01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"31" січня 2012 р. Справа № 9/155-11
01032, м. Київ, вул. Комінтерну 16 тел. 239 72 81
№ 9/155-11 31.01.2012 р.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АКВА»
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 8 292, 00 грн.
Суддя Сокуренко Л.В.
Представники:
Від позивача ОСОБА_2 (дов. б/н від 01.01.2012 р.)
Від відповідача не з'явився
На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АКВА»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 8 292, 00 грн.
Ухвалою суду від 06.12.2011 року розгляд порушено провадження у справі № 9/155-11 та призначено розгляд справи на 20.12.2011 р.
20.12.2011 року в судове засідання представники сторін з'явилися; витребувані ухвалою суду від 06.12.2011 року документи та пояснення сторони не надали, у зв'язку з чим ухвалою суду від 20.12.2011 р. розгляд справи відкладено на 31.01.2012 р.
У судове засідання 31.01.2012 р. представник відповідача не з'явився; про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; представник позивача з'явився; надав витребувані судом документи.
Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).
Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та довідці ЄДРПОУ та те, що відповідач був присутній в судовому засіданні 20.12.2011 р., про дату та час відкладення розгляду справи повідомлений належним чином, то суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача також не надходило.
Враховуючи те, що відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області,-
18.05.2011 р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АКВА»та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір суборенди торгово-рекламного обладнання (договір).
Відповідно до п. 1.1 договору позивач передає відповідачу обладнання, а відповідач приймає у строкове платне користування холодильне обладнання, що є предметом суборенди цього договору.
Обладнання передається у комплекті, склад кожного комплекту узгоджується сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі (п. 1.2).
Згідно акту-прийому передачі № 4367 від 18.05.2011р. до договору суборенди відповідачем було отримано холодильне обладнання (Холодильник ХШВ 600, інвентаризаційний (заводський) № Н 12050 та захисна конструкція для двірного холодильника № ХД 022982, інвентаризаційний (заводський) № ХД 022982) у суборенду, загальною вартістю 8292,00 грн.
Відповідач проти отримання зазначеного обладнання не заперечив.
Відповідно до п.3.2 договору суборенди, орендна плата сплачується відповідачем щорічно на рахунок позивача на умовах 100 % передплати. Орендна плата сплачується за один рік, а у разі дострокового розірвання цього договору поверненню не підлягає.
За ствердженням позивача, станом на 30.01.2012 відповідачем не сплачено орендну плату, у порушення п.п. 3.2, 4.1 договору суборенди.
Враховуючи несплату відповідачем орендної плати, позивач звернувся до відповідача з усним проханням повернути передане обладнання.
За ствердження відповідача, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 відмовився повертати орендоване обладнання, у зв'язку з викраденням останнього.
На підставі зазначеного, відповідач звернувся до органів внутрішніх справ з заявою про порушення кримінальної справи за даним фактом.
Судом досліджено зміст постанови дільничного інспектора Голосіївського РУ ГУ МВС України в місті Києві від 21 травня 2011 р. про відмову в порушенні кримінальної справи та встановлено, що на даний час в діях невстановлених осіб не встановлено злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна. Крім того, в ході перевірки було встановлено, що причиною відсутності спірних холодильних установок стало те, що відповідач залишив їх без належного нагляду.
Таким чином, співробітниками Голосіївського РУ ГУ МВС України в місті Києві була встановлена вина відповідача у зникненні спірного обладнання.
Враховуючи несплату відповідачем орендної плати понад 3 місяці та відмову відповідача повертати спірне обладнання, позивач, на підставі ст. 782 ЦК України, відмовився від договору, що підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АКВА»б/н, надісланого відповідачу 20.09.2011 р.
Факт отримання повідомлення відповідачем не заперечується та додатково підтверджується повідомленням про вручення від 22.09.2011 р., яке долучено до матеріалів справи.
Відповідно до п. 4.3 договору по закінченні дії цього договору або його достроковому розірванні, суборендар зобов'язується протягом 10 днів повернути орендареві обладнання в належному стані з урахуванням фізичного зносу. Орендоване майно вважається повернутим з моменту підписання Акту -прийому-передачі.
За ствердженням позивача, відповідач на наведений лист відповіді не надав, обладнання передане згідно договору суборенди не повернув; грошові кошти у сумі відновної вартості майна не перерахував.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором суборенди щодо повернення майна суборенди, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 8292,00 грн. -вартості орендованого обладнання та судових витрат.
Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором суборенди.
Відповідно до ст.774 ЦК України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Згідно п.4.1 договору суборенди відповідач зобов'язується по закінченню терміну дії договору, або його розірванні повернути позивачу обладнання у справному стані протягом 10 календарних днів з моменту закінчення терміну дії договору.
Відповідно д п. 6.1 договору ризик випадкової загибелі та випадкового пошкодження обладнання переходить до суборендаря з моменту передачі обладнання у користування до моменту повернення обладнання орендарю.
Згідно з ч. 4 ст. 285 ГК України орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.
Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Представник відповідача у судовому засіданні 20.12.2011 р. відзив на позовну заяву не надав; обґрунтованих підстав втрати спірного майна, які б свідчили про відсутність вини відповідача не зазначив; будь-яких документів на підтвердження відсутності його вини у втраті спірного холодильного обладнання не надав та не надіслав.
Відповідно до пункту 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Так, відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.
Виходячи зі змісту ст.32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Водночас суд не повинен приймати доказів, що не стосуються встановлення обставин у справі.
Частина 2 наведеної статті містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування).
Правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер.
Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів.
Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).
Враховуючи постанову дільничного інспектора Голосіївського РУ ГУ МВС України в місті Києві від 21 травня 2011 р. про відмову в порушенні кримінальної справи, наявні в матеріалах справи документи та пояснення сторін, а також відкладення розгляду справи саме з метою подання сторонами необхідних документів, суд дійшов висновку, що відповідачем не вжито жодних заходів з метою доведення відсутності свої вини у втраті обладнання, про що свідчить неподання ним документів або інших доказів та неявка в судове засідання 26.01.2012 р. без зазначення причин.
Таким чином, вина відповідача в порушенні зобов'язань за договором доведена наявними в матеріалах справи документами.
На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 173, 193, 224 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 629, 782 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АКВА»(04053, м. Київ, вул. Артема,21, ідентифікаційний код 36800559) суму відшкодування за втрату холодильного обладнання у розмірі його відновної вартості -8 292 (вісім тисяч двісті дев'яносто дві) грн. 00 коп. та судовий збір у сумі 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Л.В. Сокуренко
Рішення суду підписане 13.02.2012 р.