01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"31" січня 2012 р. Справа № 16/002-12
Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув
позов Приватного підприємства «Торговий будинок «Лейбл Пак», м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибопереробний завод «Плеяди»,
м. Боярка
про стягнення 140 895,46 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
Обставини справи:
Приватне підприємство «Торговий будинок «Лейбл Пак»(далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою від 22.12.2011 р. (вх. № суду 6820 від 29.12.2011 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибопереробний завод «Плеяди»(далі -відповідач) про стягнення заборгованості по Договору № 14/10 від 01.07.2010 р. в сумі 125 892,64 грн. основного боргу, 12 360,04 грн. пені, 2 391,02 грн. 3% річних, 251,78 грн. інфляційних, а всього 140 895,46 грн. та судові витрати.
Відповідно до ухвали від 03.01.2012 р. порушено провадження у справі № 16/002-12 та призначено її розгляд на 17.01.2012 р. об 11 год. 10 хв.
Представник позивача в судовому засіданні 17.01.2012 р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання 17.01.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку ухвалою суду від 03.01.2012 р. Витребувані документи (п. 4 ухвали від 03.01.2012р.) відповідач суду не надав.
Враховуючи неявку відповідача, господарським судом було відкладено розгляд справи відповідно до п. 1, 2 частини першої ст. 77 ГПК України для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору на 31.01.2012 р. за участю повноважних представників сторін.
Позивач в судове засідання 31.01.2012 р. не з'явився, але через канцелярію суду надав заяву від 19.01.2012 року, в якій позовні вимоги підтримав та на виконання вимог ухвали суду надав довідку з ЄДР щодо відповідача.
Відповідач свого представника в судове засідання 31.01.2012 р., не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою суду про порушення провадження у справі від 03.01.2012 р. та ухвалою від 17.01.2012 р., які направлялися за адресою відповідача, зазначеною у позовній заяві, яка співпадає з адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.01.2012 р. Однак, копії зазначених ухвал суду були повернуті поштовим відділенням зв'язку (в матеріалах справи) з відміткою на довідці “ за зазначеною адресою не проживає (вибули)”.
Відповідно до п.п. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (із змінами та доповненнями) у разі відсутності сторін за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Таким чином відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.
Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні 17.01.2011 р., господарський суд
встановив:
Між Приватним підприємством «Торговий будинок «Лейбл Пак» («виконавець», надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рибопереробний завод «Плеяди»(«замовник», надалі - відповідач) укладено Договір купівлі-продажу № 14/10 від 01.07.2010 р. (надалі -Договір), згідно якого відповідач доручає та оплачує, а позивач зобов'язується поставити печатну продукцію, зазначену у рахунках-фактурах на умовах та у строки, вказані у даному Договорі (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 5.1 Договору, відповідач здійснює оплату продукції, яка поставляється, у розмірі 100% її вартості шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження (дата виписки видаткової накладної).
Згідно п. 9.2 Договору він діє з моменту підписання та до: в частині зобов'язань позивача до 31.12.2011 р., в частині зобов'язань відповідача до повного здійснення розрахунків.
Приватне підприємство «Торговий будинок «Лейбл Пак»свої договірні зобов'язання виконало належним чином та передало відповідачу товар всього на суму 736 906,64 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 856 від 31.08.2010 р. на суму 17 014,00 грн., № 867 від 02.09.2010 р. на суму 10 416,00 грн.; № 951 від 24.09.2010 р. на суму 10 479,84 грн.; № 996 від 07.10.2010 р. на суму 28 806,00 грн.; № 1006 від 08.10.2010 р. на суму 14 500,00 грн.; № 1007 від 08.10.2010 р. на суму 3 055,00 грн.; № 1076 від 22.10.2010 р. на суму 20 790,00 грн.; № 1081 від 25.10.2010 р. на суму 30 770,00 грн.; № 1088 від 26.10.2010 р. на суму 15 990,00 грн.; № 1159 від 11.11.2010 р. на суму 22 060,00 грн.; № 1188 від 17.11.2010 р. на суму 5 520,00 грн.; № 1235 від 30.11.2010 р. на суму 46 600,00 грн.; № 1243 від 02.12.2010 р. на суму 5 700,00 грн.; № 1262 від 07.12.2010 р. на суму 19 110,00 грн.; № 1286 від 14.12.2010 р. на суму 39 950,00 грн.; № 1315 від 22.12.2010 р. на суму 3 920,00 грн.; № 1341 від 28.12.2010 р. на суму 39 172,00 грн.; № 17 від 13.01.2011 р. на суму 1 110,00 грн.; № 64 від 26.01.2011 р. на суму 22 536,00 грн.; № 75 від 28.01.2011 р. на суму 12 790,00 грн.; № 117 від 10.02.2011 р. на суму 43 305,00 грн.; № 254 від 18.03.2011 р. на суму 46 270,00 грн.; № 278 від 25.03.2011 р. на суму 8 250,00 грн.; № 291 від 29.03.2011 р. на суму 1 700,00 грн.; № 388 від 18.04.2011 р. на суму 13 580,00 грн.; № 403 від 20.04.2011 р. на суму 63 980,00 грн.; № 415 від 22.04.2011 р. на суму 8 190,00 грн.; № 454 від 04.05.2011 р. на суму 1 500,00 грн.; № 673 від 30.06.2011 р. на суму 62 910,00 грн.; № 780 від 26.07.2011 р. на суму 37 976,80 грн.; № 792 від 27.07.2011 р. на суму 27 636,00 грн.; № 803 від 29.07.2011 р. на суму 38 420,00 грн.; № 910 від 26.08.2011 р. на суму 10 400,00 грн. Про приймання товару по вказаних видаткових накладних свідчить підпис відповідача засвідчений відбитком печатки.
Відповідно до п. 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.07.1965 р. № П-6, приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).
Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.
Факт надання позивачем та отримання відповідачем, товару підтверджується копіями згаданих вище накладних, які містять підпис уповноваженої особи відповідача та відтиск печатки відповідача в графі «отримав», а також наявними в матеріалах справи копіями довіреностей: № 351 від 31.08.2010 р.; № 404 від 24.09.2010 р; № 427 від 06.10.2010 р.; № 455 від 22.10.2010 р; № 345 від 30.11.2010 р.; № 383 від 14.12.2010 р.; № 431 від 27.12.2010 р.; № 53 від 26.01.2011 р.; № 28 від 13.01.2011 р.; № 90 від 09.012.2011 р.; № 144 від 18.03.2011 р.; № 167 від 29.03.2011 р.; № 205 від 18.04.2011 р.; № 322 від 26.08.2011 р.; № 290 від 25.07.2011 р., які видані відповідачем на отримання матеріальних цінностей від позивача (на ім'я ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3.) з відбитком печатки відповідача, підписами керівника та головного бухгалтера - ТОВ «Рибопереробний завод «Плеяди».
Як свідчать матеріали справи, підписання накладних з боку відповідача в якості покупця здійснено представниками ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., які діяли на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2) перелічених вище.
З доказів по справі вбачається, що претензій від відповідача про порушення позивачем умов Договору до суду не надано.
Відповідач розрахувався за отриманий товар частково, що підтверджується виписками з банківських рахунків позивача.
Відповідно до розрахунку ціни позову, борг відповідача за отриманий товар по вказаним накладним становить 125 892,64 грн.
За наданий позивачем товар відповідач у встановлені Договором строки не розрахувався.
З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу № 14/10 від 01.07.2010 р.
В результаті невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті отриманого товару за ним утворилась заборгованість, яка згідно позовних вимог становить 125 892,64 грн.
Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).
Позивач зазначає, що товар у повному обсязі не оплачений, а тому сума боргу ТОВ «Рибопереробний завод «Плеяди» за поставлений товар складає 125 892,64 грн., що підтверджується матеріалами справи, а відповідачем не спростовано, доказів оплати відповідачем до суду не надано.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування та заперечування покладається на сторони.
Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву або доказів оплати заборгованості за отриманий товар суду не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.
Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 125 892,64 грн. заборгованості за поставлений товар підлягає задоволенню.
Як встановлено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п. 3.6 Договору, при порушенні зобов'язань за Договором відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 1% вартості продукції за кожний день порушення зобов'язання за Договором.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За своєю правовою природою відповідальність за невиконання зобов'язання, яка встановлена Договором, є пенею.
Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З врахуванням умов Договору, зазначених вище норм законодавства та скорочених строків позовної давності, встановлених для стягнення пені, позивач здійснив нарахування пені на суму боргу, розмір якої становить 12 360,04 грн. за період з 22.01.2010 р. по 01.01.2012 р.
У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в розмірі 251,78 грн. за період з липня 2011 р. по листопад 2011 р. та 3% річних в розмірі 2 391,02 грн. за період з 22.01.2011 р. по 01.01.2012 р. на підставі ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню в повному розмірі: 125 892,64 грн. основної заборгованості, 12 360,04 грн. пені, 251,78 грн. інфляційних, та 3% річних в сумі 2 391,02 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибопереробний завод «Плеяди»(08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, провулок Сосновий, буд. 2, ідентифікаційний код 33330650) на користь Приватного підприємства «Торговий будинок «Лейбл Пак»(61033, м. Харків, вул. Шевченко, буд. 337, кв. 117, ідентифікаційний код 35588198; р/р 26006158024801 в ПАТ «УкрСиббанк»в м. Харків, МФО 351005) 125 892 (сто двадцять п'ять тисяч вісімсот дев'яносто дві) грн. 64 коп. основної заборгованості, 12 360 (дванадцять тисяч триста шістдесят) грн. 04 коп. пені, 251 (двісті п'ятдесят одна) грн. 78 коп. інфляційних, 2 391 (дві тисячі триста дев'яносто одна) грн. 02 коп. 3% річних, 2 817 (дві тисячі вісімсот сімнадцять) грн. 91 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя О.О.Христенко