Справа №11-1102Головуючий у І інстанції Чірков
Категорія42Доповідач у 2 інстанціїМиколюк
02.02.2012
Іменем України
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції (далі прокурор), на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 27 червня 2011 року.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Черкаської області Драбівського району с. Погреби, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ч.1 ст.286 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік 6 місяців та звільненого згідно ст.75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
Згідно ст. 76 КК України покладено обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи та навчання, а також не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу таких органів.
Вирішено питання щодо цивільного позову, який було задоволено в повному обсязі, речових доказів та судових витрат.
Як визнав встановленим суд, 07 грудня 2010 року близько 13 год. ОСОБА_1, керуючи автомобілем «ВАЗ-21099» д.н.з. НОМЕР_1 і рухаючись по автодорозі Київ-Десна в м. Вишгороді Київської області в напрямку вул. Набережна, не вірно оцінив дорожні умови та дорожню обстановку, проявив неуважність, внаслідок чого допустив наїзд на малолітнього ОСОБА_2, який переходив дорогу в межах дорожнього знаку «Пішохідний перехід», справа наліво відносно напрямку руху автомобіля «ВАЗ-21099»д.н.з. НОМЕР_1, та з'явився в полі зору ОСОБА_1 із-за передньої частини автомобіля «Газель»д.н.з. НОМЕР_2.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Допущені ОСОБА_1 порушення п.1.5, п.2.3 (б) та п.18.4 ПДР знаходиться в прямому причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою та призвели до заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
В апеляції засуджений просить вирок скасувати та постановити новий, призначити ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.286 КК України -1 рік обмеження волі із застосуванням ст. 69 КК України, без позбавлення права керувати транспортними засобами та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування призначеного йому покарання у виді обмеження волі з випробуванням, якщо він на протязі 1 року не вчинить нового злочину, або застосувати більш м'яке покарання, в частині цивільного позову просить стягнути з нього на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 1632 грн. 18 коп. та моральну шкоду в сумі 5000 гривень.
В обґрунтування апеляції вказує, що суд при призначенні покарання, як пом'якшуючі обставини не врахував, що засуджений позитивно характеризується, раніше не судимий, частково відшкодував завдану шкоду, щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину (під час досудового та судового слідства давав правдиві покази), що дало б підстави призначити більш м'яке покарання в межах санкції ч.1 ст.286 КК України без позбавлення права керувати транспортними засобами, крім того, виносячи вирок, суд не врахував того, що позивач не підтвердив витрати відповідними доказами спричинення матеріального збитку, а саме надав підтвердження тільки на 932 грн. 18 коп.- витрат на ліки, а так звані витрати на харчування не можуть бути стягнуті з засудженого, так як позовом не було доведено, що потерпілому було призначено особливе харчування, також позивачем не було надано доказів в частині стягнення з цивільного відповідача 2 000 грн. на транспортування в медичні заклади, тому суд безпідставно стягнув ці витрати, також вказує, що позивачем не було надано доказів того, що потерпілим було придбано новий одяг та пошкодження того, в якому він був при ДТП, стягуючи моральну шкоду суд повинен був врахувати, що засуджений добровільно прибув до лікарні та оплатив лікування та ліки, намагався вирішити всі питання добровільно та сплатити шкоду, але через дії законного представника потерпілого він цього зробити не зміг.
В апеляції прокурор просить вирок скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання ступені тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, а справу направити на новий судовий розгляд, вказує на безпідставність застосування до засудженого при призначенні покарання ст. 75 КК України, так як засуджений свою вину у скоєному визнав частково, представник потерпілого наполягала на більш суворому покаранні, оскільки ОСОБА_1 шкоду не відшкодував, за весь час перебування в лікарні потерпілого ОСОБА_2, засуджений не цікавився станом здоров'я останнього та дав лише 1 800 грн. і придав деякі ліки.
До початку розгляду справи по суті, до суду надійшло клопотання від голови Вишгородського районного суду Київської області Купрієнко С.І., з якого вбачається, що до Вишгородського районного суду Київської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 12 серпня 2011 року, тому голова суду просить повернути справу до Васильківського міськрайонного суду Київської області для виконання вимог ст. 351 КПК України.
Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала клопотання, колегія суддів вважає, що справу необхідно повернути в суд першої інстанції для виконання вимог ст. 351 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 359, 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
Клопотання задовольнити.
Кримінальну справу щодо ОСОБА_1 повернути до Вишгородського районного суду Київської області для виконання вимог ст. 351 КПК України.
Суддя