"14" лютого 2012 р. Справа № 5002-12/5107-2010
Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:Овечкін В.Е.
Чернов Є.В.
Цвігун В.Л.
розглянувши касаційну скаргуСимеїзької селищної ради
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 06 червня 2011 року
у справі№ 5002-12/5107-2010 господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_4
доСимеїзької селищної ради
про спонукання укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.11.2010 р. (суддя Іллічов М.М.) позов про спонукання укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки задоволено.
Суд, керуючись ст.ст. 7, 21 Закону України "Про оренду землі" дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на відсутність доказів щодо офіційного оприлюднення рішення селищної ради №37 від 28.05.2009 з приводу ставок орендної плати.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.06.2011р. (судді Воронцова Н.В., Проценко О.І., Євдокімов І.В.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.11.2010р. залишено без зміни.
Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень порушили вимоги ст. 35 ГПК України, ст.ст. 14, 30 Закону України "Про оренду землі", ст. 632 ГК України, ст. ст. 2, 179, 188 ГК України, п. 9 Типового договору оренди землі, затвердженого Постановою КМУ №220 від 03.03.2004 року.
Сторони, повідомлені про час і місце розгляду скарги відповідно до вимог ст. 1114 ГПК України, у призначене судове засідання не з'явилися, клопотань про відкладення розгляду справи суду не подавали.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом позову є вимоги позивача укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки.
Суд виходив з розміру ставки 3 % (яка не була передбачена для земель даної категорії, навіть в момент укладення договору вона складає 4,5 % для земель рекреації), і не враховувала грошову оцінку землі.
Крім того, самим договором встановлено, що розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках, в тому числі:
- зміна грошової оцінки землі (мало місце згідно з Рішенням 41-ї Сесії 5-го з'їзду Симеїзької селищної ради №1 від 23.03.2009 р. "Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці землі, які знаходяться в межах населених пунктів Симеїзької селищної ради".
Дане рішення прийнято в межах повноважень, що встановлено Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-990/10/0124 від 25.05.2010 року. Зазначеним судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено дві обставини, які мають значення для даного спору: 1. Рішення 41-ї Сесії 5-го з'їзду Симеїзької селищної ради №1 від 23.03.2009 р. "Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці землі, які знаходяться в межах населених пунктів Симеїзької селищної ради" прийнято в межах повноважень.
Обставини справи, пов'язані із скасуванням рішення ради від 23.03.2009 р. не встановлювалися.
Згідно ст. 35 ГПК України, факти, які згідно із законом вважаються встановленими, не підлягають доказуванню при розгляді справи та мають бути враховані при новому розгляді справи.
За статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до положень ст.632 ЦК України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Зміна ставки орендної плати (мало місце на підставі рішення 43-ї сесії 5-го з'їзду Симеїзької селищної ради №37 від 28.05.2009 р. "Про встановлення орендної плати за землю фізичними та юридичними особами"
. Дане рішення не оскаржено, судом не дійсним не визнано.
Висновки суду про визначення розміру орендної плати в рамках вирішення даного майнового спору з огляду на рівність сторін в орендних правовідносинах не ґрунтуються на нормах законодавства та не враховують фактичних обставин справи щодо змісту рішень органу місцевого самоврядування, обставини чого не враховані.
Таким чином, встановивши розмір орендної плати, суд поклав на себе функції держави, органів місцевого самоврядування.
В зв'язку з викладеним суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами неповно досліджено предмет позову, неповно встановлено обставини справи пов'язані з спонуканням укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України,
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.06.2011р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.11.2010 р. у справі № 5002-12/5107-2010 господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду АР Крим.
Головуючий, суддя В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун