"14" лютого 2012 р. Справа № 47/213
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:Запорощенка М.Д.,
Акулової Н.В., Владимиренко С.В.
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Волгабурмаш-Україна", м. Київ
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.12.2011 року
у справі№ 47/213 господарського суду міста Києва
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Хімічна Компанія", м. Київ
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Волгабурмаш-Україна", м. Київ
простягнення 300 000,00 грн.,
за участю представників:
Позивача: ОСОБА_1 (дов.№01/07 від 01.07.2011року);
Відповідача: ОСОБА_2 (дов.№01/12-11 від 01.12.2011 року);
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.09.2011 року (суддя Станік С.Р.) у задоволенні позову товариству з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Хімічна Компанія" відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що строк оплати товару станом на момент вирішення спору - не настав, оскільки момент виникнення у відповідача перед позивачем грошового зобов'язання був визначений сторонами у пункті 4.3 договору, а саме: протягом 5 банківських днів з дати фактичного отримання покупцем (відповідачем) відповідного рахунку на оплату. Оскільки належних та допустимих доказів виставлення позивачем відповідачу та отримання останнім рахунку на оплату поставленого товару - суду станом на момент вирішення спору надано не було, тому підстави для стягнення з відповідача 300 000,00 грн., за не оплачений товар - відсутні, оскільки позивачем не доведено в розумінні ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України настання строку оплати поставленого відповідачу товару по договору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2011 року (судді: Рябуха В.І., Кондес Л.О., Ропій Л.М.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Хімічна Компанія" задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 07.09.11 скасовано. Позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Волгабурмаш -Україна" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Хімічна Компанія" 300000 грн. основного боргу, 4500 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постанова суду апеляційної інстанції, мотивована тим, що оскільки відповідач частково оплатив товар, тоді як відвантаження товару передбачено за умови 100% його оплати, то у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання при повному виконанні позивачем свого зобов'язання по поставці товару, строк оплати залишку боргу має визначатись на підставі ч.2 ст. 530 ЦК України. Оскільки відповідач претензію від 09.06.11 №1 отримав 15.06.11, то строк сплати боргу в сумі 300000,00 грн. настав 22.06.11.
Не погодившись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Волгабурмаш-Україна" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України (з урахуванням заяви до касаційної скарги), в якій просило скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2011 року по справі №47/213 та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2011 року.
В касаційній скарзі скаржник посилався на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу, товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Хімічна Компанія" посилалося на те, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2011 року по даній справі є законною та обґрунтованою, а касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Волгабурмаш-Україна" не підлягає задоволенню.
Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.07.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Хімічна Компанія" (постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю "Волгабурмаш -Україна" (покупцем) укладено договір поставки № 30/07-10, предметом якого є зобов'язаність постачальника передати, а зобов'язаністю покупець прийняти та оплатити продукцію відповідно до специфікації до договору і є його невід'ємною частиною. (п. 1.1. договору).
Умови поставки товару, перелік вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в Специфікаціях. (п.3.1.договору).
Відповідно до специфікацій, які є додатками №1,2 до договору термін постачання 2 (два) календарних дня з моменту 100% передоплати. Умови оплати: 100% передоплата.
Пунктом 4.3 договору встановлено, що оплата товару покупцем здійснюється на умовах попередньої оплати у розмірі 100% вартості товару за відповідною специфікацією, на підставі наданих постачальником рахунків на оплату, протягом 5 банківських днів з дати фактичного отримання покупцем відповідного рахунку на оплату. Розрахунки за договором здійснюються шляхом безготівкового перерахування грошових коштів.
Сторонами були погоджені відповідні специфікації до договору щодо вартості та виду товару, який поставлявся, а саме: специфікацією (б/н), додаток №1 до Договору від 30.07.10 р., специфікацією №2 від 12.08.10 р. (додаток №2 до Договору від 30.07.10 р.), специфікацією №3 від 11.10.10 р. (додаток №2 до Договору від 30.07.10 р.), специфікацією №4 від 09.11.10 р. (додаток №2 до Договору від 30.07.10 р.).
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем поставлено товар на суму 15 289 028,40 грн., відповідачем сплачена сума 14 989 028,40 грн.; позивачем надіслано на адресу відповідача 09.06.2011 претензія № 1.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, зазначив, що строк оплати товару станом на момент вирішення спору -не настав, оскільки момент виникнення у відповідача перед позивачем грошового зобов'язання був визначений сторонами у пункті 4.3 договору.
У свою чергу, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що настання строку оплати залишку боргу має визначатись на підставі ч.2 ст. 530 ЦК України.
Вищий господарський суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та відповідачем в силу статті 712 Цивільного кодексу України виникли зобов'язальні відносини на підставі укладеного договору поставки.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ст.712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 628 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладаючи договір поставки, сторони визначили у пункті 4.3 договору, що оплата товару покупцем здійснюється на умовах попередньої оплати у розмірі 100% вартості товару за відповідною специфікацією, на підставі наданих постачальником рахунків на оплату, протягом 5 банківських днів з дати фактичного отримання покупцем відповідного рахунку на оплату.
Враховуючи зазначене, судова колегія вважає, що на підставі статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції здійснив аналіз наявних матеріалів справи та дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності документів обумовлених договірними умовами, внаслідок чого місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволені позовних вимог.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку ст. ст. 47, 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін.
В той же час, скасовуючи рішення, апеляційний господарський суд висновків місцевого господарського суду належним чином не спростував та дійшов власних висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам законодавства. Здійснена апеляційним господарським судом неналежна юридична оцінка обставин справи призвела до неналежного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.
З врахуванням вищенаведеного постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм матеріального права, а рішення місцевого господарського суду залишенню без змін.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Волгабурмаш-Україна", м. Київ задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2011 року у справі № 47/213 скасувати.
3. Рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2011 року у справі №47/213 залишити без змін.
Головуючий суддя М.Д. Запорощенко
Судді: Н.В. Акулова
С.В. Владимиренко