"15" лютого 2012 р. Справа № 13/181
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Прокопанич Г.К.
суддів Алєєвої І.В.
Попікової О.В.
за участю представників:
Прокурора: Ходаківський М.П. посвід. №18;
Позивача1: ОСОБА_1 дов. від 30.12.2011 року №9.1-22/1133;
Позивача2: ОСОБА_2 дов. від 11.04.2011 року №18/1-40;
Відповідача: ОСОБА_3 дов. від 12.11.2009 року.
розглянувши касаційну скаргу Української кооперативно-державної корпорації по агропромисловому будівництву "УКРАГРОПРОМБУД" на рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2011 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 року
у справі № 13/181 господарського суду міста Києва
за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі
1) Кабінету Міністрів України
2) Національної академії аграрних наук України
до Української кооперативно-державної корпорації по агропромисловому будівництву "УКРАГРОПРОМБУД"
про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення та виселення
У травні 2011 року заступник прокурора міста Києва, виступаючи в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Національної академії аграрних наук України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Української кооперативно-державної корпорації по агропромисловому будівництву "УКРАГРОПРОМБУД", просив зобов'язати останнього звільнити нежитлові приміщення площею 4 887,6 кв.м. у будинку №9 по вул. Суворова у місті Києві та виселити відповідача з вищезгаданих приміщень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Українська кооперативно-державна корпорація по агропромисловому будівництву "УКРАГРОПРОМБУД" незаконно та без відповідної правової підстави заволоділо вище переліченими приміщеннями та користується ними, чим порушуються права держави.
Правовим обґрунтуванням заявлених вимог заступник прокурора міста Києва обрав статті 319, 387, 1212 Цивільного кодексу України.
Заявою про уточнення позовних вимог від 15.06.2011 року заступник прокурора в порядку статей 22, 29 Господарського процесуального кодексу України уточнив позовні вимоги та просив звільнити нежитлові приміщення площею 4 887,6 кв.м. у будинку №9 по вул. Суворова у місті Києві та витребувати у відповідача вищезазначені приміщення вартістю 127 586 900,00 грн.
Заявою від 15.07.2011 року заступник прокурора просив накласти арешт на нерухоме майно, що знаходиться у будинку №9 по вул. Суворова у місті Києві та заборонити відповідачу та будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на його відчуження (а.с. 74-75, том 1).
Клопотанням від 18.07.2011 року Українська кооперативно-державна корпорація по агропромисловому будівництву "УКРАГРОПРОМБУД" з посиланням на п.2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України просила залишити позов без розгляду, оскільки у провадженні системи загальних судів знаходиться справа, що має той самий предмет спору та між тими самими сторонами (а.с. 76-77, том 1).
У письмових поясненнях позивач -Кабінет Міністрів України заявлені в його інтересах вимоги підтримав, посилаючись на те, що він не надавав згоди на відчуження майна у будинку №9 по вул. Суворова у місті Києві, крім того, ухвалою апеляційного суду міста Києва від 05.05.2011 року у справі № 22-26901/6180/2011 скасовано ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 21.04.2010 року, яка стала підставою для набуття відповідачем права власності на вищезазначене нерухоме майно.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2011 року (суддя Курдельчук І.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 року (головуючий Агрикова О.В., судді Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.) позов задоволений, витребувані нежитлові приміщення площею 4887,6 кв.м., вартістю 127 586 900,00 грн. у будинку №9 по вул. Суворова у місті Києві від Української кооперативно-державної корпорації по агропромисловому будівництву "Украгропромбуд" на користь Національної академії аграрних наук України, зобовязано Українську кооперативно-державну корпорацію по агропромисловому будівництву "Украгропромбуд" звільнити нежитлові приміщення, площею 4887,6 кв.м. у будинку №9 по вул. Суворова у місті Києві, повернувши їх Національній академії аграрних наук України.
Оскаржені судові рішення мотивовані посиланням на норми Цивільного кодексу України щодо витребування майна від особи, яка незаконно заволоділа ним.
Не погодившись з прийнятими судовими актами, Українська кооперативно-державна корпорація по агропромисловому будівництву "УКРАГРОПРОМБУД" звернулась з касаційною скаргою, просила скасувати судові рішення, відмовити у позові та закрити провадження у справі.
Доводи касаційної скарги зводяться для переліку порушень норм матеріального і процесуального права, допущених, на думку заявника, судами попередніх інстанцій.
Так, відповідач зазначає, що він згідно статті 388 Цивільного кодексу України, є добросовісним набувачем майна. Крім того, заявник посилається на безпідставність відхилення судом клопотання про залишення позову без розгляду згідно статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 13.02.2012 року №03.07-05/83 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Прокопанич Г.К., судді Алєєва І.В., Попікова О.В.
Колегія суддів, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Зазначені нормі відповідають статті 20 Господарського кодексу України , якою передбачено наступні способи захисту: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Як свідчать матеріали справи, заявлені позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити певні дії відносяться до позовів про присудження, тобто, коли позивач вимагає примусового здійснення обов'язку відповідача -боржника. Зазначений позов може бути заявлено, коли право позивача вже порушено і необхідно вчинити певні дії, спрямовані на його поновлення.
Отже, ця позовна вимога -про зобов'язання відповідача звільнити вищезгадане приміщення носить негаторний характер. Відповідачем у такому позові може бути лише особа, яка своїми протиправними діями перешкоджає позивачеві у повній мірі здійснювати повноваження власника титульного володільця.
Разом з тим, предметом позову є також витребування майна, а саме, нежитлових приміщень у будинку №9 по вул. Суворова у місті Києві, тобто, вищезгадана частина позовних вимог носить характер віндікаційного позову.
Правила витребування власником своєї речі (майна) на підставі віндікаційного позову засновані на презумпції того, що володілець майна є його власником.
Обов'язок доказування неправомірності володіння відповідачем спірним майном повністю покладається на позивача, тоді як володілець -відповідач від доказування підстав набуття ним володіння звільнений.
Отже, відповідачем у справі за негаторним позовом є особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користуватися чи розпоряджатись річчю.
Таким чином, у справі, яка є предметом розгляду у суді касаційної інстанції, у позові об'єднано одночасно дві вимоги, одна з яких носить характер віндікаційного, друга -негаторного позову, що не узгоджується з загальними положеннями як господарського процесу, так і нормами цивільно-правового законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.
З врахуванням вищенаведеного постановлені у справі судові акти підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до частин 1,2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Разом з тим, згідно п. 2 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.
Судова колегія вважає, що судами попередніх інстанцій були правильно встановлені факти, що мають значення для справи та їм надана відповідна оцінка, тоді як висновки суду як першої, так і апеляційної інстанції носять хибний характер. Крім того, прийняті у справі судові акти не ґрунтуються на нормах матеріального права, які повинні регулювати спірні правовідносини.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що адміністративний будинок по вул. Суворова, 9 в м. Києві є державною власністю відповідно до п.8 ч.1 ст. 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності"та обліковується в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності на балансі Академії (лист Фонду державного майна України від 13.04.2010 № 10-25-4355).
Оскільки Кабінет Міністрів України згоди на відчуження будинку №9 по вул. Суворова у місті Києві площею 4 887,6 кв.м. в м. Києві нікому не надавав, правової підстави на відчуження цього будинку у Академії не було, а ухвала Печерського районного суду м. Києва від 21.04.2010 скасована судом апеляційної інстанції, Академія як особа, яка має речове право на це майно в силу ст. ст. 395-396 ЦК України, має право відповідно до ст. 387 ЦК України витребувати цей Об'єкт із володіння Відповідача у судовому порядку.
Додатковою підставою для задоволення позовних вимог суд обрав частину 1 статті 1212 Цивільного кодексу України , відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Разом з тим, суди встановили, що відповідач займає спірну будівлю на підставі та внаслідок виконання сторонами мирової угоди від 20.04.2010 року , яку було укладено у судовому процесі за позовом корпорації "Украгропромбуд" до Пашинського М.Ф. та до НААНУ (справа №2-1102-1/2010 Печерського райсуду міста Києва).
Після проведення реєстрації зазначеної мирової угоди у комунальному підприємстві "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомості майна" у реєстрі прав власності у графі "форма власності" зазначено, що форма власності майна -державна. Це підтверджується витягом про реєстрацію №26830193 від 27.07.2010 року.
Статтею 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", НААНУ віднесена до суб'єктів , яким надано право управляти об'єктами державної власності. При цьому відповідно до пункту 2 статті 8 вищезазначеного закону, Національна академія наук України, галузеві академії наук, яким державне майно передано в безстрокове безоплатне користування, виконують щодо цього майна функції, передбачені пунктами 1, 3 - 9, 12, 16, 18 - 38 статті 6 цього Закону, за винятком повноважень щодо господарських структур.
Пунктом 18 статті 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" передбачено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань погоджують передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук, а також передачу об'єктів комунальної власності в державну власність; у випадках, передбачених законодавством, приймають рішення про передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук.
Розглядаючи віндікаційну частину позовних вимог, суди на підставі наданих позивачем доказів дійшли висновку,що останній є власником спірного майна, яким незаконно заволодів відповідач.
Разом з тим, заступник прокурора міста Києва у позовній заяві посилається на те, що власником об'єктів нерухомості є держава. Зазначена обставина не оспорюється сторонами та є правовим підґрунтям прийнятих рішень.
Відповідно до частини 1 статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
За загальним правилом, власник визнається добросовісним якщо, здобуваючи річ, він не знав і не повинен був знати про те, що відчужуватель речі не має права на її відчуження.
Законодавець передбачає презумпцію добросовісності набувача. Зазначені обставини, хоча і були встановлені судами попередніх інстанцій, але залишені поза уваги при прийнятті рішень.
Крім того, баланс є ознакою знаходження майна у власності підприємства, оскільки баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Така позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2008 року у справі № 5/237.
За таких обставин підстави для задоволення позову у зазначеній частині відсутні.
Як наслідок, частина позову, яка носить негаторний характер та являє собою вимогу володіючого майном власника про усунення перешкод у користуванні об'єктом також підлягає залишенню без задоволення з підстав, зазначених вище. Крім того, заявлені вимоги як про витребування майна, так і про звільнення приміщення суперечать принципу правової певності.
Пунктом 4 лист Вищого господарського суду України 24.07.2008 року № 01-8/451 "Про внесення змін до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.11.2003 N 01-8/1427 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини"" передбачено, що згідно з практикою Суду одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).
Як було зазначено вище, заявник у касаційній скарзі просив про закриття провадження у справі, однак, діюче господарське процесуальне законодавство не передбачає вчинення такої процесуальної дії, про яку просить відповідач.
Також, у касаційній скарзі заявник просив покласти судові витрати на позивача.
Враховуючи наявність двох позивачів у справі та підтвердження понесення відповідачем судових витрат останні, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідачів у солідарному порядку.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119 -11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Української кооперативно-державної корпорації по агропромисловому будівництву "УКРАГРОПРОМБУД" задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 року у справі № 13/181 скасувати.
У позові заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Національної академії аграрних наук України до Української кооперативно-державної корпорації по агропромисловому будівництву "УКРАГРОПРОМБУД" про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення та виселення відмовити.
В частині закриття провадження у справі № 13/181 у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Стягнути з Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2) та Національної академії аграрних наук України (03022, м.Київ, вул.Васильківська,37, код ЄДРПОУ 00024360) (01010, м.Київ, вул. Суворова,9, код ЄДРПОУ 00024360) солідарно через Державне казначейство України на користь Української кооперативно-державної корпорації по агропромисловому будівництву "УКРАГРОПРОМБУД" (01010, м.Київ, вул.Суворова, 9, код ЄДРПОУ 00031762) (01042, м.Київ, вул.Патріса Лумумби, 4/6, код ЄДРПОУ 00031762) 13 501,10 грн.
Доручити господарському суду міста Києва видати накази.
Головуючий суддя Г.К.Прокопанич
Судді: І.В.Алєєва
О.В. Попікова