Справа № 2-967/11
28.11.2011
28 листопада 2011 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Должко С.Р., при секретарі Шаблій М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Зіньків справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору та повернення коштів, -
В провадженні Зіньківського районного суду Полтавської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору та повернення коштів.
Зачитавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, суд знаходить, що заявлені вимоги обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ст.. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цивільно-процесуального кодексу України.
Відповідно ст. 213 ЦПК України, - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як передбачено нормою ст. 2 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право". Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ст. 10 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
В судовому засіданні було встановлено, що 12 травня 2011 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір відповідно до якого позивач, як замовник а відповідач як підрядчик на виконання будівельних робіт по будівництву магазина непродовольчих товарів по АДРЕСА_1
Згідно цього договору підрядчик ОСОБА_2 повинен виконати будівництво магазина від фундамента до здачі під ключ до 1.07.2011 року за 85.000 тис. грн. Виконаною робота вважатиметься після підписання акту прийомки - задачі.
За час проведення будівельних робіт чоловік позивачки ОСОБА_3, ОСОБА_2 проводив грошові виплати, а саме: 08.05.2011 року - 26.000 тис. грн.; 14.05.2011 року - 14.000 тис. грн.; 20.05.2011 року - 16.000 тис. грн.; 04.06.2011 року - 9.000 тис. грн. що підтверджується графіком виплат грошей за будівництво магазина непродовольчих товарів по АДРЕСА_1 в присутності водія ОСОБА_4 жителя АДРЕСА_2 та робітників бригади. Також ОСОБА_3 своїм коштом закупляв та привозив на будівництво цемент і пісок, він же контролював процес будівництва.
ОСОБА_3 звертав увагу на те що, за цей час було збудовано лише стіни та покладені потолочні плити, будівництво проводиться повільним темпом що, призводило до не вкладання в строки зазначені договором. В зв'язку з цим неодноразово робилися зауваження підрядчику ОСОБА_2 Відповідач обіцяв виправити ситуацію що склалася, але ніяких зрушень на будівництві не відбувалося.
Все це призвело до того що підрядчику ОСОБА_2 позивачі перестали видавати кошти в липні місяці 2011 року на проведення будівельних робіт, так як ОСОБА_2 у визначений строк та якості виконання замовлення не виконав договір в односторонньому поряду по своїй вині маючи можливість виконати договір у строк, найняти додатково працівників, а само ухилився від покладених обов'язків по договору і взагалі залишив об'єкт будівництва і виїхав до м. Полтава. На прохання позивача закінчити об'єкт будівництва відмовився це робити.
Позивач вважає що будівництво фактично проведено на 20.000 тис. грн. В даний час позивачем та її чоловіком найнята інша будівельна бригада, працівники якої здійснили будівництво та виправили недоліки що сталися за вини ОСОБА_2.
Так як ОСОБА_2 не були виконані роботи по магазину непродовольчих товарів по АДРЕСА_1, Зіньківського району який не був своєчасно відкритим, відповідно не відбувалася торгівельна діяльність внаслідок чого ОСОБА_1 не змогла відповідно закону здійснювати підприємницьку діяльність та втратила прибуток просить стягти із ОСОБА_2 40.000 тис. грн. сплачених за роботу яку він не виконав та 1.700 ( одну тисячу сімсот грн.) за моральні збитки.
Згідно ч1 п.4 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Оскільки відшкодування моральної шкоди не передбаченого договором без номера укладеним сторонами від 12.05.2011 року, відсутній закон, який передбачає відшкодування моральної шкоди у правовідносинах, які склалися між сторонами в зв'язку з цим в цій частині позову слід відмовити.
Відповідно до ст.. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Згідно з ч.1 ст. 635 ЦК України, попереднім договором, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку ( у певний термін) укласти договір в майбутньому ( основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.
На підставі ч.2 ст. 635 ЦК сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Отже, для настання негативних наслідків у вигляді для відшкодування другій стороні збитків, завданих простроченням або його невиконання, необхідною умовою є необґрунтоване ухилення однієї із сторін попереднього договору та відсутність можливості його виконання у строк, визначений договором.
При цьому під ухиленням слід розуміти не намір відмовитися від договору, а конкретні дії учасників правовідносин, спрямованих на невиконання умов договору. Також враховується настання строку виконання умов попереднього договору та відсутність можливості його виконання у строк, визначений договором.
Водночас, у визначений час, зі слів позивача, відповідач не виконав умов договору.
Відповідно до ст.. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягнення судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу.
На основі викладеного та керуючись ст.ст. . 3,7, 8, 10, 11, 15,30, 57-61, 212-221 ЦПК України, суд - .
Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору та повернення коштів - повністю.
Договір укладений 12 травня 2011 року між ОСОБА_1, замовником та ОСОБА_2, підрядником розірвати.
Стягти із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого с. Гожули, полтавського району, Полтавської області, жителя АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, жительки с.Попівка, Зіньківського району, Полтавської області 40.000 тис. грн. сплачених за роботу яку ОСОБА_2 не виконав та державне мито і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу .
На рішення може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом 10 днів після проголошення рішення.
Написано власноручно.
Суддя Зіньківського
районного суду С.Р.Должко