"13" лютого 2012 р. Справа № 5016/838/2011/4612/2011(17/71)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. -головуючого,
Ковтонюк Л.В.,
Львова Б.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної
скаргиЗаступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, Управління освіти Миколаївської міської ради
напостанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.11.2011р.
у справігосподарського суду Миколаївської області №5016/838/2011/4612/2011 (17/71)
за позовомЗаступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі
Миколаївської міської ради, Управління освіти Миколаївської міської ради
доПриватне підприємство "Юніті"
Комунального підприємства " Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації"
про визнання частково незаконним рішення та визнання недійсним іпотечного договору
за участі представників сторін:
від прокуратури -Ходаківський М.П.;
від відповідача 2 -Сербін К.Л., Чебан В.О.;
від інших сторін -не з'явилися.
24.03.2011р. заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, Управління освіти Миколаївської міської ради звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом, а в подальшому з уточненнями до нього про визнання незаконним рішення Миколаївської міської ради від 14.07.2006р. №3/10 в частині надання згоди на укладення між Миколаївською міською радою та Приватним підприємством “Юніті” іпотечного договору від 04.09.2006р. та визнання недійсним цього договору, який суперечить вимогам закону. В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначав, що у порушення ст. 63 ЗУ “Про освіту”, ст.14 ЗУ "Про іпотеку" в іпотеку передано приміщення дошкільного навчального закладу за відсутністю згоди Управління освіти Миколаївської міської ради. Звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося лише на підставі акту приймання-передачі від 11.10.2006р., тоді як згідно ч.4 ст. 33 ЗУ “Про іпотеку” звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки і належить державному чи комунальному підприємству, повинне здійснюватись на підставі рішення суду. Крім того, іпотекодержатель набув предмет іпотеки без проведення його оцінки.
Відповідач проти позову заперечував та просив застосувати строки позовної давності. Також зазначав, що право власності на дошкільний навчальний заклад перейшло до них згідно договору іпотеки, укладення якого було погоджено рішенням міськради. Звернення стягнення відбулося у передбачений законодавством спосіб, а саме позасудовим врегулюванням на підставі договору шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Дошкільний навчальний заклад не виключено з державного реєстру навчальних закладів та використовується за призначенням.
29.08.2011р. рішенням господарського суду Миколаївської області (суддя Коваль С.М.), залишеним без змін 17.11.2011р. постановою Одеського апеляційного господарського суду (судді: Поліщук Л.В. -головуючий, Бандура Л.І., Туренко В.Б.) у позові відмовлено. Суди визнали поважними причини пропуску строків позовної давності, але відмовили в позові за безпідставністю його вимог. Судові рішення мотивовані тим, що на момент укладення договору іпотеки дитячий садок №146 вже припинив своє існування та не відносився до дошкільних навчальних закладів, тому його сторонами не було порушено вимоги ст. 63 ЗУ “Про освіту”. Згода на передачу в іпотеку комунального майна повинна надаватись саме міськрадою, яка своїм рішенням погоджували такі дії. Також, за висновками судів обох інстанцій звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено відповідно до вимог закону, а саме шляхом позасудового врегулювання згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, пунктом 1.7 якого передбачено вартість предмета іпотеки - 583 671,00грн., у зв'язку з чим відхилили позовні вимоги.
У касаційній скарзі заступник прокурора Миколаївської області посилався на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів погоджується з доводами заявника і приходить до висновку про часткове задоволення його вимог та скасування рішень судів обох інстанцій, ухвалених з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судами обох інстанцій установлено, що рішенням Миколаївської міської ради №38/4 від 29.11.2005р. внесено зміни до рішення Миколаївської міської ради №34/18 від 08.07.2005р. “Про надання згоди на укладення договорів від імені міської ради”, а саме пункт 1 викладено в наступній редакції: “Дати згоду на укладення між міською радою та приватним підприємством “Юніті”: договору купівлі-продажу двох трикімнатних квартир, які розташовані у м.Миколаєві, що знаходяться у власності приватного підприємства “Юніті”; договору будівельного підряду на реконструкцію приміщення спортзалу на базі теплиці ЗОШ №54 приватним підприємством “Юніті”; договору іпотеки нерухомого майна: нежитлової будівлі, що знаходиться у власності територіальної громади м.Миколаєва, розташованої за адресою: м.Миколаїв, вул.Ленінградська, 1-г. Після укладення вищезазначених договорів подати їх на затвердження міської ради”.
Рішенням Миколаївської міської ради №3/10 від 14.07.2006р. затверджено договори, укладені між міським головою від імені міської ради та приватним підприємством “Юніті”, відповідно до рішення міської ради від 08.07.2005 р. №34/18 “Про надання згоди на укладення договорів від імені міської ради”.
04.09.2006р., з метою забезпечення виконання Миколаївською міською радою взятих на себе зобов'язань за договорами будівельного підряду №15 від 11.08.2006р. та двох договорів купівлі-продажу трикімнатних квартир в м.Миколаєві по вул. Космонавтів,82, кв.140 і по вул.Васляєва, 51, кв.187, між Приватним підприємством “Юніті” (іпотекодержателем) та Миколаївською міською радою (іпотекодавцем) укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, відповідно до умов якого міською радою передано в іпотеку нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м.Миколаїв, вул.Ленінградська, 1-г, загальною площею 2397,10м2, яка належить іпотекодавцю на праві власності відповідно до рішення Миколаївської міськради від 24.03.2006р.
27.11.2006р. на підставі договору іпотеки від 04.09.2006р. за Приватним підприємством “Юніті” зареєстровано право власності на нежитлову будівлю по вул.Ленінградська, 1-г у м.Миколаєві.
Звертаючись до суду з відповідним позовом прокурор посилався на порушення вимог ЗУ “Про освіту”, ЗУ “Про дошкільну освіту”, ЗУ "Про іпотеку" в результаті чого приватне підприємство неправомірно набули право власності на об'єкт освіти і науки, який не підлягав приватизації.
Відхиляючи позовні вимоги, попередні судові інстанції не звернули уваги, що відповідно до ст.14 ЗУ "Про іпотеку" предметом іпотеки може бути нерухоме майно, що є об'єктом права державної чи комунальної власності і закріплене за відповідним державним чи комунальним підприємством, установою, організацією на праві господарського відання. Передача в іпотеку цього майна здійснюється після отримання у встановленому законом порядку згоди органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, до сфери господарського відання якого належить відповідне державне чи комунальне підприємство, установа або організація. Але, судами не з'ясовувалось коли, ким, на підставі яких документів спірне нерухоме майно передано до комунальної власності, за ким закріплено на праві господарського відання, можливість передачі його в іпотеку та за чиєю згодою.
При цьому, згідно наявного у матеріалах справи листа Управління освіти виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 11.02.2011р. дошкільний навчальний заклад №146 з 01.11.1995р. переданий до комунальної власності міста суднобудівним заводом "Океан". 15.04.1997р. цей об'єкт включено до державного реєстру навчальних закладів за №24780406 і на теперішній час не виключений з нього. Про знаходження цього об'єкту у реєстрі дошкільних навчальних закладів та використання його за призначенням зазначав і відповідач у відзиві на позовну заяву, що не враховано судами та безпідставно, за відсутності у матеріалах справи відповідних документів зроблено висновки про припинення дошкільного навчального закладу №146.
Відхиляючи вимоги прокурора про визнання недійсним договору іпотеки, судами попередніх інстанцій не досліджувався належним чином його зміст на відповідність вимогам закону, чи був укладений з метою забезпечення виконання дійсного зобов'язання, як вимагають положення ст. 3 Закону України "Про іпотеку". Крім того, відповідно до ст. 33 ЗУ "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки і належить державному чи комунальному підприємству або підприємству, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності, здійснюється на підставі рішення суду. Визнавши, що предметом іпотеки було комунальне майно, судами неправомірно не застосовано вимоги цієї статті та зроблено висновки щодо передачі цього об'єкту у власність іпотекодержателя без порушень вимог закону.
За таких обставин, рішення обох інстанцій підлягають скасування з направленням справи для нового розгляду, під час якого господарському суду необхідно всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, Управління освіти Миколаївської міської ради задоволити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.11.2011р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 29.08.2011р. у справі №5016/838/2011/4612/2011(17/71) скасувати, а справу направити для нового розгляду.
Головуючий суддяВ.Я. Карабань
СуддяЛ.В. Ковтонюк
СуддяБ.Ю. Львов