01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"26" січня 2012 р. Справа № 20/124-11
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч»
до Селянського (фермерського) господарства «Прогрес»
про стягнення 160738,83 грн.
секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1, довір. № 284 від 16.12.2010 р.
від відповідача: ОСОБА_2, довір. б/н від 08.11.2011 р.
Обставини справи:
Відкрите акціонерного товариства «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч»(далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Прогрес» (далі -відповідач) про стягнення 160738,83 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладення 01.04.2008 р. з відповідачем договору оренди обладнання, згідно якого ВАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч»передало СФГ «Прогрес»у строкове платне користування майно, однак по закінченню строку дії договору відповідач не повернув позивачу майно.
Рішенням господарського суду Київської області від 18.10.2010 р. у справі № 13/145-10 за позовом ВАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч»до СФГ «Прогрес»було зобов'язано Селянське (фермерське) господарство «Прогрес»повернути (передати) Відкритому акціонерному товариству «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч»орендоване майно - млин ХЦ-03.1200М в комплекті.
Рішенням господарського суду Київської області від 25.08.2011 р. у справі № 14/093-11 за позовом ВАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч»до СФГ «Прогрес»було стягнуто з Селянського (фермерського) господарства «Прогрес»на користь Відкритого акціонерного товариства «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч»14426,00 грн. основного боргу, 188894,40 грн. неустойки, 2416,80 грн. інфляційних втрат, 798,20 грн. 3% річних, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору оренди обладнання від 01.04.2008 р.
Проте зазначене вище рішення господарського суду Київської області від 18.10.2010 р. у справі № 13/145-10 було виконане лише 27.01.2011 р., у зв'язку з чим ВАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч»просить суд стягнути з відповідача 160738,83 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення повернення майна, а також 1608,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Розгляд справи відкладався.
27.12.2011 р. до господарського суду Київської області СФГ «Прогрес»було подано заперечення б/н, б/д (вх. № 17993 від 27.12.2011 р.), відповідно до якого відповідач просив суд застосувати спеціальний строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки та застосувати договірну пеню в розмірі 0,05 відсотків від вартості майна за кожний день прострочення.
27.12.2011 р. до господарського суду Київської області представником ВАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч»було подано заяву від 27.12.2011 р. про продовження строку розгляду справи у порядку ст. 69 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.12.2011 р. було продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 26.01.2012 р.
11.01.2012 р. до господарського суду Київської області ВАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч»було подано пояснення на відзив відповідача від 10.01.2012 р., відповідно до яких позивач погоджується із застосуванням спеціального строку позовної давності, з огляду на заявлення відповідної вимоги відповідачем.
Також позивач зазначив, що строк дії договору оренди обладнання від 01.04.2008 р. складав 1 рік і припинив свою дію після спливу 10-ти денного строку, а саме -з 13.04.2009 р., що було встановлено рішенням господарського суду Київської області у справі № 14/093-11 від 25.08.2011 р.
Щодо посилань відповідача на необхідність застосування договірної неустойки, позивач вважає, що договірна відповідальність може бути застосована лише за порушення, що мало місце під час дії договору. Зважаючи на це, стягнення неустойки позивачем здійснюється з відповідача поза межами дії договору, тобто в період протиправного утримання та неповернення добровільно майна, після припинення дії договору, у зв'язку з чим посилання відповідача на неможливість застосування неустойки за законом є помилковим.
У судовому засіданні 24.01.2012 р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву б/н від 24.01.2012 р., відповідно до якого СФГ «Прогрес»вважає позовні вимоги незаконними, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до умов договору оренди від 01.04.2008 р. строк оренди майна складає 1 рік з дати прийняття майна. Майно було передано відповідачу на підставі акта приймання-передачі від 02.04.2008 р., отже строк оренди закінчився 02.04.2009 р., у зв'язку з чим згідно з приписами ч. 6 ст. 232 ГК України штрафні санкції (неустойка) мали нараховуватись лише до 02.08.2009 р., проте позивач просить суд стягнути штрафні санкції з відповідача, починаючи з квітня 2010 року, що на переконання відповідача, суперечить нормам законодавства.
Представник позивача у судовому засіданні 26.01.2012 р. позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.
У судовому засіданні 26.01.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
01 квітня 2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч»(орендодавець) та Селянським (фермерським) господарством «Прогрес» (орендар) було укладено договір оренди обладнання, згідно умов п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування нижче визначене обладнання та зобов'язується сплачувати орендодавцеві оренду плату.
Згідно з пп. 1.2.1 п. 1.2 договору характеристики майна, що орендується: млин ХЦ-03.1200М в комплекті.
У відповідності з пп. 1.2.3 п. 1.2 договору погоджена вартість майна, що орендується, складає 625440, 42 грн.
Відповідно до п. 4.1 договору майно, що орендується, вважається переданим орендареві з дати підписання акта передання-приймання майна, що орендується.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що строк оренди складає 1 рік з дати прийняття майна, що орендується, за актом передання-приймання.
Розмір орендної плати на місяць з урахуванням усіх податків складає 8142,00 грн. (п. 5.1 договору).
Згідно з п. 8.1 договору після закінчення строку оренди орендар зобов'язаний протягом 10 (десяти) календарних днів повернути майно, що орендується, орендодавцю разом з технічною документацією та комплектне за актом передання-приймання.
Відповідно до п. 8.2 договору повернення майна, що орендується, здійснюється представниками сторін шляхом підписання відповідного акту. Цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.
Пунктом 10.1 договору визначено, що строк його дії, згідно якого цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.
Згідно з п. 10.2 договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 цього договору, та закінчується після повного розрахунку за договором.
02.04.2008 р. між позивачем та відповідачем був підписаний акт приймання-передачі, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування майно згідно договору оренди обладнання від 01.04.2008 р.
Позивач листом № 54 від 25.03.2009 р. попередив відповідача про необхідність підготовки повернення орендованого об'єкту до здачі по акту приймання-передачі, як передбачено п. 8.1 договору оренди обладнання.
Рішенням господарського суду Київської області від 18.10.2010 р. у справі № 13/145-10 за позовом ВАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч»до СФГ «Прогрес» про витребування майна позов задоволено повністю та вирішено зобов'язати Селянське (фермерське) господарство «Прогрес» повернути (передати) Відкритому акціонерному товариству «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» млин ХЦ-03.1200М в комплекті.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2011 р. рішення господарського суду Київської області від 18.10.2010 р. у справі № 13/145-10 залишено без змін.
27.01.2011 р. на виконання рішення господарського суду Київської області від 18.10.2010 р. у справі № 13/145-10 державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції було вилучено у СФГ «Прогрес» орендоване майно - млин ХЦ-03.1200М в комплекті та передано його ВАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч», що підтверджується актом серії АА № 024369 від 27.01.2011 р. вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу.
У процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідач користувався орендованим майном за договором з моменту підписання договору та фактичного передання в оренду майна та до моменту закінчення строку дії договору у період з 02.04.2008 р. по 02.04.2009 р., а також після закінчення строку оренди майна, передбаченого п. 4.2 договору, у період з 02.04.2009 р. до 27.01.2011 р.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Наведені вище обставини були встановлені рішенням господарського суду Київської області від 18.10.2010 р. у справі № 13/145-10 за позовом ВАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» до СФГ «Прогрес» про витребування майна.
Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням господарського суду Київської області від 25.08.2011 р. у справі № 14/093-11 за позовом ВАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч»до СФГ «Прогрес»було стягнуто з Селянського (фермерського) господарства «Прогрес»на користь Відкритого акціонерного товариства «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч»14426,00 грн. основного боргу, 188894,40 грн. неустойки у розмірі подвійно плати за користування майном за час прострочення повернення майна за період з квітня 2009 року до березня 2010 року, 2416,80 грн. інфляційних втрат, 798,20 грн. 3% річних, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору оренди обладнання від 01.04.2008 р.
Вказаним рішенням з відповідача було стягнуто, зокрема, неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення повернення майна, тобто з квітня 2009 року до березня 2010 року. Оскільки решта неустойки, до моменту фактичного повернення майна з оренди, залишилася не стягнутою з відповідача, позивач і звернувся з даним позовом до суду.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із орендою майна здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 1 ст. 286 цього ж кодексу передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 762 цього ж кодексу передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з приписами ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Строк оренди майна за договором оренди обладнання від 01.04.2008 р. відповідно до п. 4.2 договору сплив 02.04.2009 р.
Отже, виходячи із вищевказаних умов договору, прострочення виконання обов'язку відповідачем щодо повернення майна у зв'язку із закінченням строку оренди майна виникло після спливу 10-ти денного строку, передбаченого п. 8.1 договору, а саме - з 13.04.2009 р.
Зазначений факт встановлений згадуваним рішенням господарського суду Київської області від 25.08.2011 р. у справі № 14/093-11, яке набрало законної сили.
Відповідно до розрахунку позивача, розмір неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення за договором оренди обладнання від 01.04.2008 р., а саме - за період з квітня 2010 року до 27.01.2011 р., становить 160738,83 грн.
Проте вимога позивача про стягнення з відповідача 160738,83 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за визначений позивачем період не може бути задоволеною судом у повному обсязі з огляду на подання відповідачем заяви про застосування спеціального строку позовної давності, з якою погодився позивач.
Згідно з приписами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно з приписами ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Оскільки позовну заяву ВАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч»було подано для надсилання до господарського суду Київської області 01.11.2011 р. (згідно відтиску поштового штемпеля), а відповідачем було заявлено про застосування спеціального строку позовної давності, то стягненню з відповідача підлягає неустойка в розмірі подвійної плати за користування майном в сумі 46750,83 грн. за період з листопада 2010 року до 27 січня 2011 року.
При цьому посилання відповідача щодо необхідності застосування у даному випадку договірної неустойки у розмірі 0,05% не береться до уваги судом з огляду на таке.
Згідно з п. 9.5 договору оренди обладнання від 01.04.2008 р. орендар несе наступну відповідальність за цим договором: згідно діючого законодавства; у випадку прострочення повернення майна - пеня в розмірі 0,05% від вартості майна за кожен день прострочення.
Відповідно до приписів ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
При цьому слід враховувати, що пунктом 10.3 договору передбачено, що закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
З огляду на припинення дії договору оренди обладнання від 01.04.2008 р., стягнення неустойки позивачем з відповідача здійснюється поза межами дії договору, тобто відповідно до приписів чинного законодавства, а саме -ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Поряд з цим, судом відхилено посилання відповідача на необхідність застосування у даному випадку приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, оскільки у даному випадку нарахування неустойки за весь час користування річчю прямо передбачено згадуваною ч. 2 ст. 785 ЦК України.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч»підлягають частковому задоволенню судом.
Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а зайво сплачене державне мито при поданні позивачем позову до суду в сумі 0,61 грн. підлягає поверненню Відкритому акціонерному товариству «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч»з Державного бюджету України.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Прогрес»(07527, Київська обл., Баришівський р-н, с. Бзів, код ЄДРПОУ 31120495) на користь Відкритого акціонерного товариства «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч»(08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 5; код ЄДРПОУ 04685271) -46750 (сорок шість тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 83 коп. неустойки, 467 (чотириста шістдесят сім) грн. 51 коп. державного мита та 68 (шістдесят вісім) грн. 64 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Видати довідку про повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого позивачем державного мита в сумі 0,61 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя В.М. Бабкіна
Дата підписання рішення - 31.01.2012 р.