги (цесії) №22-04-10 від 22.04.2010р. укладений між ОСОБА_6 (Цедент) та ПП "Терек Плюс" (Цесіонарій); повідомлення-вимогу №1-26 від 23.04.2010р.; відповідь на вимогу від 06.05.2010р.; рішення господарського суду Запорізької області від 24.06.2010р. по справі №18/146/10; наказ від 19.07.2010р. на примусове стягнення з підприємця ОСОБА_4 на користь ПП "Терек Плюс" 300 000грн. основного боргу, 3000грн. державного мита, та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.08.10р.; інформацію про виконавче провадження від 13.07.2011р.; лист підприємця ОСОБА_4 від 05.07.2011р., яким повідомлено ПП "Терек Плюс" про неможливість сплатити борг у розмірі 303 236,00грн. у зв'язку з тяжким фінансовим становищем; витяг з ЄДР серії АЄ №764200 станом на 14.07.2011р.; довідку про наявність у боржника майна.
Ухвалою про порушення провадження по справі від 05.08.2011р. суд першої інстанції зобов'язав кредитора надати довідку про наявність грошових коштів на рахунках боржника, відомості про майновий стан боржника, надати документи, які посвідчують правовий статус, докази виникнення кредиторської заборгованості, довідку про загальну суму заборгованості перед кредиторами, довідку про майно, в т.ч. про кошти, які знаходяться на рахунках в банках або інших фінансово-кредитних установах.
Фінансово-майновий стан боржника є предметом дослідження в судовому засіданні, а тому при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарський суд в обов'язковому порядку повинен встановити його неоплатність, тобто з'ясувати наявність або відсутність у боржника ознак банкрутства, зокрема: наявність непогашених, визнаних судом грошових вимог кредиторів; перевищення грошових зобов'язань боржника над його майном (пасиву над активом) та те, що фінансовий стан боржника не дозволяє йому відновити свою платоспроможність та задовольнити вимоги кредиторів за рахунок майна боржника.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, боржнику на праві власності належить наступне майно: готель з сауною, кафе "ОСОБА_5", земельна ділянка, площею 0,0494га за адресою; АДРЕСА_1
Однак, встановивши наявність у боржника вищезазначеного майна та посилаючись на наявність у боржника кредиторської заборгованості в розмірі 303 236,00 грн., суд першої інстанції не перевірив можливість погашення фізичною особою - підприємцем заборгованості перед кредитором за рахунок належного боржнику майна чи укладання мирової угоди у відповідності до ч. 2 ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та не з'ясував чи достатньо цього майна для задоволення вимог кредитора.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що постановою ДВС Василівського районного управління юстиції від 06.08.2010р. відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 19.07.2010р.
Суд першої інстанції не перевірив чи проводилось державним виконавцем Василівського районного управління юстиції стягнення з боржника в примусовому порядку відповідно вимог чинного законодавства, не з'ясував на якій стадії знаходиться виконавче провадження на момент порушення провадження по справі про банкрутство.
Тобто суд не з'ясував фактичного виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.06.2010р. по справі №18/146/10, згідно якого з боржника на користь кредитора стягнуто 303 236,00грн.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про неспроможність боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше як через застосування ліквідаційної процедури зроблений без належного та повного дослідження всіх суттєвих обставин справи і є передчасним.
Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції не було встановлено передбачених законом підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, в суду не було надано доказів, які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності боржника, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування незаконної постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та припинення провадження по справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4
За таких обставин, враховуючи визначені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2011р. прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства, тому підстави для її скасування відсутні.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, які викладені в оскаржуваній постанові.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Терек Плюс" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2011р. по справі №26/5009/4456/11 залишити без змін.
Головуючий: Панова І.Ю.
Судді:Білошкап О.В.
Хандурін М.І.