Справа №22-ц-581/12Головуючий у І інстанціїКісілевич П.І,
Категорія44Доповідач у 2 інстанції Савченко
03.02.2012
Іменем України
02 лютого 2012 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Іванової І.В., Кашперської Т.Ц.,
при секретарі Мариняко М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11.11.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Ірпінської міської ради Київської області, ОСОБА_3, третя особа відділ держкомзему у м.Ірпені Київської області про визнання недійсними та скасування рішення міської ради і державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язання вчинити дії по встановленню норми землекористування, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -
В червні 2011 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що він є власником 59/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 Відповідачу ОСОБА_3 належить 41/100 частина будинку. Вказував, що на підставі рішення Ірпінської міськрадли від 16.06.2009 р. він отримав державний акт на право власності на частину присадибної земельної ділянки будинку площею 0,0862 га. Проте вважає, що вказаними рішенням і державним актом порушуються його права, бо відповідно до технічного паспорту загальна площа земельної ділянки біля будинку становить 0,1824 га, а тому згідно закону він має право на частину ділянки площею 0,1076 га, яка відповідає його частці у праві власності на будинок. Вважав, що за будинком слід закріпити норму землекористування в розмірі 0,1824 га, у зв'язку з чим рішення і державний акт на його ім'я слід визнати недійсними і скасувати. Посилався, що в даний час у нього виник спір із іншим співвласником з приводу обслуговування будинку. Він не має доступу до приміщень 1-5 з вулиці і приміщень 1-2,1-1,1-8, а відповідач ОСОБА_3 не дає йому підійти до стін будинку, чим створює перешкоди. Просив визнати недійсними і скасувати рішення міськради і державний акт на землю, виданий на його ім'я, зобов'язати Ірпінську міську раду встановити норму землекористування за будинком АДРЕСА_1 в розмірі 0,1824 га та зобов'язати відповідача ОСОБА_4 не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою, надавши можливість підхлоду до приміщень будинку 1-5, 1-2, 1-1, 1-8.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11.11.2011 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задоволити його позов в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
- 2 -
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд обгрунтовував свої висновки тим, що позивач не надав доказів, що земельна ділянка площею 0,1834 надавалася співвласникам будинку у встановленому законом порядку із встановленням меж ділянки в натурі чи закріплювалася за будиноком рішенням Ірпінської міської ради.
Відмовляючи в частині вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, суд виходив з того, що позивач не надав доказів, що відповідач ОСОБА_3 чинить йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Згідно ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов»язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування.
Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що позивач є власником 59/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 Київської області та приватизованої земельної ділянки площею 0,0862 га, на якій будинок розташований. Відповідач є власником 41/100 частини цього ж будинку.
Також судом першої інстанції встановлено, що норма землекористування у встановленому законом порядку за будинком не закріплена, рішення компетентним органом про це не приймалося, із заявою про закріплення норми землекористування за будинком позивач до Ірпінської міської ради не звертався. Згідно технічного паспорту в фактичному користуванні співвласників будинку перебуває земельна ділянка площею 0,1834 га.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
За таких обставин з урахуванням того, що у позивача не виникло право користування разом з іншим співвласником ділянкою площею 0,1834 га, а відтак передача йому у власність ділянки площею 0,0862 га не порушує його прав та інтересів, суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
Також суд обгрунтовано відмовив у задоволенні вимог в частині зобов'язання Ірпінської міської ради встановити норму землекористування, бо позивач не надав доказів, що він звертався до рази із такою заявою, дана заява розглянута радою у встановленому законом порядку і йому було відмовлено.
Доводи апеляційної скарги про те, що будинок АДРЕСА_1 раніше належав Ірпінській ЖЕК і на той час біля будинку знаходилася земельна ділянка площею 0,1824 га, а відтак після придбання у 1990 р. бабою позивача 59/100 частин будинку за договором купівлі-продажу до неї відповідно до ст.120 ЗК України 2001 р. перейшло право на земельну ділянку пропорційно придбаній частці, яке пізніше перейшло і до позивача, не грунтуються на вимогах закону.
Посилання апелянта на положення ст.120 ЗК України 2001 р. безпідставні, поскільки даний кодекс набрав чинності з 01.01.2002 р. і відповідно до ст.58 Конституції України не має зворотньої дії.
На час придбання 59/100 частин будинку бабою позивача 03.08.1990 р. діяв ЗК УРСР 1970 р. (ЗК України 1990 р. набрав чинності лише 15.03.1991 р.)
- 3 -
Відповідно до ст.90 ЗК УРСР 1970 р. на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. Якщо попередній власник будівлі одержав земельну ділянку на пільгових умовах за нормами, що перевищують діючі, за новим власником будинку може бути закріплена в користування земельна ділянка, виходячи з норм, встановлених статтею 88 цього Кодексу.
Відповідно до ст.88 ЗК УРСР 1970 р. в містах, де допускається індивідуальне житлове будівництво, виконавчими комітетами міських Рад народних депутатів можуть надаватися громадянам для цієї мети земельні ділянки в розмірах від 0,03 до 0,06 гектара, з врахуванням місцевих умов, незалежно від кількості членів сім'ї.
За таких обставини доводи апелянта про перехід до його баби а пізніше і до нього права на ділянку у більшому розмірі, ніж встановлено ст.88 ЗК України 1970 р. не грунтуються на вимогах закону
Отже, передача у власність позивача частини ділянки будинку площею 0,0862 га не порушує його прав.
Також суд обгрунтовано відмовив у позові в частині вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, поскільки позивач всупереч приписам ст.60 ЦПК України не надав доказів, що відповідач ОСОБА_3 чинить йому якісь перешкоди. Посилання в апеляційні скарзі на докази, які знаходяться на а.с.60-63 необгрунтовані. На вказаних аркушах знаходяться лише переписка, з якої вбачається , що відповідач ОСОБА_3 неодноразово звертався до різних інстанцій із скаргами на дії позивача ОСОБА_2, який проводить самочинну реконструкцію своєї частини будинку, у зв'язку з чим позивач притягнутий до адмінвідповідальності і йому надано припис про усунення порушень у галузі будівництва.
З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і висновків суду про відмову в позові в цій частині не спростовують.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11.11.2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий : ___________________
Судді : ___________________ ________________