Справа №11-1063Головуючий у І інстанціїМезін
Категорія42Доповідач у 2 інстанції Димарецький
02.02.2012
Іменем України
30 листопада 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - ІГНАТЮКА О.В.
суддів: ДИМАРЕЦЬКОГО В.М. та ЧЕРКАСОВА В.М.
за участю прокурора СКРИПКИ І.М., звільненого від кримінальної відповідальності ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника потерпілої ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями представника потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_7 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 серпня 2011 року щодо ОСОБА_2,
Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286, ч. 2 КК України.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 серпня 2011 року ОСОБА_2 на підставі п. ,,е” ст. 1 Закону України ,,Про амністію у 2011 році” звільнено від кримінальної відповідальності.
В апеляції представник потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_6 зазначає, що він, а також вказані потерпілі під час судового розгляду погодились з заявою ОСОБА_2 щодо застосування до останнього акту амністії. Разом з тим, вони висловили думку стосовно задоволення цивільного позову, однак це судом було проігноровано. На думку апелянта самоусунення суду від вирішення питання про відшкодування шкоди, завданої злочином, є грубим порушенням законних прав потерпілих на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а тому апелянт просить постанову суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Потерпіла ОСОБА_7 в апеляції вважає постанову суду першої інстанції безпідставною та такою, що підлягає скасуванню, а справа - поверненню на новий розгляд з наступних підстав. Так, вона була відсутня під час останнього судового засідання і тому не мала можливості висловити свою думку стосовно застосування амністії до підсудного ОСОБА_2, а прокурор і суд не приділили уваги відсутності її думки щодо застосування амністії. Суд проігнорував, що з вини ОСОБА_2 вона залишилися вдовою, а на її отриманні знаходиться дитина та, застосувавши до ОСОБА_2 амністію, залишив її позов без розгляду, що практично унеможливлює отримання з винного матеріального відшкодування.
Заслухавши доповідача, виступи: потерпілих та представника потерпілої на підтримку апеляцій, ОСОБА_2, який підтвердив свою заяву про застосування до нього акту амністії та пояснив, що йому зрозумілі наслідки застосування до нього амністії та обов'язок відшкодування шкоди завданої потерпілим, прокурора, яка вважала постанову суду законною, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до наступного.
Вивченням матеріалів кримінальної справи встановлено, що органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286, ч. 2 КК України. Вказаний злочин ОСОБА_2 вчинено 6 жовтня 2009 року.
Згідно ксерокопії посвідчення Серія В-1 № НОМЕР_1 (Т-1, а.с. 224) ОСОБА_2 являється постраждалим від аварії на ЧАЕС.
Відповідно до ст. 1, п. ,,е” та ст. 6 Закону України ,,Про амністію у 2011 році” ОСОБА_2 підлягав звільненню від кримінальної відповідальності.
Під час розгляду вказаної справи по суті ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття провадження по справі ( Т-1, а.с. 223).
За таких обставин суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо застосування щодо ОСОБА_2 ст. 1, п. ,,е” та ст. 6 Закону України ,,Про амністію у 2011 році” та звільнення його від кримінальної відповідальності.
Що ж до доводу представника потерпілих - ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_7 про самоусунення суду від вирішення питання про відшкодування шкоди, тобто залишення судом цивільних позовів потерпілих без розгляду, то таке рішення відповідає вимогам закону.
Так, відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України ,,Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна” від 31.03.1989 року № 3 (зі змінами, внесеними постановами від 25.12.1992 року № 13 та 03.12.1977 року № 12), у разі закриття кримінальної справи з передбачених законом підстав, цивільний позов не розглядається.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 28 КПК України особа, яка не пред'являла цивільного позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства. Отже, вимоги потерпілих (позивачів) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди можуть бути вирішені у порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
Апеляції представника потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_7 залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 серпня 2011 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.
З оригіналом згідно,
Суддя Апеляційного суду
Київської області
В. ДИМАРЕЦЬКИЙ