іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
під головуванням
заступника Голови Верховного Суду України -
секретаря Судової палати у кримінальних
справах Редьки А.І.,
за участю
начальника управління
Генеральної прокуратури України Курапова М.В.,
потерпілих ОСОБА_3 і
ОСОБА_4,
розглянула 9 лютого 2012 року в місті Києві на судовому засіданні подання п'яти суддів Верховного Суду України, внесене за клопотанням засудженого ОСОБА_5, про перегляд судових рішень у порядку виключного провадження, які були ухвалені щодо самого ОСОБА_5,
установила:
вироком апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2009 року
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця міста Дніпропетровська, громадянина України, такого, що не має судимості,
засуджено за:
- ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк сім років;
- ч. 2 ст. 15 - п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк чотирнадцять років.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк чотирнадцять років.
Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь: ОСОБА_6 - 6 491 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 гривень на відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_4 - 4 547 грн. матеріальної шкоди та 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_3 - 4 287 грн. 91 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_7 - 10 717 грн. 37 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 80 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
ОСОБА_5 визнано винним у закінчених замахах на вбивства ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3
Як установив суд, злочини скоєно за таких обставин.
21 вересня 2008 року приблизно о 16-ій год. 30 хв. ОСОБА_5 з метою з'ясування причин розірвання стосунків між ним та ОСОБА_6 прийшов до квартири АДРЕСА_1. Крім неї, у квартирі знаходилися також її батьки - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і незнайомий йому ОСОБА_7
На кухні ОСОБА_5 став вимагати, аби ОСОБА_6 поїхала з ним, але остання категорично відмовилися. ОСОБА_5, вважаючи, що ОСОБА_6 знаходиться із ОСОБА_7 у близьких стосунках, непомітно взяв з ящика стола кухонного ножа і з ревнощів на ґрунті неприязних відносин з метою позбавлення життя ножем завдав ОСОБА_7 ударів у живіт та шию, від чого той утратив свідомість.
Тоді ОСОБА_5 з метою умисного вбивства ОСОБА_6 попрямував до кімнати, де з побоювань за своє життя переховувалась остання. Намагаючись попередити протиправні дії ОСОБА_5, ОСОБА_4 заступила йому шлях і стала у дверях. Долаючи її опір, ОСОБА_5 заподіяв ОСОБА_4 ударів ножем у живіт та руку й зайшов до кімнати, де завдав ОСОБА_6 два удари ножем у живіт. У цей час ОСОБА_3 схопив ззаду ОСОБА_5 та відвів третій удар ножем, який припав ОСОБА_6 в область гомілки.
Потім ОСОБА_3 став відтягувати ОСОБА_5 назад для того, щоб ОСОБА_6 та ОСОБА_7, який до цього часу отямився, вийшли з квартири. У відповідь ОСОБА_5 повернувся до ОСОБА_3 й з метою вбивства намагався вдарити його ножем у ліву частини грудей, однак останній ухилився й удар припав на ліве плече, а коли ОСОБА_5 вдруге завдавав удар, його відштовхнула ОСОБА_4, й удар припав ОСОБА_3 по шиї.
Після цього ОСОБА_3 та ОСОБА_4 намагались забрати ніж у ОСОБА_5 та припинити його дії, однак останній вибіг на балкон і потерпілі зачинили його там. Тоді ОСОБА_5 з метою доведення вбивства потерпілих до кінця вибив скло і проник до кімнати, де розмахуючи ножем, намагався вбити ОСОБА_3 Проте останній, захищаючись від ударів табуретом, разом з ОСОБА_4 відтіснили ОСОБА_5 до вхідних дверей й виштовхали його з квартири, чим позбавили можливості довести задумане до кінця.
У результаті цих дій ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, а ОСОБА_3 - тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України ухвалою від 2 червня 2009 року вирок щодо ОСОБА_5 залишила без зміни.
У клопотанні засуджений ОСОБА_5, не погоджуючись із судовими рішеннями, просить їх змінити у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Своє прохання обґрунтовує тим, що він не мав наміру вбивати потерпілих, а тому його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КК України. Підтвердженням цього, на думку засудженого, є посилання в ухвалі касаційного суду про вчинення ним злочинів з непрямим умислом, що унеможливлює кваліфікацію його дій як замах на умисне вбивство. З урахуванням щирого каяття, з'явлення із зізнанням, часткового відшкодування шкоди, відсутності даних про протиправну поведінку у минулому, позитивної характеристики за місцем проживання, просить пом'якшити покарання.
У доповненні до клопотання, засуджений ОСОБА_5 порушує питання про скасування вироку суду з направленням справи на новий судовий розгляд через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Гриціва М.І., прокурора Курапова М.В., який підтримав клопотання засудженого стосовно необхідності скасування ухвали суду касаційної інстанції, пояснення потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які просили судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи й викладенні в клопотанні засудженого доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що клопотання підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи, вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні замаху на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_7 не доведене до кінця з причин, які не залежали від його волі та замаху на умисне вбивство потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3, скоєне особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, не доведене до кінця з причин, які не залежали від його волі.
Переглядаючи справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_8, в яких порушувалося питання про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, касаційний суд залишив скарги без задоволення, а вирок апеляційного суду без зміни.
При цьому, погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції щодо доведеності вини засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів і правильності кваліфікації його дій, касаційний суд зазначив, що ОСОБА_5 діяв з непрямим умислом на вбивство потерпілих, тобто він передбачав настання суспільно небезпечних наслідків і хоча не бажав, але свідомо припускав їх настання.
Однак, такий висновок суду касаційної інстанції суперечить змісту (суті) кримінального закону, за яким засуджено ОСОБА_5, оскільки замах на вбивство може бути вчинений лише з прямим умислом, тобто особа передбачає настання смерті потерпілого і бажає цього, але такі наслідки не настали з незалежних від її волі обставин. Така ж позиція висвітлена й у постанові Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи».
Таким чином, касаційний суд допустив порушення кримінального закону, які в кінцевому підсумку істотно вплинули на правильність судового рішення.
За таких обставин ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 2 червня 2009 року не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд, за наслідками якого з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону слід прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Під час нового касаційного розгляду будуть перевірені інші доводи засудженого ОСОБА_5 стосовно правильності застосування кримінального закону та визначення міри покарання.
Керуючись абзацом 8 пункту 2 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону України від 7 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів», статтями 4004, 40010 Кримінально-процесуального кодексу України в редакції Закону № 1876-VI від 11 лютого 2010 року, колегія суддів,
клопотання засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 2 червня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд.
Головуючий Редька А.І.
Суддя-доповідач Гриців М.І.