"15" лютого 2012 р. Справа № 26/144-11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Козир Т.П.
суддівГольцової Л.А.
Іванової Л.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд"
на рішення
та на постановуГосподарського суду Київської області від 27.10.2011
Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2011
у справі№ 26/144-11
господарського судуКиївської області
за позовомВишгородської районної державної адміністрації
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд"
третя особаУправління Державного комітету земельних ресурсів у Вишгородському районі
проРозірвання договору, припинення права користування земельною ділянкою та повернення земельної ділянки
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1., дов. № 7-20/2712 від 02.11.2011;
відповідача: ОСОБА_2., дов. № 1 від 01.02.2012;
третьої особи: повідомлений, але не з'явився;
Рішенням Господарського суду Київської області від 27.10.2011 у справі № 26/144-11 (суддя Лилак Т.Д.) позов задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2011 (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Рєпіна Л.О., судді -Корсакова Г.В., Сулім В.В.) рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2011 у справі № 26/144-11 залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ "Євробуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому підтримав її доводи, зокрема, зазначивши, що касаційна скарга ґрунтується на вимогах законодавства, а оскаржені судові рішення у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, просить задовольнити вимоги касаційної скарги, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.
Київською обласною державною адміністрацією (Орендодавець) від імені якої виступає Вишгородська районна державна адміністрація та відповідачем 10.12.2008 укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Орендодавець на підставі розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 12.11.2008 № 1432 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під розміщення виробничої бази, що знаходиться на території Вишгородської міської ради Київської області за межами населеного пункту.
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,6762га, нормативною грошовою оцінкою 315 336,37 грн., строком на 49 років.
Пунктами 6, 8 договору визначено умови щодо внесення орендної плати.
Судом першої інстанції визначено, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору, припинення права користування земельною ділянкою та повернення земельної ділянки, з підстав не сплати орендних платежів, що, на думку позивача, підтверджується довідкою ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 28.07.2011 № 2531/9/15-325/867 про те, що відповідач на обліку в податковій інспекції не перебуває. Зазначені обставини свідчать про порушення відповідачем умов спірного договору оренди земельної ділянки та є підставою для його розірвання.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що матеріали справи свідчать про відповідач не виконання відповідачем умов спірного договору щодо сплати орендних платежів, що є підставою для розірвання договору оренди, припинення права користування земельною ділянкою та повернення земельної ділянки.
При цьому, суди погодились з доводами відповідача, що договір оренди від 10.12.2008 не пройшов державної реєстрації, однак, як зазначено апеляційним господарським судом, факт невиконання останнім обов'язку щодо своєчасної державної реєстрації договору виник внаслідок не надання останнім повного обсягу документів, необхідних для реєстрації договору оренди земельної ділянки.
Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанції передчасними з огляду на наступне.
В силу ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 93 ЗК України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Договір оренди землі згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. В силу статей 18, 20 цього Закону укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації і набирає чинності після такої реєстрації.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Стаття 210 ЦК України передбачає, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Зважаючи на положення вказаного вище законодавства та умови договору, факт здійснення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки є передумовою набрання чинності цього договору.
Суди попередніх інстанцій не надали оцінку такій умові договору, як п. 29 -цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Частиною 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Поза увагою судів залишилось з'ясування питання порушення прав та інтересів позивача у даній справі, оскільки підставою для розірвання спірного договору, останнім визначено не виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендних платежів, тоді як умовами п. 6 договору визначено, що річна орендна плата вноситься орендарем на рахунок Вишгородської міської ради Київської області, яка не була залучена до участі у справі.
Крім того, орендодавцем за договором від 10.12.2008 визначено Київську обласну державну адміністрацію, від імені якої, як вказано в преамбулі договору, на підставі п. 4 розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 12.11.2008 № 1432 виступає Вишгородська районна державна адміністрація. Судами не досліджено умови зазначеного розпорядження, за яких позивачу делеговано право укласти спірний договір виключно від імені Київської обласної державної адміністрації.
Таким чином, судами попередніх інстанцій передчасно визначено, що саме Вишгородська районна державна адміністрація виступає як орендодавець за спірним договором.
Відповідно до ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись ст. ст. 108, 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд" задовольнити.
Рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2011 у справі № 26/144-11 скасувати.
Справу № 26/144-11 направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
Головуючий суддя Т.П. КОЗИР
Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА
Л.Б. ІВАНОВА