Справа № 6-28438сво10
Категорія ЦП:
Головуючий у першій інстанції Драник Н.П
Доповідач Гуменюк В.І.
210-301
1 лютого 2012 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючогоЯреми А.Г.,
суддів:Григор'євої Л.І.,Лященко Н.П.,Патрюка М.В.,
Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,Романюка Я.М.,
Жайворонок Т.Є.,Онопенка В.В.,Сеніна Ю.Л.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Черкаського обласного комітету профспілок працівників споживчої кооперації, третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Черкасах, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за скаргою ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з винятковими обставинами рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 16 квітня 2004 року, ухвали апеляційного суду Черкаської області від 8 липня 2004 року та ухвали Верховного Суду України від 22 грудня 2005 року,
У квітні 1997 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 13 червня 1977 року працював у Центральному комітеті профспілки працівників державної торгівлі і споживчої кооперації (м. Москва) на посаді довіреного лікаря при Черкаському обласному комітеті профспілки працівників державної торгівлі і споживчої кооперації. У травні 1987 році під час слідування у відрядження на службовому автомобілі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав травму, що призвело до інвалідності. Вважаючи, що травму отримав з вини організації, з якою перебував у трудових відносинах і яка була ліквідована в 1990 році без утворення правонаступника, просив стягнути з держави в особі Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності належні йому кошти.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 16 квітня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 8 липня 2004 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду України від 22 грудня 2005 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 16 квітня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 8 липня 2004 року залишено без змін.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року (№ 37246/04) у справі “ОСОБА_1 проти України” визнано, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) стосовно надмірної тривалості судового розгляду, а решту скарг у заяві - неприйнятними. Скаргу заявника щодо справедливого задоволення відхилено.
У поданій скарзі ОСОБА_1 просить переглянути судові рішення у справі у зв'язку з винятковими обставинами з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року у справі “ОСОБА_1 проти України”.
Підставою для перегляду справи за винятковими обставинами заявник зазначає пункт 2 частини першої статті 354 Цивільного процесуального кодексу України ( далі - ЦПК України).
Законом України від 20 жовтня 2011 року №3932-VI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України” внесено зміни до розділу XIII “Перехідні положення” Закону України від 7 липня 2010 року № 2453 - VI “Про судоустрій і статус суддів” і визначено, що скарги на судові рішення у цивільних справах у зв'язку з винятковими обставинами, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року включно, розглядаються в порядку та в межах повноважень, що діяли до набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із цим скарга підлягає розгляду в порядку ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 - VI “Про судоустрій і статус суддів”.
Відповідно до статті 354 ЦПК України підставами оскарження у зв'язку з винятковими обставинами судового рішення є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого положення закону або визнання судового рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, таким, що порушує міжнародні зобов'язання України.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 18 лютого 2010 року зазначив, що ОСОБА_1 скаржився за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу, однак жодних ознак порушення прав і свобод, гарантованих Конвецією, Європейський суд не встановив, тому зазначена частина заяви оголошена неприйнятною, як явно необґрунтована відповідно до пунктів 3, 4 статті 35 Конвенції.
Рішенням Європейського суду з прав людини встановлено порушення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку з надмірною тривалістю судових проваджень, які суті оскаржуваних ОСОБА_1 судових рішень не стосувалися.
Ураховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав, передбачених статтею 354 ЦПК України, для скасування у зв'язку з винятковими обставинами ухвалених у справі судових рішень.
Керуючись статтями 354, 358 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 16 квітня 2004 року, ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 8 липня 2004 року та ухвалу Верховного Суду України від 22 грудня 2005 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Г. Ярема
Судді: В.І. Гуменюк
Л.І. Григор'єва
Т.Є. Жайворонок
Н.П. Лященко
Л.І. Охрімчук
В.В. Онопенко
М.В. Патрюк
Я.М. Романюк
Ю.Л. Сенін