01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
09.02.2012 № 13/141
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Мальченко А.О.
Гаврилюка О.М.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 09.02.2012 року
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Панацея» на рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011 року
по справі № 13/141 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Головного управління Держкомзему в м. Києві
до товариства з обмеженою відповідальністю «Панацея»
про звільнення земельної ділянки та стягнення шкоди в розмірі 42 408,27 грн.,-
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.05.2011 року у справі № 13/141 позов задоволено повністю. Зобов'язано відповідача звільнити та привести у придатний для використання стан шляхом звільнення від автотранспорту земельну ділянку площею 0,2 га за адресою: вул. Кадетський Гай, 6 у Солом'янському районі м. Києва. Стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України суму шкоди в розмірі 42 408,27 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ТОВ «Панацея» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011 року по справі № 13/141 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити. В своїх доводах відповідач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Головним управлінням Держкомзему в м. Києві на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу в якому позивач-2 просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Панацея» на рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011 року у справі № 13/141 відмовити повністю, рішення суду залишити без змін.
Прокурором Солом'янського району міста Києва на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу в якому прокурор просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Панацея» на рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011 року у справі № 13/141 відмовити повністю, рішення суду залишити без змін.
В дане судове засідання прокурор не з'явився, проте він приймав участь в судових засіданнях 23.01.2012 року та 06.02.2012 року, в яких надав свої пояснення й заперечив проти доводів, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Панацея» - без задоволення.
Представники позивачів-1,2 приймали участь в судових засіданнях та надали свої пояснення й заперечили проти доводів, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу ТОВ «Панацея» залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Представники відповідача приймали участь в судових засіданнях та надали свої пояснення й підтримали доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Панацея» підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2011 року прокурор Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Головного управління Держкомзему в м. Києві звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання товариство з обмеженою відповідальністю «Панацея» звільнити земельну ділянку площею 0,2 га за адресою: м. Київ, вул. Кадетський Гай, 6 у Солом'янському районі міста Києва, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від автотранспорту та про стягнення з ТОВ «Панацея» на користь Державного бюджету України суми шкоди в розмірі 42 408,27 грн.
Підставою звернення прокурора з даним позовом стало те, що в ході проведеної інспектором Головного управління Держкомзему у м. Києві перевірки встановлено, що відповідач самовільно займає та використовує земельну ділянку площею 0,2 га за адресою: м. Київ, вул. Кадетський Гай, 6 у Солом'янському районі міста Києва, для розміщення, обслуговування та експлуатації автомобільної стоянки з приміщенням для охорони. Факт використання відповідачем вищезазначеної земельної ділянки без оформлення документів документально зафіксовано. Самовільне зайняття земельної ділянки порушує інтереси держави щодо регулювання державою земельних відносин та позбавляє Київську міську раду права на розпорядження земельною ділянкою, а тому ця земельна ділянка підлягає звільненню та приведенню у придатний для використання стан.
На підтвердження факту зайняття відповідачем земельної ділянки площею 0,2 га за адресою: вул. Кадетський Гай, 6 у Солом'янському районі м. Києва, власником якої є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, без достатніх правових підстав, прокурор посилається на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А-26/21 від 28.01.2010 року (а.с. 15), акт обстеження земельної ділянки №2/21 від 28.01.2010 року (а.с. 16), розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття ТОВ «Панацея» земельної ділянки за адресою: вул. Кадетський Гай, 6 у Солом'янському районі м. Києва (а.с. 13), складені державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель в м. Києві Савченко О.О.
При виявленні порушення земельного законодавства державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель було видано 23.02.2010 року припис П-26/21 про усунення директором ТОВ «Панацея» ОСОБА_1. в місячний термін порушень вимог земельного законодавства (а.с. 11).
За порушення вимог земельного законодавства Головним управлінням Держкомзему у м. Києві відносно директора ТОВ «Панацея» ОСОБА_1. на підставі ч. 1 ст. 53 КУпАП складено протокол про адміністративне правопорушення № 00026 від 23.02.2010 року (а.с. 12).
Постановою № 11 від 23.02.2010 року про накладення адміністративного стягнення, директора ТОВ «Панацея» ОСОБА_1. визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 53 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с. 10).
При прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А-26/21 від 28.01.2010 року, акт обстеження земельної ділянки №2/21 від 28.01.2010 року складені відповідно до вимог законодавства, та є належним доказом, що підтверджують факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем.
Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність у відповідача передбачених ст. 126 ЗК України правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку та відповідного договору про організацію ТОВ «Панацея» місць платного паркування транспортних засобів, підтверджує, що земельна ділянка, розташована за адресою: вул. Кадетський Гай, 6 у Солом'янському районі міста Києва, є самовільно зайнятою.
Не погоджуючись з судовим рішенням ТОВ «Панацея» в своїх доводах, які викладені в апеляційній скарзі посилається на договір про надання послуг на організацію експлуатації об'єкту платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів від 01.03.2008 року № 03/03/08-Ц, укладений між відповідачем та комунальним підприємством «Солом'янка-Автопарк-Сервіс». Крім того, скаржник зазначає, що з 30.06.2010 року ТОВ «Панацея» не здійснює експлуатацію паркувального майданчика за адресою: вул. Кадетський Гай, 6 в м. Києві.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, скасовуючи частково рішення місцевого господарського суду, зазначає наступне.
Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Стаття 9 Земельного кодексу України встановлює, що до повноважень Київської міської рад у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.
Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до положень ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження міських рад у галузі земельних відносин, до яких належить, зокрема розпорядження землями територіальної громади міста.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Статтями 123 та 124 Земельного кодексу України визначено умови надання земельних ділянок комунальної власності у користування.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України документами, що посвідчують право на земельну ділянку є: державний акт на право власності на земельну ділянку; цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтво про право на спадщину (щодо земельної ділянки, набутої у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення); державний акт на право постійного користування земельною ділянкою; договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Виходячи зі змісту вказаних норм, судова колегія відзначає, що землею, яка перебуває у комунальній власності міста Києва розпоряджається Київська міська рада шляхом прийняття відповідних рішень про надання зацікавленій особі у користування земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 4 пункту а частини 1 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання сільських, селищних, міських рад належить прийняття рішень про організацію стоянок автомобільного транспорту, здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до закону.
Пунктом 3 рішення Київської міської ради № 930/1591 від 26.06.2007 року «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві» визначено, що комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтранспарксервіс» є єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту.
Рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25.12.2008 року «Про Правила благоустрою міста Києва» затверджено Правила благоустрою міста Києва, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність у відповідності з Кодексом України про адміністративні правопорушення, згідно з додатком.
Відповідно до пункту 17.3.1 Правил благоустрою міста Києва платні місця для паркування транспортних засобів (майданчики для платного паркування) призначені для тимчасової стоянки транспортного засобу зі стягненням плати за паркування у відведених або спеціально обладнаних місцях без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місця для паркування транспортних засобів необхідним обладнанням. Організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.
Згідно з пунктом 17.3.2 Правил благоустрою міста Києва особливі умови користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, полягають в розробці та погодженні в установленому цими Правилами порядку схем організації дорожнього руху, згідно з якими у оператора виникає право надання платних послуг паркування транспортних засобів та не потребує розроблення проектів відведення цих земельних ділянок. На таких земельних ділянках оператор не має права здійснювати будь-яку діяльність, окрім надання платних послуг з паркування транспортних засобів та обладнання таких місць, що полягає у запровадженні інноваційних технологій (сучасних систем паркування), нанесенні дорожньої розмітки, встановленні відповідних дорожніх знаків, огорожі та інших елементів благоустрою, у порядку визначеному цими Правилами. Допускається відсутність дорожньої розмітки в залежності від погодних умов, бруду тощо при наявності установлених відповідних за змістом дорожніх знаків, що позначають межі та спосіб поставлення транспортного засобу на стоянку.
30.12.2010 року рішенням Київської міської ради від № 573/5385 «Про бюджет міста Києва на 2011 рік» затверджено «Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів в м. Києві», додатком й до якого є перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за КП «Київтранспарксервіс».
Додатком № 13 до рішення Київської міської ради 30.12.2010 № 573/5385, визначений перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», з якого вбачається, що земельна ділянка за адресою вул. Кадетський Гай, 6 не ввійшла до вищезазначеного переліку.
Пунктом 1.1 «Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів в м. Києві» передбачено, що платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи-підприємці, які згідно з рішенням Київської міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування та спеціально відведених автостоянках.
Збір за місця для паркування транспортних засобів Податковим кодексом України (далі - ПК України) віднесено до місцевих податків та зборів (ст. 10 ПК України).
Визначення платників збору за місця для паркування транспортних засобів, порядок визначення земельних ділянок, об'єкт і базу оподаткування містить ст. 266 ПК України.
Зокрема, відповідно до вказаної норми, платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.
Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної або міської ради про встановлення збору. Таке рішення разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, надається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради органу державної податкової служби в порядку, встановленому розділом I цього ПК України.
Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету, за винятком площі земельної ділянки, яка відведена для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачених статтею 30 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.
З вищезазначеного вбачається, що Київська міська рада, як власник земельної ділянки, в межах наданих чинним законодавством повноважень прийняла рішення, яким визначила перелік паркувальних майданчиків, порядок їх експлуатації та використання, а також визначила оператора КП «Київтранспарксервіс», якому надано право експлуатувати зазначені майданчики або передати це право на підставі договорів іншим особам.
14.02.2008 року Розпорядженням Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації №244 було зобов'язано комунальне підприємство «Солом'янка-Автопарк-Сервіс» облаштувати тимчасовий майданчик для платного зберігання транспортних засобів за адресою: вул. Кадетський Гай, 6 у м. Києві.
01.03.2008 року між КП «Солом'янка-Автопарк-Сервіс» та відповідачем був укладений договір №03/03/08-Ц про надання послуг на організацію експлуатації об'єкту платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів за адресою: м. Київ, вул. Кадетський Гай. 6 (а.с. 91).
Судова колегія не приймає до уваги посилання скаржника на вищенаведений договір з огляду на те, що єдиним законним оператором щодо використання та експлуатації паркувальних майданчиків на території міста Києва є КП «Київтранспарксервіс», яке уповноважене Київською міською радою, відповідно до рішення останньої. Договори між відповідачем та КП «Київтранспарксервіс» щодо експлуатації зазначеної земельної ділянки відсутні, крім того, спірна земельна ділянка до додатку № 13 до рішення Київської міської ради 30.12.2010 року № 573/5385, яким визначений перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» не ввійшла.
Вказане свідчить про те, що діяльність відповідача щодо експлуатації зазначеної ділянки з посиланням на договір № №03/03/08-Ц від 01.03.2008 року є неправомірною та підпадає під ознаки самовільного зайняття, так як договір на експлуатацію укладений з неуповноваженою особою (КП «Солом'янка-Автопарк-Сервіс»), що окрім викладеного підтверджується ліквідацією районних в місті Києві рад на підставі рішення Київської міської ради від 09.09.2010 року № 7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві».
Як вказано вище, єдиним уповноваженим органом щодо визначення місць паркування та операторів паркувальних майданчиків є Київська міська рада, яка ні КП «Солом'янка-Автопарк-Сервіс», ні відповідача не уповноважувала на організацію діяльності з експлуатації місць платного паркування транспортних засобів на земельній ділянці за адресою вул. Кадетський Гай, 6 площею 0,2 га.
Відповідно до частини 2 пункту 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.
Відповідно до статті 1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Пунктом 1 статті 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Таким чином, на переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, місцевим господарським судом під час розгляду справи не досліджувались обставини що на момент звернення прокурора із даним позовом відповідачем не здійснювалась експлуатація паркувального майданчика за адресою: вул. Кадетський Гай, 6, м. Київ.
Так, з матеріалів справи вбачається, що дію договору №03/03/08-Ц від 01.03.2008 року на підставі якого здійснювалась експлуатація платного зберігання автотранспорту за адресою: вул. Кадетський Гай, 6, м. Київ припинено з 30.06.2010 року, що підтверджується актом про звільнення земельної ділянки від 30.06.2010 року та довідкою КП «Солом'янка-Автопарк-Сервіс» №08/02-12 від 08.02.2012 року.
З огляду на вищезазначене вбачається, що при прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд неповно дослідив обставини справи та дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог в частині зобов'язання ТОВ «Панацея» звільнити земельну ділянку площею 0,2 га за адресою: м. Київ, вул. Кадетський Гай, 6 у Солом'янському районі міста Києва, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від автотранспорту, а отже, рішення суду в цій частині слід скасувати.
Окрім цього, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.
Згідно Методики визначення розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою Постановою Кабінету міністрів України № 963 від 25.07.2007 року, проведено розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 42 408,27 грн.
Вказана обставина підтверджується постановою старшого СВ Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 26.05.2011 року про закриття кримінальної справи №592640 за фактом самовільного зайняття земельної ділянки по вул. Кадетський Гай, 6 в м. Києві, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам, за ознаками складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.
Частиною 1 статті 10 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
З огляду на зазначене вище, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача шкоди в сумі 42 408,27 грн., а тому рішення суду першої інстанції в цій частині слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Нормами статті 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Статтею 103 ГПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, відповідно до якої суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Відповідно до ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, і є таким що не відповідає нормам закону.
Таким чином, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Панацея» слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення суду слід скасувати частково в частині зобов'язання ТОВ «Панацея» звільнити земельну ділянку площею 0,2 га за адресою: м. Київ, вул. Кадетський Гай, 6 у Солом'янському районі міста Києва, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від автотранспорту, і в цій частині припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011 року по справі № 13/141 залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Панацея» на рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011 року у справі № 13/141 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011 року у справі № 13/141 скасувати частково в частині зобов'язання ТОВ «Панацея» звільнити земельну ділянку площею 0,2 га за адресою: м. Київ, вул. Кадетський Гай, 6 у Солом'янському районі міста Києва, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від автотранспорту, і в цій частині припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.
3. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011 року по справі № 13/141 залишити без змін.
4. Справу № 13/141 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст складено та підписано 15.02.2012 р.
Головуючий суддя Майданевич А.Г.
Судді Мальченко А.О.
Гаврилюк О.М.
20.02.12 (відправлено)