79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
13.02.12 Справа№ 5015/7187/11
За позовом: Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ
До відповідача: Публічного акціонерного товариства «Західнерго», м. Львів
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ЗАТ «Укргазенерго», м. Київ
Про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно -33091,252 тис.куб.м. природного газу
В судове засідання з'явились:
від позивача: Колодко В.І. -представник
від відповідача: Галецький В.Т. - представник
від третьої особи: не з'явився
Суддя Березяк Н.Є.
Секретар судового засідання Іванило О.П.
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Суть спору: Подано позов Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до відповідача Публічного акціонерного товариства «Західнерго»про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно -33 091,252 тис. куб. м. природного газу.
Ухвалою суду від 01.12.2011 р. було порушено провадження по даній справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.12.2011 р.
Причини неодноразового відкладення розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду від 20.12.2011 р., від 17.01.2012 р. та від 30.01.2012 р.
В судовому засіданні 30.01.2012 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судових засіданнях, просив зобов'язати відповідача повернути безпідставно набуте майно -33 091,252 тис. куб. м. природного газу, який було відібрано ПАТ „Західенерго” в лютому 2008 року із газотранспортної системи ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України”.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, доповненні до відзиву, долучених до нього матеріалах та наданих в судових засіданнях пояснень, просив в задоволенні позову відмовити.
Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача участі уповноваженого представника в судові засідання не забезпечила, проте подала письмові пояснення по суті предмету спору, в якому просить розглядати спір за відсутності уповноваженого представника третьої особи.
В судовому засіданні 13.02.2012 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
В розрахунковому балансі надходження та розподілу природного газу по Україні НАК “Нафтогаз України” на лютий 2008 р. передбачено надходження імпортованого газу для України в обсязі 4 429,67 млн. куб.м. Відповідач в лютому 2008 р. відібрав з газотранспортної системи природний газ в загальному обсязі 33 091,252 тис. куб. м. відповідно до реєстру розподілу фактично протранспортованих обсягів природного газу магістральними газопроводами „Укртрансгаз” за лютий 2008 року.
Між ВАТ „Західенерго” (Покупець) та ЗАТ „Укргаз-Енерго” (Постачальник) було укладено Договір № 136-1/77/Т-08 від 26.12.2007 р., відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю для потреб Бурштинської ТЕС газ в обсязі 536 800 000,00 куб. м. протягом періоду з 01.01.2008 року до 31.12.2011 року включно, а Покупець зобов'язується прийняти від Постачальника та оплатити наданий природний газ.
Між ВАТ „Західенерго” (Покупець) та ЗАТ „Укргаз-Енерго” (Постачальник) було укладено Договір № 136-3/77/Т-08 від 26.12.2007 р., відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю для потреб Добротвірської ТЕС газ в обсязі 76 800 000,00 куб. м. протягом періоду з 01.01.2008 року до 31.12.2011 року включно, а Покупець зобов'язується прийняти від Постачальника та оплатити наданий природний газ. 29.01.2008 року було укладено додаткові угоди до даних договорів, що встановлювали ціну газу.
Як стверджує позивач у позовній заяві, про те, що Відповідач в лютому 2008 р. відібрав з газотранспортної системи природний газ в загальному обсязі 33 091,252 тис. куб. м. позивач не знав, а довідався лише з листа ЗАТ “Укргаз-Енерго” №01-16-265 від 08.11.2011 р., в якому повідомлялося, що в лютому 2008 р. у ЗАТ “Укргаз-Енерго” були відсутні такі ресурси природного газу, який був відібраний відповідачем та не здійснювалося останньому постачання природного газу у 1 кварталі 2008 року.
Таким чином позивач вважає, що споживання відповідачем в лютому 2008 року природного газу в обсязі 33091,252 тис. куб. м., який було відібрано з газотранспортної системи позивача, який є володільцем природного газу, транспортування якого в загальному потоці здійснюється мережами ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України”, без наявності факту виділення вказаних обсягів газу постачальником газу, має ознаки безпідставного набуття майна, що стало підставою його звернення до суду з позовом про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, в розрахунковому балансі надходження та розподілу природного газу по Україні НАК “Нафтогаз України” на лютий 2008 р. передбачено надходження імпортованого газу для України в обсязі 4 429,67 млн. куб.м. Відповідач в лютому 2008 р. відібрав з газотранспортної системи природний газ в загальному обсязі 33 091,252 тис. куб. м. відповідно до реєстру розподілу фактично протранспортованих обсягів природного газу магістральними газопроводами „Укртрансгаз” за лютий 2008 року.
Позивач стверджує що Відповідач в лютому 2008 р. безпідставно відібрав з газотранспортної системи природний газ в загальному обсязі 33 091,252 тис. куб. м., однак позивач про дану обставину довідався лише з листа ЗАТ “Укргаз-Енерго” №01-16-265 від 08.11.2011 р., в якому повідомлялося, що в лютому 2008 р. у ЗАТ “Укргаз-Енерго” були відсутні такі ресурси природного газу, який був відібраний відповідачем та не здійснювалося останньому постачання природного газу у 1 кварталі 2008 року.
З цієї підстави позивач вважає, що зазначений обсяг природного газу належить позивачу і був отриманий відповідачем. Однак, зазначене твердження не було доведено суду у встановленому порядку належними доказами. Зокрема, зазначені документи були складені без участі відповідача, є односторонніми документами підприємств газопостачання. Жодних доказів фактичного отримання зазначених обсягів газу відповідачем, зокрема, згідно із даними лічильників чи іншої облікової документації, суду не надано, як і доказів того, чи оплачувався відповідачем такий газ.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 02.02.2006 р. НАК “Нафтогаз України” та Росукренерго АГ заснували ЗАТ “Укргаз-енерго”, між яким та Росукренерго АГ був укладений п'ятирічний договір купівлі-продажу природного газу центральноазіатського та російського походження. На підставі доповнення до договору купівлі-продажу природного газу від 02.02.2006 р. на 2006-2010 р.р., у 2007 р. на адресу ЗАТ “Укргаз-енерго” надійде 55 млрд. куб.м. газу. З 17.03.2006 р. ЗАТ “Укргаз-енерго” почав поставляти газ безпосередньо великим споживачам, у т.ч. відповідачу. 28.02.2007 р. між ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” та ЗАТ “Укргаз-енерго” був укладений договір на транспортування природного газу №117-36, за яким позивач зобов'язався надавати ЗАТ “Укргаз-енерго” послуги з транспортування трубопровідним транспортом природного газу по території України від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення -газорозподільних станцій, де передає газ споживачам, які безпосередньо підключені до магістральних трубопроводів чи уповноваженим особам (п. п. 1.1., 3.3.). Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 р. у справі №37/449 встановлено факт транспортування позивачем 312911,123 тис. куб.м. газу з ресурсу ЗАТ “Укргаз-енерго” споживачам з лютого 2007 р. по березень 2008 р. Таким чином, позивач лише транспортував належний ЗАТ “Укргаз-енерго” газ споживачам. Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2011 р. у справі №37/553 було встановлено факт укладення між ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” договору №116-168 зберігання природного газу, за яким позивач зобов'язався за плату зберігати в підземних сховищах газ ЗАТ “Укргаз-енерго”. При цьому, між сторонами, у т.ч. у спірному періоді, складались акти залишків газу, акти відбору газу, у т.ч. шляхом заміщення з ПСГ ДК “Укртрансгаз” з жовтня 2007 р. по червень 2008 р.. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.2011 р. у справі №27/5005/5592/2011 встановлено, що станом на 01.03.2008 р. у підземних сховищах ДК “Укртрансгаз” на зберіганні знаходилось не менше 1579579,385 тис. куб м. газу, належного ЗАТ “Укргазенерго”, що підтверджено листом ДК “Укртрансгаз” від 06.03.2008 р. №2964/64-004. Зазначені обставини не мають преюдиційного характеру в світлі ч. 2 ст. 35 ГПК України, однак, враховуються судом як докази по справі. Позивач в судових засіданнях не спростовував зазначених обставин належними доказами.
На виконання умов договорів, укладених між ВАТ „Західенерго” (Покупець) та ЗАТ „Укргаз-Енерго” (Постачальник), № 136-1/77/Т-08, № 136-2/77/Т-08 та № 136-3/77/Т-08 від 26.12.2007 р. ВАТ „Західенерго” надсилало ЗАТ „Укргаз-Енерго” заявки № 32-274 від 28.01.2008 року, № 32-294 від 06.02.2008 р., № 32-208 від 15.02.2008 р. про поставку газу в лютому 2008 року (належно завірені копії в матеріалах справи). Крім того, ВАТ „Західенерго” перераховано ЗАТ „Укргаз-Енерго” оплату за отриманий у лютому 2008 р. природний газ згідно вказаних договорів, що підтверджується платіжними дорученнями, належно завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було направлено третій особі супровідним листом комерційні акти № РНг-002028 від 29.02.2008 р., № РНг-002025 від 29.02.2008 р. та № РНг-002026 від 29.02.2008 р. приймання-передачі природного газу, спожитого в лютому 2008 року, згідно договорів № 136-1/77/Т-08, № 136-2/77/Т-08 та № 136-3/77/Т-08 від 26.12.2007 р., які безпідставно не були підписані контрагентом.
При цьому, з матеріалів справи вбачається та позивачем не заперечується у позовній заяві можливість отримання відповідачем зазначених обсягів газу від інших постачальників, окрім ЗАТ “Укргаз-Енерго”. З урахуванням наведеного, у встановленому порядку позивачем не доведено того, що стверджуваний обсяг газу, спожитий відповідачем, належав саме позивачу. Не доведено також наявність у відповідача витребуваного позивачем газу в натурі станом на дату розгляду справи судом, враховуючи, що згідно із ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі і саме такий спосіб захисту у позовній заяві просить застосувати позивач.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Однак, належних доказів наявності передбачених законом підстав для застосування даних норм до спірних відносин суду не надано. Згідно із ч. 2 ст. 14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають до задоволення.
Керуючись 3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,82,84,85 ГПК України, суд , -
1. У позові відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.
Суддя Н. Березяк
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17.02.2012 року.
Суддя Березяк Н.Є.