01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"02" лютого 2012 р. Справа № 10/175-11
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Сай А.С.
розглянувши справу № 10/175-11
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс», с. Вільне
Бахчисарайського району АР Крим;
до товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудівельний альянс
«Астра», смт. Чабани Києво-Святошинського району;
про стягнення 239 875,21 грн.
за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю
«Агробудівельний альянс «Астра», смт. Чабани;
до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс»,
с. Вільне Бахчисарайського району АР Крим;
про визнання п. 6.2. Договору купівлі-продажу № 185/10/212ЗЧ
від 11.08.2010р. недійсним
представники сторін:
від позивача (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_1, довіреність
№ 1 від 10.01.2012р.;
від відповідача (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_2, довіреність
від 13.09.2011р.
обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс»(надалі - позивач за первісним позовом) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудівельний альянс «Астра»(надалі -відповідач за первісним позовом) про стягнення 239875,21 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у визначені Договором купівлі-продажу № 185/10/212ЗЧ від 11.08.2010р. строки не поставив товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 77964,79 грн. За порушення виконання зобов'язань за договором, позивачем нарахована пеня в сумі 141895,90 грн., на підставі п. 6.2. договору, а також за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання нараховані за період з 01.06.2011р. по 14.09.2011р. втрати від інфляції в сумі 14657,38 грн. та 3% річних у розмірі 5357,38 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.11.2011р. порушено провадження у справі № 10/175-11 та призначено її розгляд на 22.11.2011р.
Присутнім в судовому засіданні 22.11.2011 р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.
18.11.2011 р. через загальний відділ господарського суду відповідачем наданий відзив на позовну заяву № 389/11 від 14.11.2011р., підтриманий представником в судовому засіданні 22.11.2011р., в якому останній заперечує проти позову в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, вважаючи зазначені розрахунки арифметично не вірними та проведеними з порушенням норм чинного законодавства.
Крім того, до початку розгляду справи 18.11.2011р. через загальний відділ господарського суду товариством з обмеженою відповідальністю «Агробудівельний альянс «Астра»надана зустрічна позовна заява № 387/11 від 14.11.2011 р. до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс»про визнання п. 6.2 Договору купівлі-продажу № 185/10/212ЗЧ від 11.08.2010р. недійсним.
Суд, розглянувши зустрічну позову заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудівельний альянс «Астра», встановив, що вона відповідає вимогам ст. 54, 60 Господарського процесуального кодексу України та підлягає спільному розгляду з первісним позовом.
Ухвалою від 22.11.2011р. суд прийняв зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудівельний альянс «Астра»до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс»про визнання п. 6.2 Договору купівлі-продажу № 185/10/212ЗЧ від 11.08.2010р. недійсним для спільного розгляду з первісним позовом та відклав розгляд справи на 13.12.2011р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.
Представник позивача за первісним позовом в судове засідання 13.12.2011р. не з'явився, витребувані ухвалою від 22.11.2011р. документи не надав. Проте 12.12.2011р. на адресу господарського суду надійшла телеграма, в якій позивач повідомляє про неможливість прибуття в судове засідання повноважного представника позивача, а також просить суд надати сторонам час для можливого врегулювання спору мирним шляхом.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) не заперечував проти відкладення розгляду справи та надання часу для можливого врегулювання спору мирним шляхом.
Крім того, представником відповідача надано суду клопотання, в порядку ст. 69 ГПК України, про продовження строку вирішення спору у справі № 10/175-11.
Ухвалою від 13.12.2011р. суд продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд справи на 24.01.2012р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) та неподанням витребуваних судом доказів.
Присутні в судовому засіданні 24.01.2012р. представники сторін заявили усне клопотання про перенесення розгляду справи з метою надання часу для підписання мирової угоди.
Крім того, представники сторін звернулись до суду з клопотанням, в порядку ст. 69 ГПК України, про продовження строку вирішення спору у справі № 10/175-11.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перева до 02.02.2012р.
Також, ухвалою від 24.01.2012р. продовжено строк вирішення спору.
Присутні в судовому засіданні 02.02.2012р. представники сторін надали суду заяву від 31.01.2012р. про затвердження мирової угоди та мирову угоду від 31.01.2012р.
При дослідженні мирової угоди від 31.01.2012р., поданої на затвердження господарському суду Київської області, суд встановив, що, згідно умов мирової угоди, відповідач за первісним позовом визнає позовні вимоги в розмірі 100614,06 грн., а саме: 77964,79 грн. -основну заборгованість, втрати від інфляції в сумі 14657,38 грн., 3% річних у розмірі 5357,38 грн., 2398,75 грн. -витрати по сплаті державного мита, 236 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Проте, судом встановлено, що позивачем невірно, з порушенням вимог чинного законодавства, здійснено нарахування втрат від інфляції в сумі 14657,38 грн. та 3% річних у розмірі 5357,38 грн. При цьому, позивачем за первісним позовом не були виконані вимоги суду, викладені в ухвалах від 22.11.2011р. та від 13.12.2011р. в частині надання нормативно-правового обґрунтування позовних вимог в частині періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству.
Таким чином, суд відмовив у задоволенні заяви сторін від 31.01.2012р. про затвердження мирової угоди та розглянув спір по суті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 ГПК України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується первісний та зустрічний позови, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -
11.08.2010р. між позивачем за первісним позовом (за договором - покупець) та відповідачем за первісним позовом (за договором - продавець) було укладено Договір купівлі-продажу № 185/10/212ЗЧ, згідно з умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти й оплатити на умовах відстрочки платежів запасні частини для сільськогосподарської техніки (далі - запчастини), номенклатура, кількість, комплектність, вартість за одиницю якого погоджується сторонами та вказується у Специфікації, шо є невід'ємною частиною цього договору. Продавець зобов'язаний здійснити монтаж вказаних запчастин на сільськогосподарську техніку покупця на його складі. Загальна сума договору складається з вартості всіх запасних частин, переданих покупцеві, і на момент підписання договору орієнтовно становить 155 929,56 грн. з ПДВ, шо еквівалентно 15423 євро на день укладення договору.
Згідно п. 3.1., 3.2. договору, покупець здійснює оплату за договором шляхом здійснення прямих банківських платежів на розрахунковий рахунок продавця відповідно до погодженої сторонами Специфікації. Платіж вважається здійсненим з моменту надходження грошової суми на рахунок продавця. Перший платіж здійснюється покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця 50% від загальної вартості запчастин, вказаної у Специфікації. В межах вказаного в даному пункті строку допускається оплата запчастин частинами. Продавець приступає до виконання замовлення покупця тільки після отримання від останнього всієї суми першого платежу.
У відповідності з умовами договору сторонами було підписано Специфікацію № 1 від 11.08.2010 р., що є Додатком № 1 до Договору купівлі-продажу № 185/10/212ЗЧ від 11.08.2010р. та в якій визначено найменування товару і його вартість у розмірі 155 929,56 грн.
Згідно з п. 4.1. договору, продавець здійснює передачу запчастин покупцеві протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту одержання від покупця першого платежу згідно п.3.2. договору. Умови поставки: Україна, Крим, Бахчисарайський район, с. Віліне, пров. Вигіний, 13.
14.09.2010р. позивач за первісним позовом платіжним дорученням № 1342 перерахував на рахунок відповідача передплату за запчастини в сумі 77964,79 грн.
Отже, згідно з умовами п. 4.1. договору, відповідач за первісним позовом повинен був поставити товар у строк до 14.11.2010р.
Проте, відповідач за первісним позовом взятих на себе зобов'язань не виконав, у визначений договором строк позивачу запчастини не поставив. Дана обставина не заперечувалась відповідачем за первісним позовом під час розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки відповідач за первісним позовом не передав у строк, встановлений п. 4.1. договору, товар, за який отримав попередню оплату в сумі 77964,79 грн., позивач 17.05.2011р. надіслав на адресу останнього рекомендованою поштою претензію за № 139 від 16.05.2011р., в якій просив повідомити дату поставки товару або повернути суму попередньої оплати за товар, сплативши при цьому пеню, передбачену п. 6.2. договору.
Відповідач за первісним позовом претензію позивача залишив без відповіді та задоволення.
Під час розгляду справи представник відповідача у своїх поясненнях повідомив про неможливість поставки товару, визначеного у Специфікації № 1 від 11.08.2010р., що є Додатком № 1 до Договору купівлі-продажу № 185/10/212ЗЧ від 11.08.2010р., та не заперечував проти повернення суми попередньої оплати в розмірі 77964,79 грн.
Таким чином, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за первісним позовом становить 77964,79 грн., а тому позовні вимоги в цій частині обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність розрахунків позивача за первісним позовом щодо нарахування індексу інфляції та 3% річних за період з 01.06.2011р. по 14.09.2011р., який визначений у розрахунку суми позовних вимог, та дійшов висновку, що останні розраховані невірно з наступних підстав.
Судом враховано, що пунктом 1.14. постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України»№ 480 від 27.12.2007р. визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.
Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Відповідно до наказу Державного комітету статистики України «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»№ 265 від 27.07.2007р., розрахунки індексу інфляції за місяць, квартал, період з початку року тощо проводяться шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.
Крім того, згідно рекомендацій, зазначених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62/97р. «Про рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ»(чинного на даний час), в якому зазначається про те, що при застосуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно треба рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується зі звітного місяця, а якщо сума оплати здійснена з 16 по 30 (31) число, то розрахунок починається з наступного за звітним місяцем.
Таким чином, при нарахуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно треба рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад березня, індексується за період з урахуванням березня, а якщо з 16 по 30 (31) число, то розрахунок починається з наступного місяця - квітня.
Згідно офіційних даних Державного комітету статистики України, оприлюднених на сайті www.ukrstat.gov.ua, індекс інфляції у червні 2011 року становив 100,4%, а в липні та серпні 2011 року мав від'ємне значення, тобто 98,7% та 99,6% відповідно.
Отже, враховуючи, що індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, тому індекс інфляції розраховується наступним чином: 77964,79 грн. х 100,4% = 78005,57 -77694,79 = 311,86 грн.
Також, судом здійснено перерахунок 3% річних, враховуючи приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України та період прострочки, визначений позивачем за первісним позовом з 01.06.2011р. по 14.09.2011р., а саме: 77964,79 грн. х 3% х 106 днів = 679,25 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за первісним позовом втрат від інфляції та 3% річних за період 01.06.2011р. по 14.09.2011р., який позивачем під час розгляду справи не уточнювався, підлягають частковому задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача за первісним позовом пені, нарахованої на підставі п. 6.2. договору, за порушення виконання зобов'язань, у сумі 141895,90 грн., то вони задоволенню не підлягають, оскільки під час розгляду зустрічного позову суд дійшов висновку, що зустрічна позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудівельний альянс «Астра»до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс»про визнання п. 6.2 Договору купівлі-продажу № 185/10/212ЗЧ від 11.08.2010р. недійсним підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктами 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів»(в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі»(в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.
При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди, залежно від предмета і підстав позову, повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Як вбачається з п. 6.2. договору, у випадку прострочення виконання зобов'язання за цим договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі 0,5% від вартості зобов'язання.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, пеня нараховується від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Судом встановлено, що зміст п. 6.2. Договору купівлі-продажу № 185/10/212ЗЧ від 11.08.2010р. не відповідає приписам цивільного законодавства, оскільки пеня є тривалою неустойкою, яка стягується за кожний послідуючий період прострочення невиконаного в строк зобов'язання.
Відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Таким чином, оскільки пункт 6.2. Договору купівлі-продажу № 185/10/212ЗЧ від 11.08.2010р. суперечить вимогам ст. 549 Цивільного кодексу України, то цей пункт підлягає визнанню судом недійсним, на підставі ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України.
Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення зустрічного позову.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про судовий збір», який набрав чинності з 01.11.2011р., з відповідача за первісним позовом підлягають стягненню судові витрати у вигляді державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу пропорційно розміру задоволених вимог, а за рахунок відповідача за зустрічним позовом підлягає відшкодування судовий збір.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю відповідальністю «Агробудівельний альянс «Астра»(08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 5, код ЄДРПОУ 30050930) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс»(98434, АР Крим, Бахчисарайський район, с. Віліне, пров. Вигонний, 13, код ЄДРПОУ 32362095) суму основної заборгованості 77 964 грн. 79 коп., втрати від інфляції -311 грн. 86 коп., 3% річних -679 грн. 25 коп., державне мито -789 грн. 56 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -77 грн. 68 коп. Видати наказ.
3. Зустрічний позов задовольнити повністю.
4. Визнати недійсним п. 6.2 Договору купівлі-продажу № 185/10/212ЗЧ від 11.08.2010р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю відповідальністю «Агробудівельний альянс «Астра»та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс».
5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс»(98434, АР Крим, Бахчисарайський район, с. Віліне, пров. Вигонний, 13, код ЄДРПОУ 32362095) на користь товариства з обмеженою відповідальністю відповідальністю «Агробудівельний альянс «Астра»(08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 5, код ЄДРПОУ 30050930) 941 грн. -судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
СуддяА.І. Привалов
Дата складення та підписання рішення в повному обсязі -13.02.2012 р.