Справа №22-ц-4201/11Головуючий у І інстанції Бартко В.М.
Категорія44Доповідач у 2 інстанціїРудніченко
02.02.2012
Іменем України
12 вересня 2011 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :
головуючого Воробйової Н.С.,
суддів Кулішенка Ю.М., Рудніченко О.М.,
при секретарі Бобко О.,_______________________
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Фастівського міжрайонного прокурора Київської області на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на земельну ділянку, -
Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, посилаючись на те, що 1 червня 2008 року між сторонами було укладено договір позики № 31/06. Відповідно до умов Договору позивач передав у власність відповідача грошові кошти у розмірі 82 450 грн. 00 коп., а відповідач повинен повернути вказану суму позики у строк до 1.07.2008 р.
На прохання розрахуватися за Договором позивачем отримано відповідь відповідача про те, що він не має наявних грошових коштів для повернення боргу, і заяву, у якій відповідач пропонує провести розрахунок за Договором шляхом передання у власність Позивача земельної ділянки, власником якої є відповідач.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 6 серпня року позов задоволено, звернуто стягнення на зазначену земельну ділянку, припинено право власності відповідача на вказану земельну ділянку та визнано право власності на неї за ОСОБА_2 Заборонено Управлінню земельних ресурсів у Бордянському районі Київської області, Київському обласному головному управлінню земельних ресурсів, Київському обласному відділу Київської регіональної філії Державного підприємства "Центр земельного кадастру при Держкомземі України" та Бородянському районному відділу Київської регіональної філії Державного підприємства "Центр земельного кадастру при Держкомземі України", а у разі реорганізації -їх правонаступникам, відмовляти у надані висновків та погодженні технічної документації з землеустрою щодо виготовлення, підписання, видачі та реєстрації Державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення підсобного господарства.
В апеляційній скарзі Фастівський міжрайонний прокурор Київської області просить скасувати зазначене рішення і ухвалити нове про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд вважав за можливе звернути стягнення на земельні ділянки для ведення підсобного господарства, що належать відповідачу, припинити право власності відповідача на них, заборонити компетентним органам відмовляти позивачу у виготовленні на його ім"я державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. При цьому суд керувався ст. ст. 378, 525, 1049 ЦК України, ст. ст. 125, 139, 140, 143 ЗК України та Законом України № 490-V від 19.12.2006 року.
Проте, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом п.4 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Встановлено, що 1 червня 2008 року між сторонами укладено договір про надання позики № 31/06, згідно пунктів 1.1, 2.1, 4.1, 5.1, 6.2.1 якого ОСОБА_2 надає ОСОБА_3 позику у формі грошової суми (суми позики) в розмірі 82450 грн. шляхом передачі відповідної суми грошових коштів відповідачу, який зобов'язувівся повернути суму позики до 1 липня 2008 року. Згідно розписки відповідач отримав від ОСОБА_2 82 450 грн. (а.с.6,7).
Згідно п. 3.2 договору про надання позики позика повертається позичальником позикодавцю шляхом передачі останньому відповідної суми грошових коштів у готівковій формі.
Таким чином, із встановлених обставин випливають правовідносини сторін, до яких підлягають застосуванню ст. ст. 1046-1047, 1049 ЦК України, які регулюють договір позики, його форму та обов'язок позичальника повернути позику.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Суд, звертаючи стягнення на земельну ділянку, зазначену в позовній заяві, та визнаючи право власності на неї за позивачем і припиняючи право власності відповідача на неї, не звернув уваги на те, що відповідно до положень ст. ст. 1046, 1049 ЦК України та умов п. 3.2 укладеного між сторонами 1.06.2008 року договору позики, позика повертається позичальником позикодавцю шляхом передачі останньому відповідної суми грошових коштів у готівковій формі.
Тобто предметом позову повинні бути саме грошові кошти, а не земельна ділянка.
Визначений позивачем в своєму позові такий спосіб захисту цивільних прав, як звернення стягнення на земельну ділянку, не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів не передбачений ч. 2 ст. 16 ЦК України і суперечить вимогам ст. 1049 ЦК України.
Крім того, при вирішення даного спор суд першої інстанції не звернув уваги на те, що дана справа не підсудна Васильківському міськрайонному суду, оскільки відповідно до ст..114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред»являються за місцем знаходження майна або основної її частини. Земельна ділянка, на яку за рішенням суду звернуто стягнення, знаходиться в Бородянському районі Київської області.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фастівського міжрайонного прокурора Київської області - задовольнити.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 6 серпня 2008 року -скасувати та ухвалити нове.
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на земельну ділянку -відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: