"15" лютого 2012 р. Справа № 5021/2049/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Козир Т.П.
суддівГольцової Л.А.
Іванової Л.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Зарічного споживчого товариства
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 07.12.2011
у справі№ 5021/2049/2011
господарського судуСумської області
за позовомСумської міської ради
доЗарічного споживчого товариства
провнесення змін договору
за участю представників сторін:
позивача: повідомлений, але не з'явився;
відповідача: ОСОБА_4, дов. б/н від 10.02.2012;
Рішенням Господарського суду Сумської області від 26.10.2011 у справі №5021/2049/2011 (суддя Левченко П.І.) в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Сіверін В.І., судді -Терещенко О.І., Медуниця О.Є.) рішення Господарського суду Сумської області від 26.10.2011 у справі №5021/2049/2011 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Зарічне споживче товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідачем, в порядку ст. 1211 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
При вирішенні справи місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що між Сумською міською радою (Орендодавець) та Зарічним споживчим товариством (Орендар) 21.11.2002 укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Орендодавець передав Орендарю в тимчасове платне користування земельну ділянку площею 0,63 га, яка знаходиться за адресою : м. Суми, вул. Інтернаціоналістів.
Пунктом 1.2 договору визначено, що оцінка земельної ділянки становить 1945755,00 грн.
Умовами п. 2.3 договору передбачено, що орендна плата становить 1,0 % від грошової оцінки землі. Орендна плата, в безспірному порядку, перераховується щорічно станом на 01 січня поточного року, в разі зміни грошової оцінки землі при проведенні її індексації внаслідок зміни коефіцієнту індексації, згідно чинного законодавства, про що повідомляється Орендар. Розмір орендної плати переглядається у випадках і з моменту отримання Орендарем повідомлення про перерахунок орендної плати з причин: зміни умов господарювання, або цілі використання орендованої земельної ділянки, визначеної цим договором; збільшення розмірів ставки земельного податку; підвищення цін, тарифів, тощо, в тому числі, внаслідок інфляційних процесів; в разі невиконання Орендодавцем обов'язку повідомити Орендарю про права третіх осіб на орендовану земельні ділянку; в інших випадках, передбачених законодавством України.
Рішення Сумської міської ради від 26.12.2007 № 1119-МР "Про затвердження грошової оцінки земель міста Суми" затверджено грошову оцінку земель м. Суми, розроблену ДП "Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", а рішенням Сумської міської ради від 24.06.2009 № 2763-МР затверджено розміри відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за оренду земельних ділянок на території м. Суми на період до 01.01.2011.
Управління земельних ресурсів Сумської міської ради, на яке покладено обов'язок ведення обліку договорів оренди земельних ділянок (п.п. 2.8, 2.14 Положення про Управління земельних ресурсів, яке затверджене рішенням Сумської міської ради від 20.12.2006 № 279-МР) листом від 26.07.2011 № 366/10.01-08 звернулось до відповідача з пропозицією внесення змін до діючого договору оренди земельної ділянки в частині розміру відсотку від нормативної грошової оцінки, проте відповідач листом від 12.08.2011 № 50 відмовився погодитись на вказану пропозицію.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що законодавством не передбачено обов'язку для сторін раніше укладених договорів оренди земельних ділянок щодо перегляду умов таких договорів та щодо проведення їх у відповідність зі ст. 288 Податкового кодексу України.
Переглядаючи рішення в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).
Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30 Закону України "Про оренду землі").
Податковим кодексом України визначено, що плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю (ст. 290 ПК України); розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; (ст. 288 ПК України). Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (ст. 274 ПК України).
Пунктом 2.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 " Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Апеляційним господарським судом досліджено та встановлено, що рішення Сумської міської ради від 26.12.2007 № 1119-МР та від 24.06.2009 № 2763-МР прийняті уповноваженим органом і не скасовані.
Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (постанови Верховного Суду України від 06.12.2010 № 2-1/10068-2008 та від 23.05.2011 № 7/105-10(30/234-09), від 30.05.2011 № 17/299-10, від 04.07.2011 № 41/81пд).
Беручи до уваги вказане вище, суд апеляційної інстанції дійшов мотивованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).
З урахуванням наведених правових положень та встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі є необґрунтованими, оскільки вони, фактично, стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.
Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу Зарічного споживчого товариства залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 у справі №5021/2049/2011 -без змін.
Головуючий суддя Т.П. КОЗИР
Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА
Л.Б. ІВАНОВА