Справа №22-ц-3308/11Головуючий у І інстанції Корнієнко С.В.
Категорія9Доповідач у 2 інстанціїРудніченко
02.02.2012
Іменем України
12 вересня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого: судді Воробйової Н.С.,
Суддів: Кулішенко Ю.М., Рудніченко О.М.,
При секретарі Бобко О.В.,
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_6, третя особа -приватний нотаріус ОСОБА_7, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на частку власності в порядку спадкування, -
Позивачі звернулися до суду із вимогами про встановлення факту проживання однією сім'єю їх матері - ОСОБА_8 з ОСОБА_9 без шлюбу починаючи з лютого 2001 року по час їх загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1, визнання будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,11 га, на якій розташований зазначений будинок, об'єктом права спільної сумісної власності їх матері та ОСОБА_9, та визнання за ними, позивачами, права власності на 1/4 частки, за кожною, спірного будинку та земельної ділянки, на якій розташований цей будинок.
Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовували тим, що їх мати та ОСОБА_9, хоч і не звернулися до відповідного державного органу реєстрації актів цивільного стану про реєстрацію шлюбу, але фактично проживали однією сім'єю, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, спільне нерухоме майно, що було набуте ними під час проживання однією сім'єю без шлюбу. Тому, позивачі вважають, що вони мають право на спадкування тієї частини майна, яка була набута їх матір'ю під час спільного проживання із ОСОБА_9
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2011 року позов задоволено частково.
Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_8 та ОСОБА_9 без шлюбу з січня 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_1; визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на 1/4 частки будинку по АДРЕСА_1, за кожною, та на 1/4 частки земельної ділянки, загальною площею 0,11 га, на якій розміщений будинок АДРЕСА_1 за кожною. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу,в якій просить скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2011р., та ухвалити нове рішення, згідно якого відмовити в позовних вимогах ОСОБА_4 та ОСОБА_3
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Частиною 2 ст.74 СК України на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення гл.8 СК України щодо права спільної сумісної власності подружжя.
Зокрема, ст.60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами доведено факт перебування їх матері з ОСОБА_9 у період з січня 2002 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 у фактичних шлюбних відносинах і проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а також ведення спільного господарства та наявності єдиного сімейного бюджету. Зокрема, цей факт підтверджується показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні, а також тим, що 6 лютого 2005 року вони обвінчалися (а.с.156).
ОСОБА_2 не надав суду доказів, які б підтверджували факт непроживання його батька та ОСОБА_8 однією сім'єю в спірний період. У суді він пояснював, що не може достовірно сказати, з ким і де проживав його батько в спірний період.
У зв'язку із цим застосовуючи до спірних правовідносин норми ч. 1 ст. 74 СК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що набутий ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за час фактичних шлюбних відносин спірний житловий будинок належав їм на праві спільної сумісної власності, незважаючи на те, що був зареєстрований на ім'я ОСОБА_9 Між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не укладалися договори щодо спірного майна, як це передбачено ст. 74 СК України, тому будинок по АДРЕСА_1 судом обгрунтовано визнано їхньою спільною сумісною власністю й кожен з них мав право на 1/2 його частину.
Суд правильно визнав за позивачами право власності по ј частині будинку АДРЕСА_1 відповідно до вимог ст..ст.1225, 1267 ЦК України, оскільки вони є спадкоємцями після смерті своєї матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Але при ухваленні рішення в частині визнання за позивачами право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1, суд першої інстанції допустив помилку.
Так, задовольняючи вимоги щодо визнання права власності за позивачами на земельну ділянку, суд першої інстанції, не врахував, що п. 1 розділу VII Прикінцевих положень СК України визначено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 1 січня 2004 року. Земельну ділянку померлий ОСОБА_9 отримав у власність у 1998 році.
До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються лише в частині тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК України (абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3).
Правила ст. ст. 22, 28, 29 КпШС України не застосовуються до спорів про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі. Такі спори повинні вирішуватися згідно з п. 1 ст. 17 Закону України "Про власність", відповідних норм ЦК України та з урахуванням роз'яснень, що містяться в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності".
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
За даних обставин, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2011 року в частині визнання права власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 по ј частині за позивачами необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити частково.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2011 року -скасувати в частині визнання права власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 по ј частині за ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.
В решті рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: