Справа №22-ц-845/12Головуючий у І інстанціїДодотко В.Д.
Категорія26Доповідач у 2 інстанції Воробйова
30.01.2012
Іменем України
30 січня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого - судді Воробйової Н.С.
суддів: Ігнатченко Н.В., Семенцова Ю.В.
при секретарі- Лопатюк В.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бородянського районного суду від 30 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
встановила :
Позивачка звернулася до суду з названим позовом, посилаючись на те, що 10 грудня 2010 року на підставі розписки передала ОСОБА_2 в позику грошові кошти в розмірі 12 950 дол.США, 15 000 грн.,2490 євро, проте в строк, визначений у розписці борг не повернула.
Просила задовольнити її вимоги та стягнути з відповідачки за курсом НБУ 144 839,5 грн. та судові витрати.
Рішенням Бородянського районного суду від 30 листопада 2011 року позов задоволено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення.
На обґрунтування скарги зазначала, що її інтереси в суді захищав представник, який неточно виклав в суді обставини справи, що стали причиною задоволення позову. Зокрема, він посилався на те, що відповідачка написала розписку, але кошти не отримувала. Дійсно, в день написання розписки вона не отримувала кошти, отримувала їх раніше в 2009-2010 р.р., а розписку написала на прохання позивачки 10 грудня 2010 року.
Вона повертала частинами борг, але не брала з позивачки відповідні розписки про повернення грошових коштів в рахунок повернення боргу.
Після написання розписки, ОСОБА_3 почала вимагати від неї повернення боргу у повному обсязі, що і стало причиною конфлікту.
На підтвердження обставин щодо повернення боргу, до апеляційної скарги апелянт долучила розписки про передачу через спільних знайомих коштів ОСОБА_3 для погашення боргу.
Оскільки суд безпідставно стягнув з неї борг, який вона фактично погасила, ОСОБА_2 просила ухвалити нове рішення та відмовити позивачці у задоволенні її позовних вимог.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
По справі встановлено, що 10.12.2010 року ОСОБА_2 отримала у позику від ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 12 950 дол. США, 15 000 грн., 2490 євро терміном на один місяць, про що підтверджується розпискою останньої (а.с.6).
Борг у визначений строк не повернула.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходив з положень ст.ст.526,610,612,625,1046,1049-1050 ЦК України та дійшов правильного висновку щодо обгрунтованості вимог позивачки.
Відповідно до ч.1 ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доводи відповідачки про те, що вона доручала представляти її інтереси представнику, який не в повному обсязі обґрунтував її заперечення проти позову, неповно і неточно виклав в суді обставини справи, що стало наслідком задоволення вимог позивачки, колегія вважає безпідставними.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 уповноважила представляти її інтереси в усіх державних, громадських, приватних організаціях, в т. ч. у місцевих, апеляційних судах, Верховному Суді України, адміністративному суді, а також в господарських, третейських судах та у вищому спеціалізованому суді, з усіма правами, якими наділений законом позивач, відповідач, третя особа і потерпілий ін., що підтверджується довіреністю від 30 березня 2011 року, посвідченою приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу ОСОБА_4 (а.с.13).
Представник відповідачки приймав участь в судових засіданнях по зазначеній справі, давав пояснення, заявляв клопотання та долучав докази, приймав участь у дебатах.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що у березні 2011 року ОСОБА_3 зверталася з заявою Бородянського РВ ГУ МВС України, в якій зазначала про те, що у грудні 2010 року вона позичила ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 150000 грн., проте остання відмовляється їх повернути. Постановою від 10 березня 2011 року в порушенні кримінальної справи по даному факту відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України (а.с.27-28).
З пояснень ОСОБА_2 у ході перевірки заяви ОСОБА_3 вбачається, що остання позичала грошові кошти на протязі 2009-2010 року різними сумами під 10 відсотків річних. В заставу залишала заявниці договір дарування на її ім»я квартири по вул..Паркова,7 в смт. Бородянка.
Зазначала, що кошти на погашення боргу повертала ОСОБА_3, проте розписки від останньої про отримання коштів не брала ( а.с.27-30).
Згідно ч.2 ст..59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Щодо розписок, долучених апелянтом до апеляційної скарги , то зазначені розписки свідчать лише про те, що ОСОБА_2 отримувала в борг різні суми 06.04.2009 року, 09.04.2009 року, 29.07.2009 року, 13.05.2009 року, 23.11.2009 року, 02.04.2010 року у ОСОБА_5 (а.с.63-68).
Розписка від 10.11.2010 року про те, що ОСОБА_2 повернула ОСОБА_3 4000 дол. США не містить даних про місце та час передачі коштів, не підписана особою, яка отримала зазначену суму в рахунок повернення боргу, розписка виконана та підписана особисто боржником та свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Крім того на розписці вказана дата «10.11.2010 року», а предметом позову був борговий документ-розписка про отримання ОСОБА_2 у позику у ОСОБА_3 грошових коштів, в т.ч. 12 950 дол. США, з обов»язком повернути його в місячний термін, датована 10.12.2010 року ( а.с.69, 6).
Посилання апелянта на зазначені розписки, як на доказ належного виконання нею боргових зобов»язань за договором позики перед позивачкою, не ґрунтуються на матеріалах та обставинах справи.
Обставини, щодо повернення коштів спростовуються також поясненнями самої ОСОБА_2, які вона надавала в судовому засіданні 21.10.2011 року.
Колегія вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.
В апеляційній скарзі не приведено доводів, які б спростували висновки суду, викладені в рішенні.
Керуючись ст..ст.307,308 ЦПК України, колегія
ухвалила :
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Бородянського районного суду від 30 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: