14 лютого 2012 р. № 5019/1271/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Селіваненка В.П.,
суддів:Владимиренко С.В.,
Добролюбової Т.В.,
Могил С.К.,
Удовиченка О.С.,
розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл" (далі -ТОВ "Сокіл")
про перегляд Верховним Судом України
постанови Вищого господарського суду України від 29.11.2011
у справі№ 5019/1271/11
за заявоюТОВ "Сокіл"
проскасування рішення Третейського суду при Рівненській торгово-промисловій палаті
за позовомпублічного акціонерного товариства "Компанія "Райз"
(далі -ПАТ "Компанія "Райз")
доТОВ "Сокіл"
простягнення 181 473,24 грн. заборгованості, пені, збитків та відсотків,
ТОВ "Сокіл" звернулось до господарського суду Рівненської області з заявою, в якій просило скасувати рішення Третейського суду при Рівненській торгово-промисловій палаті від 19.05.2011 у справі № 1/04-2011 за позовом ПАТ "Компанія Райз" до ТОВ "Сокіл" в частині стягнення з ТОВ "Сокіл" на користь ПАТ "Компанія "Райз" 23 708,81 грн. відсотків за неправомірне користування коштами та 90 951,33 грн. збитків.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 14.07.2011 у справі №5019/1271/11 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Сокіл"; рішення Третейського суду при Рівненській торгово-промисловій палаті від 19.05.2011 у справі № 1/04-2011 залишено без змін.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду ухвалу місцевого господарського суду скасовано, прийнято нову ухвалу про скасування рішення Третейського суду при Рівненській торгово-промисловій палаті від 19.05.2011 у справі № 1/04-2011 в частині стягнення з ТОВ "Сокіл" на користь ПАТ "Компанія "Райз" 23 708,81 грн. -32 % річних за неправомірне користування коштами та 90 951,33 грн. -10 % збитків; в решті рішення третейського суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2011 у справі №5019/1271/11 постанову суду апеляційної інстанції скасовано, ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін.
ТОВ "Сокіл" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29.11.2011 у справі №5019/1271/11, в якій просить зазначену постанову скасувати та прийняти нове судове рішення, яким постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, а також порушенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України). При цьому заявником не зазначено конкретно, які саме норми матеріального права застосовані судом касаційної інстанції по-різному.
Обґрунтовуючи свої доводи, заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 23.01.2007 у справі №14/268, від 13.01.2011 у справі №2-5/1223-2010, від 23.12.2009 у справі №4/45-38, від 20.09.2011 у справі №17/67-19/114.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.
Відповідно до статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Оскільки встановлений статтею 11116 ГПК України перелік підстав є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, посилання заявника на порушення судом касаційної інстанції норми процесуального права у будь-якому випадку не може бути підставою для перегляду постанови Вищого господарського суду України від 29.11.2011 у даній справі.
Разом з тим, як вбачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 29.11.2011 у справі №5019/1271/11, про перегляд якої заявлено, ТОВ "Сокіл" в порядку статей 1211, 1222 ГПК України та статті 51 Закону України "Про третейські суди" звернувся до господарського суду з заявою про скасування рішення Третейського суду при Рівненській торгово-промисловій палаті від 19.05.2011 у справі № 1/04-2011 в частині стягнення з ТОВ "Сокіл" на користь ПАТ "Компанія "Райз" 23 708,81 грн. відсотків за неправомірне користування коштами та 90 951,33 грн. збитків, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що рішенням третейського суду були вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, оскільки пунктами 7.2, 7.3 укладеного сторонами договору поставки сільськогосподарської техніки з розстроченням платежів № 091/В-22/5006 від 08.05.2009 не встановлено умов про можливість стягнення збитків у твердій сумі та відсотків за неправомірне користування коштами.
Залишаючи без змін ухвалу місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви та залишенні без змін рішення третейського суду, Вищий господарський суд України виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, зокрема наявності у договорі третейського застереження (яким передбачено право сторін передати спір на вирішення третейського суду) та недоведеності заявником обставин, на які він посилався в обґрунтування заяви про скасування рішення третейського суду ( зокрема оспорювання сторонами пунктів 7.2, 7.3 договору, на підставі яких стягнуто спірну суму).
Водночас у постанові від 20.09.2011 у справі №17/67-19/114 Вищий господарський суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції про задоволення зустрічного позову щодо стягнення винагороди управителя (що здійснює фінансування будівництва) на підставі договору. При цьому, вирішуючи спір щодо розміру винагороди, суди досліджували три примірники договору, які містять різні умови, зокрема, щодо розміру винагороди управителя (у розмірі 0,1 % та 5 % від суми фінансування будівництва). Суд апеляційної виходив з правомірності поданих сторонами примірників договору, оскільки відсутні фактичні обставини, які свідчили б про їх недійсність, а також з того, що наявні примірники по суті є редакціями договору, якою встановлено, що винагорода управителя складає 5 % від суми фінансування будівництва; погодження сторонами умов договору щодо збільшення розміру винагороди управителя підтверджується також перерахуванням на користь контрагента винагороди, більшої ніж 0,1 % від перерахованих на будівництво коштів. За таких обставин суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився Вищий господарський суд України, визнав, що саме умови даної редакції договору підлягають застосуванню при вирішенні спору в даній справі.
Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Змістом наведених постанов у справі №5019/1271/11 та у справі №17/67-19/114 спростовуються доводи заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки судом касаційної інстанції застосовано норми матеріального права в залежності від різних встановлених судами попередніх інстанцій обставин, що виключає подібність правовідносин у цих справах в розумінні статті 11116 ГПК України.
Крім того, як на докази неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 23.01.2007 у справі №14/268, від 13.01.2011 у справі №2-5/1223-2010, від 23.12.2009 у справі №4/45-38, якими скасовано рішення та постанови судів попередніх інстанцій, а справи передано до місцевих господарських судів на новий розгляд. Оскільки прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору в справі, на зазначені постанови не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України.
За таких обставин відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи № 5019/1271/11 до провадження Верховного Суду України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Сокіл" у допуску справи № 5019/1271/11 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяВ.Селіваненко
Судді:
С.Владимиренко
Т.Добролюбова
С.Могил
О.Удовиченко
KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)