1 лютого 2012 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г.,
суддів: Григор'євої Л.І., Лященко Н.П., Патрюка М.В.,
Гуменюка В.І., Онопенка В.В., Романюка Я.М.,
Жайворонок Т.Є., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,-
розглянувши в судовому засіданні скаргу ОСОБА_11 про перегляд рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2008 року, ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2009 року та ухвали судді Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 березня 2010 року у зв'язку з винятковими обставинами у справі за позовом ОСОБА_12 до професійно - технічного училища № 50 м. Орджонікідзе Дніпропетровської області (далі-ПТУ № 50 м. Орджонікідзе Дніпропетровської області), третя особа - ОСОБА_11, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
У травні 2005 року ОСОБА_12 звернулася із позовом до ПТУ № 50 м. Орджонікідзе Дніпропетровської області про поновлення на роботі на посаді майстра виробничого навчання, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 1984 року по 18 квітня 2008 року вона працювала у відповідача на посаді майстра виробничого навчання. 18 квітня 2008 року інспектор відділу кадрів Басанська Т.О. в усній формі повідомила позивачку про її звільнення у зв'язку з невідповідністю займаній посаді. 8 травня 2008 року ОСОБА_12 поштою отримала повідомлення про звільнення. ОСОБА_12 вважає своє звільнення з роботи незаконним, оскільки була відсутня згода профкому на її звільнення, як члена профкому; звільнення на підставі невідповідності займаній посаді можливе лише за результатами проведеної атестації, однак атестація працівників ПТУ № 50 м. Орджонікідзе Дніпропетровської області не проводилася. Ураховуючи викладене, просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2009 року, позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_12 на роботі на посаді майстра виробничого навчання ПТУ № 50 м. Ордждонікідзе Дніпропетровської області. Стягнуто з ПТУ № 50 м. Ордждонікідзе Дніпропетровської області на користь ОСОБА_12 10 438 (десять тисяч чотириста тридцять вісім) грн. у рахунок виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, 500 (п'ятсот) грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ПТУ № 50 м. Ордждонікідзе Дніпропетровської області на користь держави 121 (сто двадцять одна) грн. 38 коп. у рахунок оплати судового збору. Стягнуто з ОСОБА_11 на користь ПТУ № 50 м. Ордждонікідзе Дніпропетровської області 11 059 (одинадцять тисяч п'ятдесят дев'ять) грн. 38 коп. у рахунок відшкодування шкоди спричиненої нею (ОСОБА_11) відповідачу незаконним звільненням з роботи позивача. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_12 на роботі на посаді майстра виробничого навчання ПТУ № 50 м. Ордждонікідзе Дніпропетровської області і в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць в розмірі 1 289 (одна тисяча двісті вісімдесят дев'ять) грн. 43 коп.
Ухвалою судді Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 березня 2010 року рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2008 року та ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2009 року залишені без змін.
У квітні 2010 року ОСОБА_11 звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2008 року, ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2009 року та ухвали судді Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 березня 2010 року у зв'язку з винятковими обставинами, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного і того самого положення закону, зокрема, в аналогічній справі за позовом ОСОБА_13 до ПТУ № 50 м. Ордждонікідзе Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_11, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу прийнято протилежне рішення.
Відповідно до абзацу третього пункту 2 розділу XIII “Перехідні положення” Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів” (в редакції Закону України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VI) справа розглядається Верховним Судом України в порядку та в межах повноважень, що діяли до набрання чинності цим Законом.
Скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 354 ЦПК України підставою оскарження у зв'язку з винятковими обставинами судових рішень у цивільних справах після їх перегляду у касаційному порядку є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного і того самого положення закону.
Установлено, що звільнення ОСОБА_12 з роботи на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України було проведено відповідачем незаконно та з порушенням статей 40, 43 КЗпП України, до того ж ОСОБА_11 не мала повноважень підписувати наказ про звільнення позивачки, протокол зборів профспілкової організації про надання згоди на її звільнення не відповідає вимогам закону.
Судом поновлено ОСОБА_12 на роботі на посаді майстра виробничого навчання ПТУ № 50 м. Ордждонікідзе Дніпропетровської області. Стягнуто з ПТУ № 50 м. Ордждонікідзе Дніпропетровської області на користь ОСОБА_12 10 438 (десять тисяч чотириста тридцять вісім) грн. у рахунок виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, 500 (п'ятсот) грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. А також стягнуто з ОСОБА_11 на користь ПТУ № 50 м. Ордждонікідзе Дніпропетровської області 11 059 (одинадцять тисяч п'ятдесят дев'ять) грн. 38 коп. у рахунок відшкодування шкоди спричиненої нею (ОСОБА_11) відповідачу незаконним звільненням з роботи позивача.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в цьому випадку має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 30 та 35 ЦПК України.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_12 та стягуючи з ОСОБА_11 на користь ПТУ № 50 м. Ордждонікідзе Дніпропетровської області грошові кошти у рахунок відшкодування шкоди спричиненої нею (ОСОБА_11) відповідачу незаконним звільненням з роботи позивача, суди виходили з того, що ОСОБА_11 є винною у незаконному звільненні позивачки з роботи, а тому на неї покладається обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу, як зазначено у статті 237 КЗпП України.
Однак з такими висновками судів погодитися не можливо.
ОСОБА_11 не залучалася до участі в справі як відповідач за позовом ОСОБА_12, ПТУ № 50 м. Ордждонікідзе Дніпропетровської області окремого позову до ОСОБА_11 також не пред'являло, а відтак за правилами статей 30, 35 ЦПК України з неї, як з третьої особи, грошові кошти не можуть бути стягнуті під час розгляду цієї справи.
Саме з таких міркувань виходила колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України при скасуванні судових рішень в частині стягнення з третьої особи на користь відповідача грошових коштів у рахунок відшкодування шкоди спричиненої третьою особою відповідачу незаконним звільненням з роботи позивача у справі за позовом ОСОБА_13 до ПТУ № 50 м. Орджонікідзе Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_11, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, при вирішенні позову ОСОБА_12 суди прийшли до помилкового висновку про стягнення з третьої особи грошових коштів.
Відповідно до частини 2 статті 358 ЦПК України у випадках, коли допущені судом першої інстанції порушення закону не були усунені судом апеляційної чи касаційної інстанцій або одночасно допущені судом першої, апеляційної і касаційної інстанцій, Верховний Суд України скасовує всі рішення та ухвали у справі.
Всі оскаржувані судові рішення у частині стягнення з ОСОБА_11 грошових коштів на користь ПТУ № 50 м. Орджонікідзе Дніпропетровської області підлягають скасуванню з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 358, статтею 359 ЦПК України.
В іншій частині судові рішення підлягають залишенню без змін, оскільки наведені у заяві доводи не дають підстав для висновку про наявність передбачених статтею 354 ЦПК України підстав для перегляду судових рішень у зв'язку із винятковими обставинами.
Ураховуючи викладене, рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2008 року, ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2009 року та ухвала судді Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 березня 2010 року підлягають скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_11 грошових коштів на користь ПТУ № 50 м. Орджонікідзе Дніпропетровської області.
Керуючись статтями 358, 359 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Скаргу ОСОБА_11 задовольнити.
Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2008 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2009 року та ухвалу судді Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 березня 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_11 на користь професійно - технічного училища № 50 м. Ордждонікідзе Дніпропетровської області 11 059 (одинадцять тисяч п'ятдесят дев'ять) грн. 38 коп. у рахунок відшкодування шкоди спричиненої нею (ОСОБА_11) відповідачу незаконним звільненням з роботи позивача скасувати.
В іншій частині рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2008 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2009 року та ухвалу судді Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Г. Ярема
Судді: Л.І. Григор'єва Л.І. Охрімчук
В.І. Гуменюк М.В. Патрюк
Т.Є. Жайворонок Я.М. Романюк
Н.П. Лященко Ю.Л. Сенін
В.В. Онопенко