33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"07" лютого 2012 р. Справа № 11/74
За позовом Приватного підприємства "Центр солодкої декорації "Украса"
до відповідача 1 Дочірнє підприємство "Рівне-Авто-Сервіс" ВАТ "Рівненський авторемонтний завод"
відповідача 2 Відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Спеціалізоване державне підприємство "Укрспец'юст"
про стягнення в сумі 747 500 грн. 50 коп.
Суддя Бережнюк В.В.
Представники:
від позивача: Волошин С.Г.
від відповідача-1: Бойко О.Ю.
від відповідача-2: Бабишкевич Ю.М.
від третьої особи: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство "Центр солодкої декорації "Украса" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача 1 Дочірнього підприємства "Рівне-Авто-Сервіс" ВАТ "Рівненський авторемонтний завод" та відповідача 2 Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Спеціалізоване державне підприємство "Укрспец'юст", про стягнення 747 500 грн. 50 коп.
В обґрунтування вимог зазначає, що 02.07.2004 року Приватне підприємство “Центр солодкої декорації “Украса”будучи переможцем прилюдних торгів, придбало у власність незавершене будівництво головного виробничого корпусу за адресою: м. Рівне, вул. Чернишова, 7 (нині - вул. Чернишова, 9-А). Дане приміщення до прилюдних торгів належало Дочірньому підприємству “Рівне-Авто-сервіс” ВАТ “Рівненський авторемонтний завод” і продавалося відділом ДВС Рівненського міського управління юстиції як арештоване майно для виконання судових рішень. Позивачем було сплачено кошти за придбане майно в сумі 370 000 грн. 00 коп. Кошти перераховувалися організатору проведення прилюдних торгів Спеціалізованому державному підприємству "Укрспец'юст"”, а те в свою чергу переказало ці кошти відділу ДВС Рівненського МУЮ. Постановою Рівненського міського суду від 03.12.2007 року у справі № 2а-414/07 та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2008 року у справі № 2-а-7012/08 визнано протиправними дії відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції щодо реалізації незавершеного будівництва головного виробничого корпусу по вул. Чернишова, 7 у м. Рівне та нечинною постанову державного виконавця відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції про арешт незавершеного будівництва головного виробничого корпусу від 16 квітня 2004 року. Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.12.2008 року по справі №15/140, яке набрало законної сили 12.03.2009 року задоволено позов Дочірнього підприємства “Рівне-Авто-Сервіс”ВАТ “Рівненський авторемонтний завод”та визнано недійсними публічні торги з продажу незавершеного будівництва головного виробничого корпусу по вул. Чернишова, 7 (на даний час - вул. Чернишова, 9-А) у м. Рівне, проведені 02.07.2007 року Рівненською філією спеціалізованого державного підприємства “Укрспец'юст”; акт відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції від 02.07.2004 року про придбання з прилюдних торгів приватним підприємством “Центр солодкої декорації “Украса”незавершеного будівництва головного виробничого корпусу по вул. Чернишова, 7 (на даний час - вул. Чернишова, 9-А) у м. Рівне; свідоцтво видане приватному підприємству “Центр солодкої декорації “Украса”, посвідчене приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1. від 02.07.2004 року.
У відповідності до ч. 2. ст. 208 Господарського кодексу України, у разі визнання недійсним зобов'язання кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі -відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом. Отже, в даних правовідносинах наступає двостороння реституція (сторони повертаються у стан, що існував до спірних правовідносин). Крім того дані правовідносини повністю узгоджуються з ч. 1 ст. 216 ЦК України в якій сказано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Позивач вказує, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Прилюдні торги, на які відділом ДВС Рівненського МУЮ було виставлено незавершене будівництво головного виробничого корпусу по вул. Чернишова, 7 (на даний час - вул. Чернишова, 9-А) у м. Рівне, визнано недійсними, а тому сплачені позивачем кошти в сумі 370000,00 грн. підлягають поверненню продавцем на рахунок позивача. Дана вимога передбачена ст. 86 Закону України “Про виконавче провадження”, що збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Крім того, позивач відкрито володіючи приміщенням незавершеного будівництва головного виробничого корпусу з 2 липня 2004 року підтримував його у робочому стані, проводив невідкладні ремонтно-будівельні роботи, приймав міри по збереженню від руйнування об'єкту, а так як воно є незавершеним будівництвом проводив заходи по його здачі в експлуатацію. За час володіння позивачем було проведено невід'ємні поліпшення на суму 377500 грн. і вартість приміщення зросла до 747500 грн.
Враховуючи все вищевикладене позивач просить суд стягнути з відповідача-1 - 377500 грн. 00 коп. та з відповідача-2 - 370000 грн. 00 коп.
Дочірнє підприємство "Рівне-Авто-Сервіс" ВАТ "Рівненський авторемонтний завод" надав відзив на позов, у якому вказує, що посилання позивача на ч.2 ст.208 ГК України та ч.1 ст.216 ЦК України є неправомірними і безпідставними, оскільки визнання недійсними документів не може прирівнюватись до визнання правочинів недійсними. Крім того, ніяких матеріальних збитків позивачу жоден відповідач не завдав. За наведеного відповідач-1 просить в позові відмовити (арк.с.160).
Відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції надав письмовий відзив, у якому пояснює, що приміщення по вул.Чернишова, 7 у м.Рівне було реалізоване з прилюдних торгів за 370000,00 гри. РФ СДП “Укрспец'юст”відповідно до ст.ст.61,64,66 Закону України "Про виконавче провадження”. Вказані кошти, як і зазначив позивач, ним були перераховані для СДП “Укрспец'юст". Проте, позивач ставить пряму вимогу про повернення даних коштів від відділу ДВС, що є необґрунтованим. Твердження Позивача, що вказані кошти повинні бути йому повернуті у відповідності до ч. 2 ст. 86 Закону України “Про виконавче провадження”, є хибним, оскільки дана норма визначає, що збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, а згідно ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовуються державою. За наведеного відповідач-2 просить в позові відмовити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Спеціалізоване державне підприємство "Укрспец'юст" письмових пояснень по суті спору не надала.
Ухвалою суду від 21.05.2009 р. провадження у справі №74 було зупинено до закінчення касаційного провадження в адміністративній справі №2а-414/07 (22-а-7012/08).
У подальшому у зв'язку з тим, що обставини, які були підставою для зупинення провадження у даній справі, відпали, судом було поновлено провадження у справі, про що винесено ухвалу від 24.01.2012 року та призначено справу до слухання у судовому засіданні 07.02.2012 р.
У судовому засіданні 07.02.2012 р. до початку слухання спору по суті представник позивача озвучив подане ним клопотання №74 від 12.05.2007 р. про призначення судової експертизи із питання визначення вартості невід'ємних поліпшень на незавершеному будівництві головного виробничого корпусу за адресою: м.Рівне, вул.Чернишова,9-А. Суд не вбачає доцільним у даному випадку призначення експертизи, тому подане клопотання відхилене як необґрунтоване.
Також представник позивача озвучив та підтримав подане ним клопотання №78 від 20.05.2009 р. про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 Головне управління Державного казначейства України в Рівненський області. Суд зауважує, що відповідно до ст..27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено також за клопотанням сторін. Однак, позивачем належним чином не обґрунтовано, що існує достатньо підстав вважати, що будь-яке рішення, яке буде прийняте за результатами розгляду справи №11/74 вплине на права або обов'язки Головного управління Державного казначейства України в Рівненський області. Суд вважає, що у даному випадку рішення у справі №11/74 не вплине на права або обов'язки вказаної установи, тому клопотання позивача залишено без задоволення.
В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги. Просить суд позов задоволити.
Представник відповідач-1 надав пояснення, які співпадають із позицією, що викладена у письмовому відзиві на позов та просить в позові відмовити.
Представник відповідача-2 підтримав доводи, викладені у відзиві. Просить в позові відмовити.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що в позові слід відмовити.
При винесенні рішення суд
На виконанні відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції знаходилося зведене виконавче провадження про стягнення заборгованостей з ДП «Рівне-Авто-Сервіс» ВАТ «Рівненський авторемонтний завод», в т.ч. заборгованості по зарплаті працівників підприємства. По виконанню вказаного зведеного виконавчого провадження державним виконавцем, у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках боржника, було описано та накладено арешт на майно боржника, а саме незавершене будівництво головного виробничого корпусу за адресою: м.Рівне, вул.Чернишова,7.
Вказане майно було реалізоване з прилюдних торгів за 370000,00 грн.
02.07.2004 року Приватне підприємство «Центр солодкої декорації «Украса» будучи переможцем прилюдних торгів, придбало у власність незавершене будівництво головного виробничого корпусу за адресою: м. Рівне, вул. Чернишова, 7 (нині - вул. Чернишова, 9-А).
Позивачем було сплачено кошти за придбане майно в сумі 370000 гривень згідно із платіжними дорученнями № 288 від 25.06.2004 р. - 18400,00 грн., № 298 від 02.07.2004 р. - 326325,35 грн. та 25274,65 грн. (арк..с.54-55).
Як вбачається із платіжних доручень вказана сума коштів була перерахована організатору проведення прилюдних торгів Спеціалізованому державному підприємству «Укрспец'юст».
У подальшому постановою Рівненського міського суду від 03.12.2007 року у справі №2а-414/07 та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2008 року у справі №2-а-7012/08 визнано протиправними дії відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції щодо реалізації незавершеного будівництва головного виробничого корпусу по вул. Чернишова, 7 у м. Рівне та нечинною постанову державного виконавця відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції про арешт незавершеного будівництва головного виробничого корпусу від 16 квітня 2004 року.
Окрім цього, рішенням господарського суду Рівненської області від 12.12.2008 року по справі №15/140, яке набрало законної сили 12.03.2009 року задоволено позов Дочірнього підприємства «Рівне-Авто-Сервіс» ВАТ «Рівненський авторемонтний завод» та визнано недійсними публічні торги з продажу незавершеного будівництва головного виробничого корпусу по вул. Чернишова, 7 (на даний час - вул. Чернишова, 9-А) у м. Рівне проведені 02.07.2007 року Рівненською філією спеціалізованого державного підприємства «Укрспец'юст»; акт відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції від 02.07.2004 року про придбання з прилюдних торгів приватним підприємством «Центр солодкої декорації «Украса» (код ЄДРПОУ 32745113) незавершеного будівництва головного виробничого корпусу по вул. Чернишова, 7 (на даний час - вул. Чернишова, 9-А) у м. Рівне; свідоцтво видане приватному підприємству «Центр солодкої декорації «Украса» (код СДРПОУ 32745113) посвідчене приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1. від 02.07.2004 року.
Як вказує позивач у позовній заяві, останній володіючи приміщенням незавершеного будівництва головного виробничого корпусу з 2 липня 2004 року підтримував його у робочому стані, проводив невідкладні ремонтно-будівельні роботи, приймав міри по збереженню від руйнування об'єкту, а так як воно є незавершеним будівництвом проводив заходи по його здачі в експлуатацію, також вказує, що провів невід'ємні поліпшення на суму 377500 грн. У підтвердження цього надав суду бухгалтерську довідку щодо розрахунку вартості невід'ємних поліпшень (арк..с.50-51). Крім цього позивач зазначає, що згідно фінансового звіту за 2008 рік після здійснених невід'ємних поліпшень вартість незавершеного будівництва головного виробничого корпусу у м.Рівне по вул..Чернишова,9-А склала 747500 грн. (арк.с.57).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що фактично позивач вважає, що йому відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції завдано збитків. Також вважає, що Дочірнє підприємство "Рівне-Авто-Сервіс" ВАТ "Рівненський авторемонтний завод" повинен відшкодувати позивачу вартість здійснених невід'ємних поліпшень.
Тому ПП «Центр солодкої декорації «Украса» просить стягнути з відповідача-1 - 377500 грн. 00 коп. та з відповідача-2 - 370000 грн. 00 коп.
Щодо вимог позивача до відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції суд зазначає наступне.
Стаття 86 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до положень ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до положень ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
За приписами частини 1 статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
За змістом ст.ст.224, 225, 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, за загальними принципами цивільного та господарського права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відповідно до положень ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи приписи ч.4 ст.623 ЦК України, на кредитора покладений обов'язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов'язання. При цьому кредитор повинен підтвердити завдання збитків документально.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в підтвердження понесених збитків (неотриманих доходів) не надано жодних доказів.
Посилання позивача на те, що прилюдні торги, на які відділом ДВС Рівненського МУЮ було виставлено незавершене будівництво головного виробничого корпусу по вул. Чернишова, 7 (на даний час - вул. Чернишова, 9-А) у м. Рівне, визнано недійсними, а тому сплачені позивачем кошти в сумі 370000 грн. підлягають поверненню продавцем на рахунок позивача, не може бути підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відділу ДВС Рівненського МУЮ сплаченої ПП «Центр солодкої декорації «Украса» вказаної вище суми коштів.
Матеріалами справи підтверджується, що отримувачем коштів за придбане майно в сумі 370000 гривень було Спеціалізоване державне підприємство «Укрспец'юст». Про те, що вказані кошти були перераховані відповідачу-2 позивач також не надає належних та допустимих доказів, разом з тим ставить пряму вимогу про повернення даних коштів саме з відділу ДВС Рівненського МУЮ, що є необґрунтованим.
Позивач належним чином не підтвердив, що відділ ДВС Рівненського МУЮ порушив права та інтереси ПП «Центр солодкої декорації «Украса».
Таким чином господарський суд зазначає, що позивачем не наведено законних підстав, які обґрунтовують правомірність стягнення 370000 грн. 00 коп. саме з відповідача-2.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 - 377500 грн. 00 коп. суд зазначає таке.
Як встановлено судами при розгляді адміністративної справи № 2-а-414/07 старшим державним виконавцем при накладенні арешту на виробничий корпус не були перевірені дані про наявність іншого майна ДП "Рівне-Авто-Сервіс", хоча згідно довідки ДП "Рівне-Авто-Сервіс" від 18.10.06р. станом на ІІ квартал 2004 року на підприємстві обліковувались основні засоби на суму: по первісній вартості - 261666,79 грн., по залишковій вартості - 38854,89 грн., сума зносу - 222811,85 грн. та вказано основні засоби на які можна було накласти арешт для стягнення заборгованості. 02 липня 2004 року відділом ДВС Рівненського міського управління юстиції ПП "Центр солодкої декорації "Украса" видано акт про придбання цього майна з прилюдних торгів, і цього ж дня приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1. видано свідоцтво, яким посвідчено, що спірне майно на праві власності належить ПП "Центр солодкої декорації "Украса". Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Відтак на момент проведення торгів з реалізації арештованого майна спірне майно не може вважатись арештованим. Відповідно до постанови Рівненського міського суду у справі № 2а-414/07, постанову старшого державного виконавця Рівненського відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції про арешт незавершеного будівництва основного виробничого корпусу від 16 квітня 2004 року визнано нечинною, а дії відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції щодо реалізації незавершеного будівництвом головного корпусу по вул. Чернишова,7 у м.Рівне - протиправними.
Враховуючи наведене, з огляду на відсутність підстав для проведення торгів, рішенням суду від 12.12.2008 р. у справі №15/140 акт Рівненського міського відділу ДВС від 02.07.04 р. про придбання з прилюдних торгів приватним підприємством ПП "Центр солодкої декорації "Украса" незавершеного будівництва головного виробничого корпусу по вул.Чернишова,7 у м.Рівне визнано недійсним. Зважаючи, що саме незаконні дії державної виконавчої служби призвели до проведення незаконних торгів та протиправного вилучення майна з порушенням порядку для виконання судових рішень, тому було визнано недійсним свідоцтво видане ПП "Центр солодкої декорації "Украса", посвідчене приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1. від 02.04.04р.
Згідно з ч.4 ст.390 ЦК України добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.
Під терміном "добросовісний набувач" законодавець розуміє набувача, який не знав і не повинен був знати, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.
З аналізу вказаної вище статті вбачається, що на відшкодування здійснених витрат та залишення собі здійснених поліпшень майна має лише добросовісний набувач.
Отже, недобросовісний набувач (володілець) взагалі не має права вимагати від власника повернення віддільних від речі поліпшень та відшкодування вартості невіддільних поліпшень.
У даному випадку ПП «Центр солодкої декорації «Украса» не може вимагати відшкодування йому вартості здійснених невід'ємних поліпшень на суму 377500 грн. 00 коп., оскільки продаж майна на прилюдних торгах, проведених з порушенням норм чинного законодавства щодо порядку, встановленого для виконання судових рішень, допущених іншими способами, не змінює статусу особи, що придбала майно з прилюдних торгів. Така особа не перестає бути добросовісним набувачем майна, однак у разі визнання прилюдних торгів недійсними, у такої особи придбане з прилюдних торгів майно може бути витребувано.
Таким чином, ПП «Центр солодкої декорації «Украса» у даному випадку не є добросовісним набувачем майна, відповідно не може ставити вимогу про відшкодування йому вартості здійснених невід'ємних поліпшень на суму 377500 грн. 00 коп.
За таких обставин позовна вимога ПП «Центр солодкої декорації «Украса» до відповідача-1 - 377500 грн. 00 коп. не підлягає до задоволення.
Разом з тим, суд не приймає до уваги наданий до справи позивачем висновок №Д-29/09 експертного будівельно-технічного дослідження по заяві приватного підприємства «Центр солодкої декорації «Украса», оскільки даний висновок замовлений особисто позивачем та ним же, на власний розсуд, визначався перелік питань, на які позивач мав намір отримати відповіді. Крім того, останній не є обов'язковим для суду, так як в силу ч.2 ст.43 ГПК України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Окрім цього, суд звертає увагу позивача, що останній не чітко визначився з позовними вимогами у прохальній частині позовної заяви. Так, ПП «Центр солодкої декорації «Украса» просить стягнути з відповідача-1 - 377500 грн. 00 коп. та з відповідача-2 - 370000 грн. 00 коп. Разом з тим, позивач не визначив, на чию користь повинні бути стягнуті вказані суми коштів, та не вказав чи є ці кошти збитками, чи заборгованістю, чи вартістю здійснених невід'ємних поліпшень тощо.
Відповідно до ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В свою чергу господарський суд, керуючись положеннями статті 43 Господарського процесуального кодексу України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши все вищевказане господарський суд прийшов до висновку, що обставини, на які покликається позивач у даній справі, не є підставою для задоволення позовних вимог. Доводи позивача, що викладені у позовній заяві спростовуються наведеними вище правовими нормами та матеріалами справи.
В силу статей 43, 47, 33, 38 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.
Позивачем не наведено доказів у розумінні статті 33 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували обставини та визначені законом умови для стягнення з відповідача-1 - 377500 грн. 00 коп. та з відповідача-2 - 370000 грн. 00 коп.
Отже, враховуючи все вищевикладене в позові слід відмовити.
Відповідно до ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи при відмові в позові покладаються на позивача.
Крім того, ухвалою суду від 21 травня 2009 року було вжито заходи до забезпечення позову. А саме, заборонено Державному реєстратору вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації -Дочірнього підприємства «Рівне-Авто-Сервіс» ВАТ «Рівненський авторемонтний завод», код ЄДРПОУ 30207790. За умовами ст. 68 ГПК України питання скасування забезпечення позову вирішується судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі. Враховуючи те, що справу №11/74 розглянуто по суті, обставини з якими суд пов'язував необхідність вжиття заходів забезпечення позову відпали, та вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, останні підлягають скасуванню.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
2. Скасувати заходи забезпечення позову у справі №11/74 вжиті ухвалою господарського суду Рівненської області від 21 травня 2009 року.
Суддя Бережнюк В.В.
повний текст рішення підписаний суддею "13" лютого 2012 року