"14" лютого 2012 р. Справа № 4/105-11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -судді Плюшка І.А.
суддів :Владимиренко С.В.
Саранюка В.І. -доповідача у справі
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргизаступника прокурора Київської області
та
виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області
на постанову
відКиївського апеляційного господарського суду
02.12.2011 р.
у справі
господарського суду№ 4/105-11
Київської області
за позовомПриватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"
довиконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд державного майна України
за участю
прокуратури Київської області та прокуратури міста Ірпеня
провизнання рішення недійсним
за участю представників
від прокуратури -
від позивача -Ходаківський М.П.
не з'явився
від відповідача -
від третьої особи Здоренко Т.А.
Кирпичова Т.Б.
Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до виконавчого комітету Ірпінської міської ради про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 14.06.2011 р. № 139 "Про розгляд протесту прокурора м. Ірпінь на рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 25.07.2000 р. № 207/1 "Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна дочірнього підприємства санаторію "Україна" за ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".
Справа розглядалась за участю прокуратури м. Ірпінь та прокуратури Київської області
Рішенням господарського суду Київської області від 05.09.2011. у справі № 4/105-11 (суддя Щоткін О.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючого - судді Чорногуз М.Г., суддів Агрикова О.В., Суховий В.Г.), за наслідками розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", рішення господарського суду Київської області від 05.09.2011 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 14.06.2011 р. № 139 "Про розгляд протесту прокурора м. Ірпінь на рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 25 липня 2000 року № 207/1 "Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна дочірнього підприємства санаторію "Україна" за ЗАТ "Укрпрофоздоровниця". Стягнуто з виконавчого комітету Ірпінської міської ради на користь Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" 85, 00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі прокуратура Київської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2011 р. та припинити провадження у даній справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
У касаційній скарзі виконавчий комітет Ірпінської міської ради, посилаючись на неповне з'ясування апеляційним господарським судом обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2012 р. та залишити в силі рішення господарського суду Київської області від 05.09.2011 р.
За клопотанням Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" фіксування судового процесу у касаційній інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши представників учасників судового процесу, які з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами обставин справи, їх юридичну оцінку, а також правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
При розгляді даної справи судами встановлено наступне.
25.07.2000 р. виконавчим комітетом Ірпінської міської ради було прийнято рішення за № 207/1 "Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна дочірнього підприємства санаторію "Україна" за ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", яким визнано право власності на об'єкти нерухомого майна дочірнього підприємства санаторію "Україна", яке знаходиться в смт. Ворзель, вул. К. Лібкнехта, 26 - І відділення, та право власності на II відділення за адресою: смт. Ворзель, вул. Червоноармійська, 33 за ЗАТ "Укрпрофоздоровниця". Зазначеним рішенням також було зобов'язано Ірпінське МБТІ оформити та видати правовстановлюючі документи акціонерному товариству (вказаному в п. 1 даного рішення) на об'єкти нерухомого майна згідно з матеріалами технічної документації, крім жилого будинку по вул. Артема, 6, який підлягає передачі в комунальну власність Ворзельської територіальної громади.
10.06.2011 р. до виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області надійшов протест прокурора м. Ірпеня від 10.06.2011 р. № 4587 вих., у якому прокурор вимагав скасувати рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 207/1 від 25.07.2000 р. "Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна дочірнього підприємства санаторію "Україна" за ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".
За результатами розгляду вказаного протесту прокурора 14.06.2011 р. виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області було прийнято рішення за № 139, яким задоволено протест прокурора м. Ірпінь від 10.06.2011 р. № 4587 та скасовано рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 25.07.2000 р. № 207/1 "Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна дочірнього підприємства санаторію "Україна" за ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".
Вважаючи рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 139 від 14.06.2011 р. незаконним та таким, що порушує права та охоронювані законом інтереси Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", останнє звернулося до господарського суду з позовом про визнання зазначеного рішення недійсним, що є предметом розгляду у даній справі.
Рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову мотивоване тим, що відповідач, скасовуючи власне рішення за результатами розгляду протесту прокурора, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Посилаючись на норми Конституції України, ст.ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 р., суд дійшов висновку, що орган місцевого самоврядування був вправі скасувати власне рішення. При цьому судом відхилено доводи позивача про те, що оспорюване рішення було прийняте не органом місцевого самоврядування (радою), а його виконавчим органом (виконавчим комітетом), що виходить за межі компетенції останнього і суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування".
Апеляційний господарський суд з такими висновками не погодився. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду з підстав неповного з'ясування обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до ч. 9 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, а не самим виконавчим комітетом. Зазначене залишилось поза увагою суду першої інстанції, що призвело до прийняття неправильного по суті судового рішення.
В обґрунтування касаційної скарги прокуратура Київської області посилається на те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту свого права. Так, ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України). На думку прокурора, оскільки позивачем заявлено вимогу про визнання акта органу місцевого самоврядування недійсним, постанова апеляційного господарського суду про задоволення такого позову не відповідає ст.ст. 16, 21 Цивільного кодексу України.
Крім того, прокурор зазначає, що рішенням господарського суду Київської області від 27.09.2011 р. у справі № 9/106-11, яке набрало законної сили, задоволено позов прокурора м. Ірпеня і інтересах держави в особі Фонду державного майна України до виконавчого комітету Ірпінської міської ради та Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та визнано незаконним з моменту прийняття і скасовано рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 207/1 від 25.07.2000 р. "Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна дочірнього підприємства санаторію "Україна" за ЗАТ "Укрпрофоздоровниця". З урахуванням наведеного, прокурор вважає, що на час розгляду даної справи апеляційним господарським судом був відсутній предмет спору.
Виконавчий комітет Ірпінської міської ради у касаційній скарзі зазначає, що він не приймав рішення щодо анулювання свідоцтва про право власності Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на об'єкти нерухомого майна або щодо припинення державної реєстрації права власності, а тому рішення № 139 від 14.07.2011 р. не порушує прав або інтересів позивача. Крім того, як при прийнятті рішення № 139 від 14.07.2000 р., так і при прийнятті рішення про його скасування, комітет діяв на підставі ст.ст. 30, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", здійснюючи делеговані радою повноваження. При цьому зазначений Закон не наділяє раду повноваженнями щодо скасування рішень виконавчого комітету, прийнятих ним при реалізації делегованих повноважень. Так, відповідно до ч. 9 ст. 59 Закону рада може скасувати лише ті рішення виконавчого комітету, які приймалися ним з питань, віднесених до власної компетенції як виконавчого органу ради.
Колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів касаційних скарг з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Згідно зі ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 9, 10 ст. 59 Закону).
Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009р. № 7-рп/2009, справа № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) визначено наступне:
- органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України;
- за змістом частини другої статті 144 Конституції України, частини десятої статті 59 Закону рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються прокурором у встановленому Законом України "Про прокуратуру" порядку з одночасним зверненням до суду;
- зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України);
- Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону ). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Таким чином, стосовно скасування актів органів місцевого самоврядування Конституційним судом України закріплено кілька правових позицій, застосування яких, як випливає зі змісту рішення КСУ, пов'язується з юридичними ознаками акта органу місцевого самоврядування та підставами його скасування.
Так, за загальним правилом, органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Орган місцевого самоврядування вправі за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).
Разом з тим, у разі, якщо ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, то вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Як вбачається зі змісту рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 207/1 від 25.07.2000 р. "Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна дочірнього підприємства санаторію "Україна" за ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" воно не містить приписів, які б свідчили про його дію впродовж певного часу, тобто зазначене рішення є актом одноразового застосування і вичерпало свою дію фактом його виконання.
У справі відсутні докази, які б підтверджували, що Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" не заперечує проти скасування зазначеного рішення.
За таких обставин, з урахуванням правової позиції Конституційного суду України, закріпленої у п. 5 рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 (справа № 1-9/2009), слід визнати обґрунтованими висновки апеляційного господарського суду про те, що відповідач був не вправі скасовувати власне рішення № 207/1 від 25.07.2000 р.
Стосовно доводів прокурора про відсутність предмету спору у справі на момент її розгляду апеляційним господарським судом слід зазначити, що вони є помилковими. Так, позивачем у даній справі оспорюється не рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 207/1 від 25.07.2000 р., щодо незаконності якого прийнято судове рішення у справі № 9/106-11, а рішення виконкому № 139 від 14.06.2011 р., спір щодо якого не був вичерпаний на момент розгляду справи апеляційним господарським судом.
Інші доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують вірних висновків апеляційного господарського суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційні скарги заступника прокурора Київської області та виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2011 р. у справі № 4/105-11 залишити без змін.
Головуючий - суддя І.А. Плюшко
Судді С.В. Владимиренко
В.І. Саранюк