Справа №11-911Головуючий у І інстанціїФедорова
Категорія24Доповідач у 2 інстанції Полосенко
02.02.2012
Іменем України
07 вересня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого -судді: Миколюка О.В.
суддів: Полосенка В. С., Черкасова В.Н.
за участю: прокурора Стаховської Н. М.
захисника ОСОБА_1, засудженої ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_3,
ОСОБА_4, представників потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями засудженої ОСОБА_7, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2011 року за яким засуджено:
ОСОБА_7, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Біла Церква Київської області, українку, громадянку України, з професійно -технічною освітою, неодружену, непрацюючу, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судиму,
за ч. 3 ст. 190 КК України до 3 років позбавлення волі,
за ч. 4 ст. 190 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є особистою її власністю.
На підставі ст. 70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді 5-ти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є особистою власністю засудженої.
Цим вироком вирішено цивільні позови.
Стягнуто з ОСОБА_7 у відшкодування завданих матеріальних збитків на користь потерпілих : ОСОБА_10 -1 464 500 грн., ОСОБА_8 -37 000 грн., ОСОБА_11 - 117 000 грн., ОСОБА_3 -226 500 грн., ОСОБА_9 -228 000 грн., ОСОБА_12 -1 184 000 грн., ОСОБА_13 -144 000 грн., ОСОБА_14 -355 100 грн., ОСОБА_4 -166 540 грн. На користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області 1504 грн. 65 коп. у відшкодування витрат на проведення судово-почеркознавчої експертизи.
Вироком вирішено долю речових доказів.
Згідно з вироком, ОСОБА_7 в період з 19 січня 2010 року по 05 березня 2010 року, займаючись посередницькою діяльністю без утворення юридичної особи та без реєстрації фізичної особи-підприємця здійснювала купівлю та продаж цукру, що належав: ТОВ «Зеніт», ТОВ «ФК ЛТД», ТОВ «Ропа-Агросервіс», ПСП «Кривець», ВАТ «Городище-Пустоварівського цукрового заводу». Про продаж цукру ОСОБА_7 домовлялась по ТОВ «Зеніт», ТОВ «ФК ЛТД», ТОВ «Ропа-Агросервіс»з директором та засновником вказаних вище підприємств ОСОБА_15, про продаж цукру ПСП «Кривець»домовлялась з директором та засновником вказаного підприємства ОСОБА_16, про продаж цукру ВАТ «Городище-Пустоварівському цукровому заводі»домовлялась з директором ОСОБА_17
Здійснюючи продаж цукру з метою збільшення клієнтів, які б його у неї купували ОСОБА_7 почала повідомляти клієнтам, які мали намір купити цукор, неправдиву інформацію про його вартість, зменшуючи її від тієї по якій вона в дійсності купувала цукор, з метою спонукання клієнтів на укладення з нею усних угод на купівлю цукру та отримання готівкових коштів.
Продаючи без будь-яких документів за вказаних вище обставин цукор фізичним особам, ОСОБА_7 реалізувала 201,9 тон цукру належного TOB «ФК ЛТД»на загальну суму 1 353 595 гривень; 345 тон цукру належного TOB «Зеніт»на загальну суму 2 533 125 гривень; 151 тону цукру належного TOB «Ропа-Агросервіс»на загальну суму 1 108 550 гривень; 552 тони цукру належного ПСП «Кривець»на загальну суму 4 568 100 гривень, 200 тон цукру належного ВАТ «Городище-Пустоварівського цукрового заводу»на загальну суму 1 700 000 гривень, всього таким чином ОСОБА_7 продала 1 450 тон на загальну суму 11 263 370 гривень. В зв'язку з цим у неї виникли борги перед клієнтами, в яких вона брала кошти на придбання цукру.
В подальшому ОСОБА_7 за рахунок коштів останніх клієнтів почала купувати цукор тим особам хто уже оплатив кошти за цукор раніше і перед ким в неї були борги. За вказаних обставин відпуск цукру особам, які оплачували кошти за цукор почав здійснюватися із відстрочкою в один-чотири дні. Таке ведення господарської діяльності ОСОБА_7 призвело до того, що отримуючи кошти за цукор від останніх клієнтів ОСОБА_7 наперед вже знала, що не має можливості здійснити їм відпуск цукру і таким чином при отриманні коштів від вказаних клієнтів вона повідомляла їм неправдиву інформацію.
Так ОСОБА_7 маючи на меті заволодіти коштами ОСОБА_10, якому вона раніше поставляла вже цукор, повідомила неправдиву інформацію про те, що вона може продати йому цукор по ціні нижче ринкової, а саме по вартості 6 грн. 30 коп. та 6 грн. 50 коп. за 1 кг. ОСОБА_10 добросовісно помиляючись в правдивості слів та дій гр. ОСОБА_7 передав їй в період часу з 29.02.10р. по 04.03.10р. 1 464 500 грн. для придбання цукру. Отримавши вищевказані кошти ОСОБА_7 ніяких зобов'язань перед ОСОБА_10 не виконала, а вказаними вище коштами заволоділа та використала їх на власні потреби. В результаті чого ОСОБА_7 спричинила потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду в особливо великому розмірі - на суму 1 464 500 грн.
Маючи на меті заволодіти чужими коштами, засуджена повторно повідомила ОСОБА_10 неправдиву інформацію, що вона має можливість здійснити продаж цукру як йому так і його клієнту. ОСОБА_10 запропонував до продажу цукор гр. ОСОБА_13, який з проханням найти клієнта на купівлю цукру звернувся до гр. ОСОБА_18 В свою чергу гр. ОСОБА_18 01.03.10 в телефонному режимі повідомив дану інформацію гр. ОСОБА_11, який довіряючи повідомленій йому інформації погодився купити цукор і 02.03.10р. передав водієм ОСОБА_19 154 000 грн. за 20 тон цукру, з розрахунку, що вартість 1 кг цукру становитиме 7 гривень 70 копійок.
В той же день його зустріли гр. ОСОБА_13 та гр. ОСОБА_10, які отримавши від ОСОБА_19 вказані кошти передали їх зразу присутній під час вищевказаної зустрічі гр. ОСОБА_7 Отримавши вищевказані кошти, ОСОБА_7 ніяких зобов'язань перед ОСОБА_11 не виконала, а вказаними вище коштами заволоділа та використала їх на власні потреби.
В зв'язку з цим ОСОБА_11 37 000 грн. були повернуті гр. ОСОБА_8 В результаті зазначених дій ОСОБА_7 спричинила потерпілому ОСОБА_11 матеріальну шкоду на суму 117 000 грн. та потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 37 000 грн., всього на загальну суму 154 000 грн., тобто спричинила шкоду у великому розмірі.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на повторне заволодіння чужими коштами, ОСОБА_7 повідомила ОСОБА_10 неправдиву інформацію, що вона має можливість здійснити продаж цукру як йому так і його клієнту. ОСОБА_10 03.03.10 в телефонному режимі запропонував цукор гр. ОСОБА_9, який довіряючи повідомленій йому інформації погодився купити цукор і 04.03.10р водієм ОСОБА_20, передав 228 000 грн. за 30 тон цукру з розрахунку, що вартість 1 кг цукру становитиме 7 грн. 60 коп. В цей же день гр. ОСОБА_10, разом із гр. ОСОБА_7 зустріли водія ОСОБА_20 і отримавши від нього 228 000 грн. ОСОБА_10 зразу передав їх гр. ОСОБА_7 Отримавши вищевказані кошти, ОСОБА_7 ніяких зобов'язань перед ОСОБА_9 не виконала, а вказаними вище коштами заволоділа та використала їх на власні потреби. В результаті зазначених дій ОСОБА_7 спричинила потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 228 000 грн., тобто спричинила шкоду у великому розмірі.
Крім того ОСОБА_7 повторно, маючи на меті заволодіти коштами ОСОБА_14, якому вона раніше поставляла вже цукор, повідомила останньому неправдиву інформацію про те, що вона може йому продати цукор по ціні нижче ринкової, а саме по вартості 6 грн. 70 коп. за 1 кг. ОСОБА_14 добросовісно помиляючись в правдивості слів та дій ОСОБА_7 04.03.10 передав останній 355 100 грн. за 53 тони цукру. Отримавши вищевказані кошти ОСОБА_7 ніяких зобов'язань перед ОСОБА_14 не виконала, а вказаними вище коштами заволоділа та використала їх на власні потреби. В результаті зазначених дій ОСОБА_7 спричинила потерпілому ОСОБА_14 матеріальну шкоду на суму 355 100 грн., тобто спричинила шкоду в особливо великому розмірі.
ОСОБА_7 маючи на меті заволодіти чужими коштами повторно, повідомила гр. ОСОБА_10 неправдиву інформацію, що вона має можливість здійснити продаж цукру як йому так і його клієнту. ОСОБА_10 04.03.10 в телефонному режимі запропонував до продажу цукор гр. ОСОБА_13, який довіряючи повідомленій йому інформації погодився купити цукор і 04.03.10 зустрівшись із гр. ОСОБА_10 передав останньому 144 000 грн. за 20 тон цукру з розрахунку, що вартість 1 кг цукру становитиме 7 грн. 20 коп. В той же день ОСОБА_10 передав ОСОБА_7 кошти ОСОБА_13 Отримавши вищевказані кошти ОСОБА_7 ніяких зобов'язань перед ОСОБА_13 не виконала, а вказаними вище коштами заволоділа та використала їх на власні потреби. В результаті зазначених дій ОСОБА_7 спричинила потерпілому ОСОБА_13 матеріальну шкоду на суму 144 000 грн., тобто спричинила шкоду у великому розмірі.
Маючи на меті повторно заволодіти коштами гр. ОСОБА_21, якому вона раніше поставляла вже цукор, ОСОБА_7 повідомила останньому неправдиву інформацію про те, що вона може йому продати цукор. ОСОБА_21 добросовісно помиляючись в правдивості слів та дій гр. ОСОБА_7 вирішив придбати цукор в кількості 50 тон за 392 600 грн., а також повідомив дану інформацію своїй знайомій ОСОБА_4 В свою чергу ОСОБА_4 довіряючи повідомленій інформації також погодилася купити через ОСОБА_21 у ОСОБА_7 цукор в кількості 22 тон за 166 540 грн. Так 05.03.10 року ОСОБА_21 зустрівшись із гр. ОСОБА_7 передав їй 559 140 грн. за 72 тони цукру з розрахунку 8 грн. за 1 кг цукру. Отримавши вищевказану суму коштів ОСОБА_7 організувала відпуск ОСОБА_21 05.03.10 із цукрового заводу в с. Кашперівка, Тетіївського району, Київської області 20 тон цукру на суму 160 000 грн., по решту коштам, а саме 232 600 грн. належних ОСОБА_21 та 166 540 грн. належних ОСОБА_4 ОСОБА_7 ніяких зобов'язань не виконала, а вказаними вище коштами заволоділа та використала їх на власні потреби. Всього таким чином ОСОБА_7 заволоділа коштами на загальну суму 399 140 грн., тобто спричинила шкоду в особливо великому розмірі.
Крім того, ОСОБА_7 повторно, маючи на меті заволодіти коштами ОСОБА_22, якому вона раніше поставляла вже цукор, повідомила останньому неправдиву інформацію про те, що вона може йому продати цукор по ціні нижче ринкової, а саме по вартості 6 грн. 50 коп. за 1 кг. ОСОБА_22 добросовісно помиляючись в правдивості слів та дій ОСОБА_7 в період з 05.03.10 по 09.03.10 передав ОСОБА_7 1 184 000 грн. для придбання цукру. Отримавши вищевказані кошти ОСОБА_7 ніяких зобов'язань перед ОСОБА_22 не виконала, а вказаними вище коштами заволоділа та використала їх на власні потреби. В результаті зазначених дій засуджена спричинила потерпілому ОСОБА_12 матеріальну шкоду в особливо великому розмірі.
Прокурор не погоджуючись з вироком подав апеляцію та доповнення, в яких просить скасувати вирок в частині покарання та постановити новий, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ст. 190 ч. 3 КК України 5 років позбавлення волі, за ст. 190 ч. 4 КК України 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна і на підставі ст. 70 КК України призначити остаточне покарання 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а в частині цивільних позовів як незаконний у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону направити на новий розгляд.
Посилається на те, що призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд належним чином не врахував тяжкість вчинених злочинів, особу винної. Засудженою не було відшкодовано збитків потерпілим, вини своєї вона не визнала. Тому призначене ОСОБА_7 мінімальне, передбачене санкцією статті покарання є не справедливим внаслідок м'якості.
Прокурор вказує на те, що судом не взято до уваги, що ОСОБА_7 хоч цивільні позови і визнала, але винною себе у вчиненні шахрайських дій не визнала, а тому суду необхідно було мотивувати своє рішення.
Потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 подали апеляції, в яких просять скасувати вирок суду та повернути справу на додаткове розслідування, в зв'язку з однобічністю та неповнотою досудового і судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням кримінально-процесуального закону.
В обґрунтування апеляцій потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 посилаються на те, що не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу засудженої ОСОБА_7, не було виконано слідчим вимоги ст.217 КПК України, тобто потерпілі не були ознайомлені з матеріалами справи, судом безпідставно було відмовлено в задоволенні їх клопотань про направлення справи на додаткове розслідування. Крім того, на їх думку, слідчим не було прийнято рішення по заяві ОСОБА_13 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_10 по епізоду отримання ним від ОСОБА_13 коштів в сумі 144 000 грн.
Потерпілі стверджують, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні і містять істотні суперечності. Так, суд порахував доведеним факт передачі та отримання 29.02.2010 року ОСОБА_7 коштів від ОСОБА_10, якого не існувало, оскільки в лютому місяці 2010 року було всього 28 днів і 29-го числа взагалі не було.
Також вказують, що ОСОБА_7 не було пред'явлено обвинувачення по епізоду зникнення 160 тон цукру і не було дано належної правової оцінки діянням службових осіб, а саме внесення завідомо неправдивих відомостей.
Апелянти посилаються на спільну злочинну діяльність ОСОБА_7 та ОСОБА_10, оскільки вони разом здійснювали закупки, були разом на передачі коштів, ОСОБА_10 віддавав за ОСОБА_7 борги в день отримання від потерпілих коштів.
Потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4 вказують на порушення судом вимог ст. 341 КПК України, тобто проголошення вироку 29 березня 2011 року без їх присутності.
Крім того, потерпіла ОСОБА_4 в своїй апеляції вказує також на те, що органами досудового слідства не правильно було застосовано норми кримінально-процесуального закону, щодо визнання її потерпілою, оскільки кошти вона передавала ОСОБА_3, а ОСОБА_7 вона взагалі не знає і ніяких доручень передачі їй коштів не давала, тому ніяких зобов'язань у ОСОБА_7 перед нею немає.
ОСОБА_4 стверджує, що досудове слідство було сфальсифіковано, так як не були проведені необхідні експертизи, не допитано всіх свідків. Вважає, що дійсними потерпілими по справі є тільки ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_8 та ОСОБА_3, а саме ОСОБА_10, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 і скоїли злочин.
Потерпіла посилається також на те, що вона неодноразово зверталась до суду з клопотанням про направлення справи на додаткове розслідування, але їй було відмовлено в їх задоволені.
Засуджена ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, оскільки вважає його незаконним, в зв'язку з однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи та істотним порушенням кримінально-процесуального закону.
Посилається, на те, що на досудовому слідстві було багато порушень, а саме на її звернення подати заяву на ОСОБА_15, якому безпосередньо вона віддавала гроші слідчим було відмовлено і в судовому засіданні він був допитаний однобічно. Вказує, що кошти на купівлю цукру вона брала тільки в ОСОБА_14, ОСОБА_3 та ОСОБА_12, а в інших потерпілих кошти брав ОСОБА_10, на що вказують і самі потерпілі. Тому є неправильним стягнення з неї завданих матеріальних збитків.
ОСОБА_7 стверджує, що матеріали справи були сфальсифіковані, не були допитані всі свідки, а саме головний бухгалтер та касир, які могли повідомити про ціну і кількість цукру. Зазначає, що дані нею розписки, які містяться у справі, були дані під моральним та фізичним тиском ОСОБА_10
Крім того засуджена вказує, що судом було порушено вимоги ст.341 КПК України і вирок було проголошено без потерпілих та підсудної. ОСОБА_7 була відсутня на проголошені вироку, так як знаходилась в лікарні про що свідчать довідки, тому не розуміє, чому була оголошена у розшук.
Заслухавши доповідача, виступ прокурора в підтримку апеляції та доповнень до неї, думку потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, які підтримали свої апеляції, представників потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про підтримку апеляції потерпілих, засуджену ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_1, які підтримали свою апеляцію і частково погодились з апеляціями потерпілих, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляції підлягають задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Проте всупереч вищезазначеним вимогам закону суд першої інстанції даної норми не дотримався. Тому, колегія суддів перевіривши матеріали справи вважає, що висновки суду викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи та судом істотно порушено кримінально-процесуальний закон при вирішенні питання про цивільні позови.
Відповідно до п.п. 2 і 3 ч.1 ст. 367 КПК України невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та наявність істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону є підставами для скасування вироку при розгляді справи апеляційним судом.
Відповідно до ст. 369 КПК України вирок вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам справи коли висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності.
Так, місцевий суд при розгляді справи не звернув уваги на помилку органів досудового слідства, щодо дати передачі коштів ОСОБА_10 ОСОБА_7 29 лютого 2009 року 315 000 гривень за 50 тон цукру. Ця обставина судом першої інстанції не перевірялася і оцінки їй не було дано, що вплинуло на повноту та об'єктивність розгляду справи.
Крім того, суд при розгляді справи відмовляючи у задоволені клопотання про направлення справи на додаткове розслідування не перевірив доводи потерпілого ОСОБА_3 щодо привласнення ОСОБА_10 коштів в сумі 144 000 грн, які йому передав ОСОБА_13 Щодо дій ОСОБА_10 слідчим було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо нього, в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину. Разом з тим, слідчий прийняв рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_10 лише по епізоду отримання ним коштів від ОСОБА_13 2.03.2010 року в сумі 156 000 гривень. А по епізоду отримання 04.03.2010 року коштів в сумі 144 000 гривень так і не прийнято. (т.5 а.с. 228). Проте, судом першої інстанції не було дано будь-якої оцінки постанові.
Суд першої інстанції задовольняючи цивільні позови потерпілих порушив вимоги ст. 334, ч.1 ст. 328 КПК України та п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.89 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна». Так, стягуючи із засудженої матеріальну шкоду, суд не навів жодних мотивів задоволення цивільних позовів, доказів їх розмірів та не вказав матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.
Крім того, як вбачається із позовної заяви потерпілого ОСОБА_3 він просив стягнути з ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 226 500 гривень, а судовому засіданні підтримав свій позов на суму 392 600 гривень. Суд не уточнивши розміру позову, задовольнив його у сумі 226 500 гривень і з цього приводу нічого не зазначив.
За наявності зазначеного вище істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону та невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2011 року щодо ОСОБА_7 не може визнаватись законним та обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд, в процесі якого необхідно врахувати вказані в ухвалі недоліки та наведені в апеляціях доводи, дослідити зібрані у справі докази, встановленим обставинам дати належну юридичну оцінку, прийняти у справі законне і обґрунтоване рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляції засудженої ОСОБА_7, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції -задовольнити частково.
Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2011 року відносно ОСОБА_7 - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_7 у виді утримання під вартою в СІЗО -13 Державного департаменту України по виконанню покарань у м.Києві та Київській області залишити без змін.
Головуючий :
Судді: