8 лютого 2012 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г.,
суддів : Григор'євої Л.І., Гуменюка В.І., Жайворонок Т.Є.,
Лященко Н.П., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І.,
Патрюка М.В., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) «Павлоградвугілля» до ОСОБА_6 про стягнення суми заборгованості з оплати за проживання в гуртожитку,
У грудні 2007 року ВАТ «Павлоградвугілля» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідачка займає кімнати № № НОМЕР_1, НОМЕР_2 у гуртожитку по АДРЕСА_1, цей гуртожиток перебуває в оперативному управлінні філії ВАТ «Павлоградвугілля» «Соцвугілля», однак із травня 2007 року вона не вносить плату за проживання в ньому в розмірі, визначеному Положенням про порядок нарахування плати за проживання в гуртожитках, які знаходяться на балансі філії ВАТ «Павлоградвугілля» «Соцвугілля», у зв'язку з чим станом на 1 грудня 2007 року ОСОБА_6 має заборгованість в сумі 4 082 грн. 35 коп.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду від 12 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 вересня 2009 року касаційну скаргу ВАТ «Павлоградвугілля» відхилено, ухвалені в справі судові рішення залишено без змін.
ВАТ «Павлоградвугілля» звернулося до Верховного Суду України зі скаргою про перегляд судових рішень у зв'язку з винятковими обставинами, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного і того самого положення закону; просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до абзацу третього пункту 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій й і статус суддів» ( в редакції Закону України від 20.10.2011 р. № 3932-VI) справа розглядається Верховним Судом України в порядку та в межах повноважень, що діяли до набрання чинності цим Законом.
Скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України (в редакції до набрання чинності Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”) судові рішення у цивільних справах можуть бути переглянуті в зв'язку з винятковими обставинами після їх перегляду в касаційному порядку, якщо вони оскаржені з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого положення закону; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Судом установлено, що ВАТ «Павлоградвугілля» є власником гуртожитку по АДРЕСА_1, кімнати № № НОМЕР_1, НОМЕР_2 у зазначеному гуртожитку на підставі ордерів займає ОСОБА_6 із неповнолітніми дочками ОСОБА_7, 1997 року народження, та ОСОБА_8, 2001 року народження.
Також установлено, що ВАТ «Павлоградвугілля» нараховує відповідачці плату за проживання в гуртожитку відповідно до правил, визначених Положенням про порядок нарахування плати за проживання в гуртожитках, які знаходяться на балансі філії ВАТ «Павлоградвугілля» «Соцвугілля» (додаток 13 до розділу 12 «Соціальні гарантії» колективного договору ВАТ «Павлоградвугілля»), а саме: для сімей, які проживають у гуртожитку з загальними туалетами та загальними кухнями, плата встановлюється в сумі 90 грн. з урахуванням ПДВ на місяць за кожне зайняте ліжко-місце та з урахуванням пільги для дітей віком до 18 років та студентів денного навчання до 23 років, вартість проживання яких складає 25% від тарифу за дорослого мешканця.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що плата за користування жилою площею в гуртожитку повинна встановлюватися відповідно до правил формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2005 року № 560, відносини у сфері встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги регулюються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Законом України «Про житлово-комунальні послуги», натомість ВАТ «Павлоградвугілля» як власник гуртожитку не погоджувало встановлені тарифи на утримання споруди гуртожитку та прибудинкової території в органах місцевого самоврядування й не укладало відповідних договорів із мешканцями гуртожитку.
Апеляційний суд та суд касаційної інстанції погодилися з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши, що рішення постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Проте з такими висновками судів цілком погодитися не можна.
Частиною першою пункту 38 Примірного положення про гуртожитки передбачено, що громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду.
Згідно з Положенням про гуртожитки ВАТ «Павлоградвугілля», погодженим із профспілковими організаціями та введеним в дію з 1 листопада 2006 року, плата за проживання сімей у гуртожитках для проживання одиноких громадян, в якому мешкає й відповідачка, установлюється колективним договором.
Пунктами 4, 6 Положення про порядок нарахування плати за проживання в гуртожитках, які знаходяться на балансі ВАТ «Павлоградвугілля» (додаток 13 до розділу 12 «Соціальні гарантії» колективного договору ВАТ «Павлоградвугілля») передбачено, що для сімей, які проживають у гуртожитку з загальними туалетами та загальними кухнями, плата встановлюється в сумі 90 грн. з урахуванням ПДВ на місяць за кожне зайняте ліжко-місце. Для дітей віком до 18 років та студентів денного навчання до 23 років вартість проживання складає 25% від тарифу за дорослого мешканця за 6 кв.м. жилої площі, виділеної для проживання дитини.
Відповідно до частини другої статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.
Згідно даних у статті 1 зазначеного Закону визначень термінів виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.
Колегіями суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України за результатами розгляду в касаційному порядку та за результатами розгляду в порядку провадження за винятковими обставинами цивільних справ за позовами ВАТ «Павлоградвугілля» до мешканців гуртожитку були постановлені ухвали від 3 червня 2009 року та від 11 листопада 2009 року, в яких суд касаційної інстанції зазначив, що плата за проживання сімей у гуртожитках ВАТ «Павлоградвугілля» установлюється колективним договором і висновки судів про те, що встановлені розрахунки оплати витрат за проживання в гуртожитках відповідно до вимог частини другої статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» підлягають затвердженню в органах місцевого самоврядування не є обґрунтованими, оскільки ВАТ «Павлоградвугілля» не є комунальним підприємством і не здійснює надання житлово-комунальних послуг споживачам відповідно до умов договору, а стосовно гуртожитку - забезпечує його експлуатацію на підставі укладених договорів із підприємствами - виробниками (виконавцями) комунальних послуг (комунальне підприємство «Павлоградтеплоенерго», комунальне підприємство «Профдезінфекція», енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго», комунальне підприємство «Павлоградське виробниче управління водопроводно-каналізаційного господарства») за цінами та тарифами, установленими з урахуванням витрат на виробництво житлово-комунальних послуг, затвердженими органами місцевого самоврядування в установленому законом порядку.
Суди першої та апеляційної інстанцій наведеного не врахували, т акі порушення залишилися поза увагою також суду касаційної інстанції, що призвело до неправильного застосування цим судом одного і того самого положення закону.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених статтею 354 ЦПК України (в редакції до набрання чинності Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI) з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтею 358 ЦПК України (в редакції до набрання чинності Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI), колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Скаргу відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду від 12 червня 2008 року, ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2008 року та ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 вересня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Г. Ярема
Судді: Л.І. Григор'єва В.І. Гуменюк
Т.Є. Жайворонок Н.П. Лященко
В.В. Онопенко Л.І. Охрімчук
М.В. Патрюк Ю.Л. Сенін