Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
під головуванням заступника Голови
Верховного Суду України -
секретаря Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України Редьки А.І.,
за участю начальника управління участі прокурорів у перегляді судових рішень у кримінальних справах Головного управління підтримання державного обвинувачення у судах
Генеральної Прокуратури України Курапова М.В.,
розглянула 09 лютого 2012 року в місті Києві на судовому засіданні подання п'яти суддів Верховного Суду України, внесене за клопотанням заступника прокурора Львівської області, про перегляд судових рішень у порядку виключного провадження у справі щодо ОСОБА_3
установила:
вироком Сокальського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2006 року
ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,
уродженця та жителя м. Червонограда Львівської області, раніше неодноразово судимого, останній раз 09.10.1991 року за ч.2 ст.215 КК України 1960 року на 4 роки і 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 4 роки; постановою Президії Львівського обласного суду від 30.09.1992 року пом'якшено призначене судом покарання до 3 років позбавлення волі, а 25.03.1994 року звільнено умовно-достроково на 3 місяці і 9 днів,
засуджено:
- за ч. 3 ст. 215 КК України 1960 року на 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років.
За вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим і засуджено за те, що він 08 грудня 1995 року близько 00 год. 10 хв., будучи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи належним ОСОБА_4 автомобілем марки ЗАЗ 968 М, на 49 кілометрі автодороги Рава-Руська - Червоноград в напрямку м. Червонограда Львівської області в момент погіршення видимості у напрямку руху, порушив вимоги п.п. 1.3., 1.4., 2.1., 2.8., 12.1., 12.2., 19.2. Правил дорожнього руху України, що призвело до виїзду за межі проїжджої частини дороги на праву обочину, де відбулося зіткнення автомобіля з деревом. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля ОСОБА_5 та малолітня ОСОБА_6 отримали тілесні ушкодження, від яких настала їх смерть.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 лютого 2007 року вирок щодо ОСОБА_3 залишено без зміни.
Заступник прокурора Львівської області, як видно зі змісту клопотання, просить судові рішення щодо ОСОБА_3 змінити у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Прокурор вважає, що суд необґрунтовано призначив ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 215 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 5 років, оскільки відповідно до ч.1 ст.55 КК України в редакції Закону 2001 року покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як додаткове покарання лише на строк від одного до трьох років. Санкцією ч.3 ст.286 цього ж Кодексу також встановлена максимальна межа призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами - три роки.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора Курапова М.В. на підтримку клопотання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи клопотання, судді Судової палати у кримінальних справах вважають, що воно підлягає задоволенню.
Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтується на доказах, що були досліджені судом, і не оспорюється у клопотанні.
Як убачається з вироку, дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.3 ст.215 КК України в редакції Закону України від 28.12.1960 року, що діяла на час вчинення злочину, та йому призначено покарання за цей злочин у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років.
При цьому судом було порушено вимоги кримінального закону.
Так, санкція ч.3 ст.286 КК України в редакції 2001 року передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років, тоді як санкція ч.3 ст.215 КК України в редакції 1960 року передбачала покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до п'ятнадцяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до п'яти років або без такого.
Таким чином, новий кримінальний закон 2001 року, що діяв на час постановлення вироку 6 жовтня 2006 року пом'якшував кримінальну відповідальність ОСОБА_3 в частині призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, а отже, мав зворотну дію в часі, оскільки відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну силу у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Визначаючи розмір додаткового покарання, яке належало призначити ОСОБА_3, суд мав виходити з вимог ч. 3 ст. 74 КК України, відповідно до якої призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону, а отже призначене ОСОБА_3 судом за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.215 КК України в редакції 1960 року, додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами підлягає зниженню до 3 років.
Оскільки Апеляційним судом Львівської області не було виправлено цю помилку місцевого суду, ухвала апеляційного суду, як і вирок, підлягають зміні.
Керуючись абзацом 8 пункту 2 Розділу XIII «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 4004, 40010 Кримінально-процесуального кодексу України в редакції Закону 1876-VI від 11.02.2010 року, колегія суддів,
ухвалила:
клопотання заступника прокурора Львівської області задовольнити.
Вирок Сокальського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 лютого 2007 року щодо ОСОБА_3 змінити.
Знизити призначене ОСОБА_3 за ч.3 ст. 215 КК України в редакції 1960 р. додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами з 5 до 3 років та вважати його засудженим за ч.3 ст.215 КК України в редакції 1960 року на 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Головуючий Редька А.І.
Суддя - доповідач Глос Л.Ф.