Справа №22-ц-559/12Головуючий у І інстанції Ткаченко О.В.
Категорія40Доповідач у 2 інстанціїВерланов С.М.
03.02.2012
Іменем України
27 січня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді - Сержанюка А.С.,
суддів - Верланова С.М., Білоконь О.В.,
при секретарі - Хворостяній А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Володарського районного суду Київської області від 23 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ в натурі майна, що є у спільній частковій власності та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визначення порядку користування житловим будинком,
В серпні 2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що вони та відповідач є співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1 з відповідними господарськими будівлями та спорудами в рівних частках, а саме кожному з них належить по 1/3 частини цього майна. Оскільки відповідач добровільно не бажає поділити спадкове майно, позивачки просили поділити в натурі спірний будинок з відповідними господарськими будівлями і спорудами та призначити будівельно-технічну експертизу щодо варіантів його поділу.
У серпні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5 і ОСОБА_4 та просив встановити порядок користування спірним житловим будинком з відповідним господарськими будівлями та спорудами, посилаючись на те, що позивачки чинять йому перешкоди у користуванні належною йому на праві власності 1/3 частки спірного житлового будинку та здійснення ним обов'язку по утриманню та збереженню майна.
Рішенням Володарського районного суду Київської області від 23 листопада 2011 року первісний позов задоволено. Визнано за ОСОБА_4 і ОСОБА_5 право власності по Ѕ частині житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію залишкової вартості 1/3 частки спірного житлового будинку, господарських будівель та споруд у розмірі 8547 грн. Також стягнуто з відповідача на користь позивачок судові витрати у розмірі 290 грн.
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в первісному позові ОСОБА_4 і ОСОБА_5 відмовити, а його зустрічний позов задовольнити.
Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову та, відмовляючи в задоволені зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що виділити сторонам частки спірного будинку в натурі неможливо, позивачки в частині будинку зробили ремонт та в ньому проживають, а відповідач в цьому будинку не проживає та забезпечений іншим житлом, а тому суд дійшов висновку про визнання за позивачками право власності по Ѕ частині спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та стягнення з них на користь відповідача грошової компенсації залишкової вартості належної йому 1/3 частки цього майна.
Проте з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст.ст.364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності або його поділ з дотриманням вимог ст.183 ЦК України.
За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна це питання вирішується судом.
Судом встановлено та не заперечувалося при апеляційному розгляді сторонами, що сторони є власниками по 1/3 частини житлового будинку №18-а по вул. Набережна у с. Логвин Володарського району Київської області з відповідними господарськими будівлями та спорудами.
Між сторонами виник спір щодо його поділу.
Також встановлено, що згідно з висновком судової будівельної експертизи розподілити спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами законодавчо та технічно неможливо. Будь-які варіанти є такими, що повністю або частково порушують вимоги чинних будівельних норм і правил.
Зазначені обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.6 (абз.2) своєї постанови від 4 жовтня 1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок»якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.
За таких обставин, оскільки поділити спірний будинок в натурі між сторонами відповідно до розміру їх часток у праві власності технічно неможливо, а відповідач за зустрічним позовом просив встановити порядок користування будинком з відповідним господарськими будівлями та спорудами, враховуючи роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, колегія суддів вважає, що в даному випадку підлягає встановленню порядок користування відособленими приміщеннями спірного будинку.
Однак суд першої інстанції при вирішені спірних правовідносин на вказані вище вимоги закону та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України уваги не звернув.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про визнання за ними права власності по 1/2 частині спірного будинку з господарськими будівлями і спорудами та стягнення з позивачок на користь відповідача грошову компенсацію залишкової вартості належної йому 1/3 частки будинку, господарських будівель та споруд у розмірі 8547 грн., суд першої інстанції у порушення вимог ст.11 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог та вирішив по суті питання про припинення права відповідача на належну йому частку спірного майна і визнав за кожною із позивачок право власності по Ѕ частки вказаного майна, хоча такі позовні вимоги не заявлялися.
Оскільки суд першої інстанції, ухвалюючи рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів вважає за необхідне рішення суду скасувати з підстав, передбачених ст.309 ЦПК України та ухвалити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про поділ в натурі майна, що є у спільній частковій власності.
Вирішуючи справу в межах заявлених вимог зустрічного позову, колегія суддів вважає, що зустрічний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що спірний житловий будинок має відособлені приміщення, а саме: коридор площею 6,80 кв.м.(1-I); ванну кімнату площею 4,40 кв.м.(1-II); кухню площею 11,30 кв.м. (1-1) та житлову кімнату площею 18.8а кв.м.(1-2), а всього загальною площею 41,30 кв.м. До господарських будівель та споруд належать: погріб під частиною будівлі, прибудова, сарай, гараж, ганок та огорожа (а.с.44-47).
Як вбачається із зустрічного позову ОСОБА_3 просив встановити порядок користування спірним житловим будинком з відповідним господарськими будівлями та спорудами.
Проте виділити кожному із співвласників будинку в окреме користування відособлене житлове приміщення неможливо з огляду на те, що в спірному будинку є лише одна житлова кімната.
За таких обставин колегія суддів вважає, що вимоги зустрічного позову задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Володарського районного суду Київської області від 23 листопада 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ в натурі майна, що є у спільній частковій власності відмовити.
В зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визначення порядку користування житловим будинком відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді