Справа №22-ц-59/12Головуючий у І інстанціїТиханський О.Б.
Категорія26Доповідач у 2 інстанції Мережко
12.01.2012
Іменем України
12 січня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого судді: Мережко М.В.,
Суддів: Данілова О.М., Оношко Г.М.
при секретарі: Косенко Т.Г.
розглянула в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 липня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „ПриватБанк”, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, відділ державної виконавчої служби Обухівського районного управління юстиції про визнання недійсним виконавчого напису, та таким що не підлягає виконанню.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
У червні 2011 року ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом про визнання недійсним виконавчого напису, та таким що не підлягає виконанню.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 25 травня 2007 року між нею та ЗАТ КБ „ПриватБанк” був укладений кредитний договір № KIO0GA00000409, за яким позивачка отримала кредит шляхом видачі готівки через касу, строком до25 травня 2017 року.
В забезпечення виконання зобов»язання за кредитним договором між банком та позивачкою був укладений договір іпотеки № 8850, згідно якого ОСОБА_2 передала квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
29 липня 2010 року за реєстраційним № 1028 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки-квартиру. На підставі напису, державна виконавча служба винесла постанову про відкриття виконавчого провадження.
Позивачка вважає вказаний напис недійсним, та таким що не підлягає виконанню, оскільки він не відповідає вимогам Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Крім того, позивачка від відповідача не отримувала жодних вимог або претензій щодо усунення порушень виконання зобов»язань, як це передбачено Інструкцією.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22 липня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги повному обсязі.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1.
25.05.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, яким було передбачено надання кредиту, шляхом видачі готівки через касу на строк з 25.05.2007 року по 25.05.2017 року.
25.05.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений нотаріусом ОСОБА_4 договір іпотеки зареєстрований в реєстрі за № 8850, згідно якого позивачем було передано в іпотеку вказану вище квартиру.
28.04.2010 року та 31.05.2010 року відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк», який являється правонаступником ЗАТ КБ «ПриватБанк», письмово звернувся до позивача із вимогою про сплату заборгованості за кредитним договором на загальну суму 35431, 65 доларів США 28.04.2010 року та 02.06.2010 року відповідно позивач отримала дані листи, про що свідчать підписи.
27.07.2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк»звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 із заявою про видачу виконавчого напису на підставі договору іпотеки квартири від 25.05.2007 року.
29.07.2010 року за реєстраційним № 1028 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис, за яким було запропоновано звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 в рахунок коштів, отриманих від реалізації даного майна запропоновано задовольнити вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк»в загальній сумі еквівалентній 35117, 83 доларів США.
Згідно абз.4 п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року N 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 р.за N 283/8882 в чинній на момент вчинення оспорюваного напису редакції, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.
Відповідно до ст. 34, 36, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчий напис за умови ,що наявність заборгованості боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими, затвердженим постановою КМ України від 29 червня 1999 року № 1172 переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку за виконавчими написами нотаріуса, і що з дня виникнення вимоги минуло не більше трьох років. Відповідно до зазначеного переліку, стягувачем було надано документи, що підтверджують безспірність заборгованості.
Закон не передбачає покладення на нотаріуса обов'язку по перевірці наявності безспірної заборгованості боржника перед стягувачем шляхом дослідження інших документів, не передбачених переліком.
Відповідно до ч. 2 п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 31 січня 1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні»при безпідставності цих вимог суд скасовує виконавчий напис і відмовляє у їх задоволенні, а у разі часткової їх обгрунтованості - постановляє рішення про скасування виконавчого напису і стягнення з боржника на користь кредитора дійсної суми боргу. У цих випадках справа розглядається в позовному провадженні, позивачем в якому є кредитор, а відповідачем - боржник.
Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд прешої інстанції вірно прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем в судовому засіданні першої інстанції було надано докази того, що позивачка дійсно отримала дві письмові вимоги 28.04.2010 року та 02.06.2010 (що підтверджується відповідним підписом), таким чином, вона була належним чином попереджена про вимогу щодо сплати заборгованості, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.
За правилами ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Тому колегія суддів, перевіряючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 303,307, 308, 313-315, 317,319, ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 липня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: